Нам треба відмовитися від одної з найголовніших ілюзій

Нам треба відмовитися від одної з найголовніших ілюзій. Місяцями українці втішаються думкою, що Європа та США конфіскують російські активи, щоб віддати їх нам.

І хоча здоровий глузд каже, що цього не станеться, багато хто з політиків на цьому грівся. Зокрема, представники Мін'юсту та РНБО.

Правда ж така: Ні. Ніт. Не конфіскують. Цього не буде.

Заради справедливості, США та Європа ніколи нам цього не обіцяли. Вони зробили все, що могли=хотіли. Арештували майно російських Центробанку та олігархів. Але арешт не дорівнює конфіскації. Це просто тимчасове затримання.

Існує кілька гарних причин, чому США та ЄС не конфіскують російські активи.

Перша. Це зруйнує світову архітектуру політики та фінансів. Зокрема, систему Організації об'єднаних націй.

ООН базується на суверенітеті та особливому статусі деяких країн. Так вийшло, що росія обійняла місце СРСР у Радбезі ООН, і жодна країна цьому не заперечила. Аби її викинути з ООН зараз, потрібно зруйнувати власне ООН та усю архітектуру світового порядку, адже світ зараз працює за правилами, які були встановлені після Другої світової війни. Замість них довелося б створювати нову, у якій на гідне місце розраховуватимуть не лише країни "золотого мільярду". Лише уявіть собі складність цього завдання. Довелося б зруйнувати систему "розпилу" мільярдів через ООН, ну і таке інше. І усе це лише заради того, аби віддати Україні гроші росії? Чи не занадто висока ціна?

Друга. Конфіскація суверенних російських активів призвела б до руйнування доларової системи у світі.

Ця система має декілька так званих pillars. Один з них - це вкладення резервів центральних банків у долар чи цінні папери Казначейства США. Щойно ви конфіскуєте російські суверенні гроші, як усі держави світу побачать, що їхні гроші в небезпеці. Почнуть шукати інші способи зберігати свої активи. Це водночас поставить крапку на домінуванні долара і призведе до краху боргової державної піраміди США.

Третя. Конфіскація приватних грошей - це значно легше, але теж небезпечно.

Бо це означає вразливість приватних інвестицій у США чи Європу. Це те саме, що рейдерство, до якого в Україні ставляться занадто вільно. Проте у західних економіках знають: аби гроші приходили, їм потрібно гарантувати безпеку. І вони не готові принести цю безпеку у жертву, навіть заради України.

Окремо треба сказати про активи власне ВВХ та його найбільших поплічників. Я впевнений, що вони давно знають, чиї це гроші та де знаходяться. Але жодного разу навіть не почали за них говорити.

Ось чому ані США, ані Європа не хочуть конфісковувати активи рф на користь України. Максимум, що вони можуть, - це такі речі, як:

1. Арештувати російські капітали, але віддавати на користь України лише відсотки (не основну суму). Саме це пропонує ЄС.

2. Сподіватися, що колись ВВХ віддасть кінці, а нова влада рф захоче платити компенсацію Україні. Саме тому Захід заграває з росіянами, в тому числі заможними. Одного дня війна скінчиться, а з ними Захід хоче працювати і далі.

3. Тиснути, аби олігархи самі віддавали свої гроші на користь України, як це робить Британія з Абрамовичем. Мабуть, мають компромат, яким його шантажують. Ми дивимось на це скрізь пальці, але то дуже вибірковий підхід. Я не впевнений, що Британія готова шантажувати усіх росіян, аби допомагати Україні.

Як бачите, усі ці заходи - дуже непевні. Вони дають крихти від тих мільярдів, які нам обіцяють політики.

Гадаю, саме через це і США, і Британія, і ЄС просто дають Україні гроші та гарантують нові гроші протягом кількох років. Для них це не надто багато, тоді як для наших корупціонерів у владі - більше ніж досить. Тож з Україною укладено певну неофіційну угоду. Не буде жодних конфіскованих російських трильйонів. Але буде значно менша фінансова допомога, нехай велика її частина - це борги.

Але дещо - буде. Для проекту "Велике відновлення" більше ніж вистачить. З огляду на економічну історію України, ці мільярди будуть "розпиляні" так само, як під час "Великого будівництва". Гадаю, тут в наших партнерів немає жодних ілюзій.

Саме тому чинну владу України (якою б вона не була) вже все влаштовує. Вона не має мотивації для рішучих змін. Вона має мотивацію вдавати, нібито процес рухається, аби тим часом "освоювати фінансування". Ось чому для влади усі нові борги - це перемога.

Звісно, ми маємо унікальну нагоду повторити успіх Туреччини чи того ж Сингапуру. Але цей шанс не пов'язаний із великим грошовим дощем. Для цього знадобиться працювати, а не сподіватися, що нам принесуть гроші та дозволять їх розподіляти так, як ми захочемо. Основний акцент Захід робитиме на тому, що Україна має допомогти собі сама, ніби починає з нуля. Ніби не було жодної війни.