Наркотрафік чи карибська нафта
Чому насправді США б’ють по суднах біля Венесуели.
США завдали ударів по суднах біля берегів Венесуели, спричинивши небезпечне загострення в Карибському морі. Чи стає регіон новою гарячою точкою світового протистояння?
Останніми тижнями в Карибському регіоні розгортаються справжні баталії. Військові США завдають ударів по невеликих суднах, на яких, імовірно, перевозять наркотики з Венесуели. Вашингтон і Каракас стягують війська й обмінюються попередженнями.
Президент США Дональд Трамп заявляє, що його мета — припинити трафік фентанілу й кокаїну, що здійснюється морем з Венесуели «під контролем одного з головних наркоторговців світу Ніколаса Мадуро». Хоча навіть американські спецслужби визнають: Венесуела відіграє в поставках фентанілу невелику роль, тож використання зброї проти човнів контрабандистів навряд чи налякає наркокартелі.
Що ж насправді стоїть за «антикартельною війною» Трампа — найбільші у світі запаси нафти Венесуели чи прагнення скинути диктаторський режим Мадуро? І до чого тут Китай?
За останні тижні США завдали щонайменше п’ять ударів по невеликих суднах у Карибському морі поблизу вод Венесуели, які, за твердженням Вашингтона, нелегально перевозили наркотики. Лише під час удару 2 вересня загинули 11 осіб, а під час атаки 14 жовтня — ще шість.
Після останньої атаки Трамп заявив, що човен був «пов’язаний із визнаною терористичною організацією», але не назвав її й не надав жодних доказів. Пентагон також не розкрив точні місця розташування уражених суден і не підтвердив твердження про те, що ними перевозили наркотики.
Скриншот з відео влучання по судну біля узбережжя Венесуели, 3 жовтня 2025 року.
Після повернення до Білого дому Трамп визнав кілька наркокартелів «незаконними комбатантами» й «глобальними терористичними організаціями». Він прямо пов’язує картелі Tren de Aragua і Cartel de los Soles з президентом Мадуро, хоча навіть не всі представники спецслужб США це однозначно підтверджують, а низка незалежних експертів зазначає, що масштаби та координація Tren de Aragua за межами Венесуели можуть бути перебільшені.
У серпні Вашингтон також подвоїв винагороду за інформацію для затримання Мадуро — до 50 млн дол. — і звинуватив його в тому, що він є «одним із провідних наркоторговців у світі та заполоняє США кокаїном, змішаним із фентанілом». Каракас звинувачення відкидає і у відповідь провів військові навчання, мобілізував «ополчення» й розгорнув свої винищувачі російського виробництва в межах кампанії «захисту нації».
Після удару по човну 14 жовтня Трамп повідомив про шість загиблих.
Скриншот з відео на сторінці Трампа в Truth Social.
Нещодавно Трамп оголосив, що Вашингтон перебуває з картелями «в неміжнародному збройному конфлікті». Критики такого підходу наполягають, що військові дії адміністрації потенційно порушують і Конституцію США, і міжнародне право, а правозахисники та юристи називають ці атаки «позасудовими вбивствами» й порушенням прав людини.
Американські посадовці заявляють, що операції проводилися в міжнародних водах, тоді як у Каракасі наполягають, що вони відбувалися небезпечно близько до територіальної зони країни або всередині неї.
Венесуельський диктатор Мадуро назвав атаки США по суднах «огидними злочинами» та заявив, що готовий оголосити надзвичайний стан «у разі військового нападу США». Надзвичайний стан розширить його й так великі повноваження для мобілізації збройних сил і закриття кордонів Венесуели за потреби.
США ж розгорнули щонайменше вісім військових кораблів, десять літаків F-35 у Пуерто-Рико й залучили тисячі морських піхотинців.
Трамп ще з першої своєї президентської каденції ставився до Мадуро з відкритою неприязню. Це відрізняло венесуельського диктатора від його колег по «осі зла» — таких, як путін або Кім Чен Ин, симпатій до яких американський лідер тоді не приховував. Трамп повторює: влада Венесуели навмисно наповнює США нелегальними мігрантами, завозить наркотики та дестабілізує ситуацію.
Штати офіційно не визнають легітимність режиму Мадуро з 2019 року. Результати президентських виборів 2018-го й 2024 року Вашингтон вважає сфальсифікованими. У 2020 році США оголосили Мадуро у федеральний розшук за звинуваченнями в контрабанді наркотиків і тероризмі. За версією слідства, на той момент Мадуро вже 20 років займався злочинною діяльністю, за що йому загрожує довічне ув’язнення.
У жовтні 2022 року Каракасу вдалося обміняти сімох американців, які перебували у венесуельських в’язницях, на племінників дружини Мадуро Сілії Флорес. У 2015 році їх затримали на Гаїті з 800 кг кокаїну й передали США. Вони провели за ґратами менше половини з 18 років, до яких їх засудив суд Нью-Йорка.
Хоча, за словами американських правоохоронців, наркокорупція стала одним із стовпів побудови у Венесуелі режиму спочатку Чавеса, а потім і Мадуро, остання доповідь ООН свідчить, що через цю країну наразі проходять лише 5% поставок кокаїну.
