Небезпечний прецедент: як влада знову грає з громадянством
Від «весни посадок» до диктатури: куди нас привів Зеленський.
Поки ніхто не бачив Указу президента про позбавлення громадянства України одеського міського голови Геннадія Труханова.
Але вже повно інформації із «джерел у державній владі».
Отже, що ми маємо.
Спочатку — формальна сторона справи.
Конституція України (стаття 25) прямо забороняє позбавлення громадянина України громадянства.
Однак, згідно із Законом України «Про громадянство України», громадянство України може бути припинене за такими підставами:
Внаслідок виходу з громадянства України. Це добровільна процедура — за клопотанням громадянина.
Внаслідок втрати громадянства України. Це відбувається з ініціативи державних органів.
Я так розумію, «наш» випадок — пункт 2.
І читаємо далі:
Основні підстави для втрати громадянства України (стаття 19 Закону):
Добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Думаю, рішення ухвалювалось на основі саме цих пунктів. А що там у ОП — один бог знає.
Труханов уже заявив, що готує позов до суду.
Отже, тепер — емоційна сторона.
А пам’ятаєте, що це вже було? Наприклад, із Корбаном. Я тоді писала, що запускається небезпечний механізм. І що це лише початок.
Але з Корбаном боровся Роман Ратушний. Тому Корбан був чортом в очах громадськості. А Роман — справді світла, цілісна натура.
Тому говорити щось на захист позбавлення громадянства Корбана було не на часі. Завідомо програшна позиція. І всі замовкли.
А потім — Медведчук, Деркач, Табачник… Суцільні чорти. Так їм і треба, правда ж?
Потім — «санкції» щодо Порошенка. Так йому і треба, правда ж? «Бізнес на крові», «ліпєцкая фабріка».
А до цього — абсолютно незаконний розпуск парламенту.
Але так хотілося «оновлення» і щоб «прийшла весна і всіх посадили», що ми затулили роти й сприймали все як належне. Ми — я не про себе і не про вас. «Ми» — як колективне свідомо-несвідоме.
Цей маховик запущений давно. І успішно.
Коли я писала ще у 2019 році, що ми отримали диктатора, що ми йдемо слід у слід за росією і путіним, — як же реготала більшість моїх коментаторів! «Та який із нього диктатор?!», «Та ми його знесемо!», «Зрівняла гебіста і кавеенщика!».
Хоча, ще є у нього час.
Тепер про Труханова. Не переживайте ви за нього. Все у Геннадія Леонідовича добре — і буде не гірше. 12 років місто з усіма ресурсами було у його власності. Тож є у нього за що жити й за що судитися.
Всі його кадри залишаться на місцях. Поміняють трохи тих, хто ближче до корита. Але ті, хто носить папери, пише документи й впливає на рішення, — усі будуть на своїх місцях. Ну, може, тарифи на хабарі зростуть. Бо ризик, він такий.
Та й кадрів не так уже й багато. Навіть у такому фільдеперсовому місті, як Одеса. У нас тотальний дефіцит кадрів. Притомні не дуже охоче йдуть на таку роботу.
А далі буде так.
Спочатку всі трохи затихнуть. Наступник увімкне медійну активність, як у представників цієї влади прийнято. У них усе відбувається не в реальності, а в телевізорі.
Наступник влаштує кілька гучних звільнень. Можливо, навіть кримінальні справи виникнуть. Які дозволять трохи заробити причетним до розслідування, щоб потім усю ту піну успішно злити в унітаз.
Повірте, у житті пересічного одесита (як би я не любила таку класифікацію, але скористаюсь нею цього разу) мало що зміниться. Точно так само будуть відсутні укриття — на четвертому році повномасштабки. Точно так само доведеться просити кошти на вибиті ударами вікна, на зруйновані будинки.
Одеська міська рада складається із китайських болванчиків, які благословляють усі запропоновані їм рішення. За винятком 10–15 нормальних депутатів, які працюють і захищають інтереси громади — і до яких ставляться як до фріків. Бо вони проти течії й труханівської монобільшості. Плутаються під ногами.
Ну так жеріть зараз повними ложками.
Так, я зловтішаюсь. І навіть не ховаю цього.
І ще одне. Геннадій Труханов переміг у другому турі, набравши 54,28 відсотка голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Знаєте, яка кількість виборців проголосувала за Труханова? 93 921 виборець. Менше ста тисяч!
Тож ніяких бунтів не буде. Бо частина з тих, хто наголосував, поїхала, а хтось не дожив до цих «щасливих» днів.
Мені жаль нас. Нас, яких зробили разом.
І це ще не кінець. Дякуємо, дуже дякуємо.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
