На порозі глобальної війни: РФ і КНР разом дурять світ
Чи буде надавати росія військову допомогу комуністичного Китаю у разі війни за Тайвань із США? – Звісно, що буде!
Але ця допомога радше існуватиме у межах символічного вияву солідарності й невеликого обсягу продуктів ВПК і військових технологій. Можливо, навіть якихось інструкторів які самим китайцям не дуже потрібні.
Чи буде КНР надавати військову допомогу РФ? – На практиці ми вже побачили що не буде: обходити санкції десь може і так, але передусім там де ризики точно не перевищують вигоди від участі в обході санкцій.
Чи буде Європа допомагати США у військових кампаніях? – Ситуація з Іраком показала: здебільшого ні, лише у випадках де європейський інтерес наявний дуже предметно, як із Лівією.
Північноатлантичний альянс це добре. Але для більшості держав це не означало щось окрім зменшення потреби самостійно організовувати оборону, координувати зовнішню політику до злиття ніхто не планує і не планував.
У цьому сенсі Україна, перед якою сильні Західного світу не брали серйозних зобов'язань (як-от перед країнами НАТО у вигляді 5 статті), якій одначе допомагають серйозно, а не просто "аби відчепилися" це унікальний приклад. Так, допомагають не так, що у нас з вами немає втрат і поганих новин.
Але відверто кажучи, могли послати на всіх етапах і до війни, і під час, і навіть сьогодні можуть. З усім тим досі підтримують, причому активно.
Створити військово-політичний блок це взагалі розкіш. Очевидно, вона не дуже працює як самостійна реальність: в усіх деталях вона тримається на здатності когось конкретного із національних урядів бути донором військ, технологій і коштів в обмін на координацію політики в його бік від слабших партнерів.
РФ трохи встигла погратися в ОДКБ, бувши донором там де могла у придушенні мітингів у Казахстані й трохи гарантуючи інтереси Вірменії. (Не визначально, бо з Карабахом ці гарантії не дуже спрацювали та на нього не поширилися).
У підсумку воюють держави, а не блоки. Блоки створюються для колективного запобігання неприємностей, а не для спільних проактивних і навіть наступальних дій.
Тому повірте, кожен допис про те що Захід нас забув і не чув ніколи – наші власні таргани в голові. Якщо взагалі почали допомагати без серйозних попередніх зобов'язань перед нами, то в цьому як мінімум є велика внутрішня вартість для самого Заходу і його інтересів.
