Світ має визнати поневолені росією народи
1 серпня 1991 року президент США Джордж Буш-старший своєю промовою мав шанс стати визначною постаттю для України або ж вляпатися в історію. Американський гарант обрав друге. Виступаючи в Києві, він застеріг українців від «суїцидального націоналізму», іншими словами — від незалежності та суверенітету. Попри це, за 3 тижні Україна проголосила свою незалежність, а та промова отримала глузливу назву «Chicken Kyiv» (котлета по-київськи).
Перед серпневим путчем та в ході параду суверенітетів лідери західних країн досі відмовлялися вірити в остаточний крах СССР. Вони цього не хотіли, бо контрольоване велике зло для них було більш прийнятне та зрозуміле, ніж велика кількість національних держав, від яких не знаєш, чого чекати.
Але СССР канув у леті. На те є багато економічних (залежність від ринку нафти, нездатність системи стати на ринкові рейки), політичних (гласність, слабка верхівка тощо) причин. А ще є питання корінних народів, які просто не можуть існувати під московським гнітом. Українці тоді свою силу показали. Настане час, коли її покажуть і інші етноси, які все ще в неволі.
24 серпня 2023 року ми з колегами по парламенту створили тимчасову спеціальну комісію (ТСК) по роботі з поневоленими народами РФ. Дата вийшла символічною, тож саме час розказати, чого вдалося досягти за рік.
Етнічні народи у складі РФ — це не росіяни
Одна з проблем, із якими стикалася Україна полягала в тому, що у світі нас просто не бачили, як окремий народ. Так було до 1991 року і для великої маси людей по всьому світу так було до 2014 року. Нас ніби за звичкою сприймали як частину російського простору доти, допоки ми гучно не заявили про себе.
Така ж проблема зараз і в корінних народів у складі рф. Буряти, калмики, тувинці, чеченці, інгуші, татари, ерзя, калмики, башкири та інші — це не росіяни. Це важливо доносити і до українців, і до міжнародної аудиторії. Це корінні народи, які проживають на своїх історичних землях, мають іншу мову, часто не християни і мають перспективу створити національні держави. Але для цього потрібно, щоби світ побачив неросіян у складі рф.
Тому, одна з задач нашої ТСК — почати говорити з міжнародними партнерами про ці етноси, як щось окреме від росії. Так само як і у 80-х роках, наші колеги мають дуже тьмяне уявлення про інші народи у складі рф. Для цього ми регулярно ініціюємо круглі столи (у тому числі з іноземцями) та порушуємо це питання на доступних нам майданчиках.
Одним із успіхів стало ухвалення резолюції з визнанням дій росії геноцидом українського народу та необхідністю деколонізації рф на сесії ОБСЄ. Це істотний крок у напрямку того, аби світ побачив інші народи та засудив російські злочини проти них. Також була прийнята резолюція ПАРЄ «Протидія стиранню культурної ідентичності під час війни та миру» авторства Євгенії Кравчук, яка є членкинею нашої ТСК. У документі йдеться про важливість української культури та збереження культури корінних народів. Адже саме на основі власних культури та історії ці етноси зможуть будувати національні держави.
І ця робота продовжиться. Ми постійно в діалозі з колегами з європейських парламентів, яке вже поінформовані про проблеми корінних народів, що піддаються утискам в рф. Перший крок — це пояснити нашим колегам, що в росії є багато народів. Москва порушує їхні права і створює перспективу для від’єднання.
Різні походження, але спільна мета
Ми опинилися з корінними народами в різних ситуаціях, маємо геть інші коріння та культуру, але в нас є спільне бачення майбутнього. Ми розуміємо, що народи не зможуть вільно дихати, якщо росія продовжить існувати в її нинішньому вигляді з імперськими планами.
«росія не планувала і не планує зупинятися, і якщо хтось сподівається на те, що коли Україна поступиться якимись своїми територіями, то на цьому Москва заспокоїться – то дуже помиляється. Це почалося ще у 1994 році, і якби росію тоді зупинили в Чечні, то зараз не було б усіх цих жертв у Грузії та в Україні», - слова голови уряду Чеченської Республіки Ічкерія в екзилі Ахмеда Закаєва на одній з наших зустрічей.
Приклад чеченських воєн та вторгнення в Грузію показав: якщо не дати рф силового спротиву — російські берці будуть топтати вашу землю. Ми перебуваємо в регулярному діалозі з представниками десятків поневолених народів. Хтось із них проживає в Україні, хтось долучається онлайн з-за кордону, дехто працює з рф в підпіллі.
Ми фіксуємо від них інтерес долучатися до збройного спротиву проти спільного ворога і допомагаємо їм у цьому. Бо нехай ми перебуваємо на різних етапах державності, мета щодо рф у нас спільна. Про конкретні цифри мобілізованих іноземців говорити не маю права. Але тішить, що все більше людей розуміє, що їхній шанс здобути свободу — перемогти росію на полі бою.
Як працювати з поневоленими народами?
Одна з головних цілей ТСК — напрацювання політик по роботі з етносами. Саме тому, ми розробили проєкт Закону «Про основні засади державної політики України щодо взаємодії з національними рухами корінних поневолених народів рф». Про що він:
Є два ключових завдання:
Задачі довгострокові, але беремося за їхнє виконання вже. Законопроєкт зареєстрували в Раді в липні 2024 року, а його співавторами стали 82 народні депутати — представники всіх депутатських фракцій, двох депутатських груп та позафракційні. Це каже про всебічну підтримку парламенту наших ініціатив.
Дезінтеграція рф неминуча. Наші захисники та захисниці обламують зуби ворогу на полі бою та показують ненадійність російських кордонів. А ще добре, коли крихка система буде сипатися зсередини. росія максимально душить будь-які національні виступи силою та приглушує сигнали зв’язку, але всі тоталітарні режими мають властивість програвати. І Росія також програє.
Нам вигідне утворення національних держав на осколках імперії. Адже це ті народи, які теж на собі знають про порушення прав людини та стирання культурного коду. В наших спільних інтересах — розвал рф та подальше мирне співіснування. Вірю, що ми до цього дійдемо. Уже рік, як ми працюємо в цьому напрямку в рамках ТСК і продовжимо робити свою справу, адже є згуртованість українців, залученість нацменшин та дипломатичні результати.