«Кажуть, що Венесуела не пов’язана з наркотрафіком, тому що так вважають в ООН. Мені не важливо, що там кажуть в ООН! В ООН самі не знають, що кажуть! Немає жодних сумнівів, що Мадуро — наркоторговець», — іронічно прокоментував доповідь ООН держсекретар США Марко Рубіо.
В ООН загалом не вважають Венесуелу ключовим вузлом трафіку кокаїну чи його переправлення до США. 87% наркотиків потрапляють до Сполучених Штатів через Тихий океан, до якого Венесуела не має виходу.
Білий дім стверджує, що нинішні атаки по суднах виправдані з точки зору самооборони, оскільки щороку близько 100 тис. американців помирають від передозування наркотиками. Насправді ж, пише NYT, ідеться про смерті від передозування фентанілом, а Венесуела не відіграє жодної ролі в його виробництві чи контрабанді. Американські регулятори визнають: цей наркотик майже повністю виробляється в Мексиці з хімічних речовин, імпортованих із країн Азії, зокрема Китаю.
Кокаїн іноді змішують із фентанілом, але це роблять після того, як обидва наркотики потрапляють у США. Мексиканські картелі контролюють перевезення фентанілу, кокаїну й метамфетаміну через кордон зі Сполученими Штатами, але їх ввозять переважно суходолом, а не морем, як стверджує Трамп.
Зважаючи на це, опитані NYT експерти вважають, що насправді удари по суднах біля Венесуели мають іншу мету. До якого б політичного ефекту вони не привели, вони навряд чи змінять потік фентанілу до США.
Удари США без суттєвих доказів причетності суден до наркотрафіку викликали чимало питань щодо законності (у межах «війни з картелями» загинули 27 людей) і посилили побоювання щодо початку боїв у регіоні.
Трамп пояснив дозвіл для ЦРУ міграцією та наркотрафіком: «Венесуельці спорожнили свої в’язниці й відправили ув’язнених до США. Вони прийшли через кордон, тому що в нас раніше була політика відкритих кордонів. Як тільки я це почув, я сказав: багато країн так роблять, але вони — найгірші», — сказав американський президент, не надавши жодних доказів.
Каракас відкинув «войовничу риторику» Трампа й звинуватив його в спробі «легітимізувати зміну режиму з метою привласнення нафтових ресурсів Венесуели».
Коли журналісти уточнили, чи має ЦРУ повноваження «усунути диктатора Мадуро», Трамп не захотів відповідати прямо: «Я не хочу відповідати на таке питання. Не те щоб це безглузде питання, але безглуздо було б, якби я на нього відповів. Думаю, Венесуела відчуває жар».
Тим не менш, найближчі соратники Трампа публічно й кулуарно наполягають на усуненні Мадуро від влади. Ці розмови активізувалися після того, як лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо отримала Нобелівську премію миру й присвятила її, зокрема, Трампу — «за його підтримку в досягненні свободи та демократії».
За даними NYT, кампанію з політичного та військового тиску, яка б змусила Мадуро піти у відставку, очолює держсекретар та радник Трампа з нацбезпеки Марко Рубіо. Він наполягає: після сфальсифікованих виборів Мадуро є «нелегітимним лідером, який контролює експорт наркотиків до США й несе неминучу загрозу». Марію Мачадо він похвалив, назвавши «залізною леді Венесуели».
Після першого удару по судну у вересні Мадуро запропонував Вашингтону переговори. У листі до Трампа він відкинув звинувачення в тому, що Венесуела відіграє ключову роль у наркотрафіку. Мадуро запевнив, що лише 5% наркотиків, виготовлених у Колумбії, проходять через територію країни, і понад 70% із них знищуються венесуельською владою.
Після інтенсифікації ударів і посилення військової присутності США в Карибському морі NYT повідомила, що Каракас кілька місяців вів неофіційні переговори з Вашингтоном і, аби заспокоїти Трампа, запропонував передати американцям контроль над своїми нафтовими та мінеральними ресурсами в обмін на припинення конфлікту.
Мадуро пропонував відкрити існуючі та майбутні нафтові й золотовидобувні проєкти для американських компаній, надати їм пріоритетні контракти, перенаправити потік венесуельської нафти з Китаю до США, а також скоротити енергетичні та гірничовидобувні контракти з китайськими, іранськими й російськими компаніями. Однак адміністрація Трампа поступки відхилила й припинила дипломатичні відносини з Венесуелою, що фактично «поховало» угоду.
За словами співрозмовників NYT, Трамп був розчарований тим, що Мадуро не погодився на вимогу США добровільно відмовитися від влади, а також тим, що в Каракасі продовжують наполягати на непричетності до наркотрафіку.
Венесуела володіє найбільшими у світі запасами нафти (за даними ОПЕК станом на 2024 рік — 303,2 млрд бар.), тому фактор «чорного золота» під час кампанії тиску адміністрації Трампа на режим Мадуро — один із ключових, якщо не головний.
«Нинішній конфлікт між США і Венесуелою — це, насправді, набагато більше, ніж ідеологічне протистояння. Він відображає конкуренцію на найвищому рівні за енергоресурси, ринки та геополітичний вплив у регіоні», — вважає Деміан Регер із Фонду імені Ганса Зайделя в Каракасі.
