Немає Дії – не маєш права на свободу пересування

Це ж почалося ще два роки тому, коли придбати квиток на міжнародні потяги стало можливим лише й виключно через «Дію».

Немає «Дії», вона тобі не подобається, немає коштів на сучасний смартфон — ходи пішки, їдь до Польщі на таксі. Іди в с*аку, одне слово: партії видніше, як тобі краще.

А зараз, після двох років соціального експерименту, та сама історія просто масштабується: тепер і на внутрішні рейси — до Львова чи Одеси — купити квиток можна лише й виключно через «Дію».

Та й загалом — нефіг їздити кудись на відпочинок, працюй, курва. Не на часі. Ось депутатам — обов’язково потрібно до теплого моря злітати, бо вони тяжко працюють — аж харя в кадр не влазить. Кнопки тиснути за диктаторські закони — оце справжня робота, а не те, що у тебе.

Ситуація з цифровим контролем держави розвивається цілком логічно, як на мене: два роки тому ніхто не вийшов із картонками проти незаконного обмеження цифрових прав людини. Один я розривався, але не був почутий суспільством (влада вже шість років як свідомо оглухла).

Більшості громадян було пофіг на знищення приватності, на право захисту персональних даних. Усі користувачі прекрасного додатку «Дія» намагалися не помічати чавунне чиновницьке рило, яке по-хамськи влізло в особистий простір громадянина. Розмальований держак цифрової лопати автократи акуратно засунули громадянам у дупу — і при цьому самі ж громадяни ще й аплодували та підкидали чепчики вгору: «Ми перші у світі! Уря-уря!»

Я продовжую стверджувати, що всі, хто добровільно встановив собі «Дію», «РезервХрест» чи інші засоби державного цифрового стеження — свідомо відмовилися від своїх цифрових прав. А отже, не можуть обурюватися новими правилами та обмеженнями від влади жижиталізаторів.

Для вас будуть вводитися чергові «покращення», але ви матимете право лише аплодувати. Бо вас не цікавила безпека ваших даних, вам була потрібна лише зручність.

Далі те саме буде з усіма іншими правами: вибору місця проживання, особистої недоторканності, таємниці листування, невтручання в особисте й сімейне життя та всі інші «дурниці», передбачені Розділом II Конституції України.

Це — практична реалізація китайської моделі цифровізації. Наступним кроком буде введення «соціальних рейтингів» із виключенням із соціуму за «неприйнятну поведінку». Детальніше про це — в 1 серії 3 сезону «Чорного дзеркала», серія називається «Під укіс» (Nosedive), 2016 року.

Я зараз крамольну річ скажу, але виявляється, що навіть у росії — тоталітарній країні, яка фізично вбиває всіх противників «рускава міра» — навіть там немає вимоги проходити онлайн-ідентифікацію для купівлі залізничних квитків.

Треба лише вказати номер паспорта, який можуть перевірити під час посадки.

Парадокс: автократія не слідкує за громадянами в потягах, а в демократичній європейській країні — це стане обов’язковим з 1 серпня 2025 року. Куди їдеш, навіщо, що везеш, про що говориш — може, на мітинг проти Найвеличнішого зібрався?

Я намагаюся донести всі ці речі вже понад десять років, але проблеми цифрових свобод громадянина реально цікавлять десь приблизно 20 тисяч людей. А тією ж «Дією», з її пох*й на права громадян, користується щонайменше кілька мільйонів. І більшості з них дійсно пох*й на якісь там «цифрові права».

«Це все якісь незрозумілі інтелігентські штучки, я звичайна людина, кому я потрібен?»

Коли не зможеш відвезти дітей на море до Одеси, бо у тебе немає грошей на сучасний смартфон, або він розрядився, або не працює мобільний Інтернет — ось так буде зрозуміліше. Коли жижиталізація дасть тобі буквально по лобі.

Давай, Федоров, більше пекла. Я знаю — ти хочеш. І можеш.

Хом’ячок ще не повною мірою зрозумів, у якій прекрасній цифровій країні він живе.

І до речі: квитків як не було у вільному продажу — так і немає. Зате вони є в «перекупів» — усе як раніше. І «Дія» тут нічим не допомогла. Зате збільшила кількість користувачів, яких можна моніторити. Проблему для громадян не вирішили, зате посилили держконтроль за їхніми смартфонами.

Бінго.