(Не)вільний ринок: для українців тарифні обмеження, для іноземців – преференції

Чи є «вільний ринок» абсолютною і безапеляційною цінністю? У випадку України «вільний ринок» – це дорога з одностороннім рухом, щонайменше.

Для нашого бізнесу – квоти, тарифні та сертифікаційні обмеження, антидемпінгові розслідування, для іноземців у нас преференції та відритий доступ, підтримка від власних держав, довгі та дешеві кредити... І це вільна конкуренція?!

Поясніть мені, якого біса ми вимушені продавати шкури ВРХ до Італії, де їх обробляють, і вже у рази дорожче продають їх нам, але вже у вигляді матеріалу для виробництва взуття або готової продукції? Або чому ми маємо продавати ліс-кругляк, а купувати імпортні меблі?

Обмеження експорту сировини це не ринково? Давайте нарешті визначимося із глосарієм та цінностями.

Що цивілізована держава має у своїй політиці за пріорітет? На моє глибоке переконання – це розвиток власної економіки, інтереси внутрішнього бізнесу (і так, іноземні компанії, що мають виробництво в країні, створюють конкуренцію, імпортують сучасні технології – це також український бізнес), створення робочих місць для своїх громадян.

Якщо хтось сумнівається у тому, що саме так і роблять усі провідні країни, подивіться хоча б на торговельні війни США з Китаєм. Найліберальніша та найдемократичніша країна, США, але вона захищається від «вільної конкуренції», захищає свій ринок виробництва і свої (!) робочі місця.

До чого це призвело у Штатах? До найнижчого рівня безробіття за останні десятиліття.

Тому, панове, я за те, щоб робочі місця для наших громадян і додана вартість для бізнесу в Україні були тут, а не деінде. Щоб Україна припинила бути джерелом експорту виключно трудових ресурсів та сировини. А щоби ці трудові ресурси їхали до нас, щоб український бізнес (у тому числі з іноземним капіталом) заробляв тут, і щоб високі зарплати платили тут.

Поняття ринковості, якщо хтось читав будь-який підручник з економіки – там завжди стоїть маленька «зірочка», під якою написано, що ці закони й формули працюють в умовах так званого ідеального ринку, який існує виключно у теоретичних моделях. Так звані «цінності вільного ринку», які нам нав’язують, – це цінності, експортовані розвиненими країнами до нерозвинених; у себе вони проводять зовсім іншу політику.

Квоти на нашу продукцію до Європи, з омріяною зоною вільної торгівлі – це і є «вільний ринок»? Вільний від нас?!

Україна, наприклад, є одним із найбільших світових виробників меду, але ми не можемо експортувати його до Європи – наша річна квота вибирається менш ніж за місяць. І так за більшістю товарних груп, де ми маємо «вільний доступ до відкритого європейського ринку».

Ринковість це добре, от дійсно, але не треба нас дурити. І США, і Європа у таку «ринковість» «грають» лише за ЇХНІМИ правилами. І я не можу їх за це засуджувати, бо вони діють в інтересах своїх людей та свого бізнесу.

Ми не можемо змінити зовнішнє середовище, але ми можемо змінити себе та ставлення зовнішнього середовища до себе! Будемо і далі зображати із себе «сферичних капіталістів у вакуумі»?