Офіс Генпрокурора замовчує справу керівника Секретаріату Омбудсмана Івана Вервейка
Родинна афера Лубінців: хто приховав кримінальне провадження Вервейка.
Офіс Генерального прокурора повідомляє, що колишній керівниці Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Наталії Федорович повідомлено про підозру у службовій недбалості.
За даними слідства, Наталія Володимирівна у травні 2021 року підписала договір оренди нежитлового приміщення в місті Києві для потреб працівників Секретаріату. Орендна плата була завищена удвічі порівняно з ринковою вартістю, внаслідок чого державному бюджету завдано збитків на суму понад 1,5 млн грн.
Але виникає запитання: чому Офіс Генерального прокурора нічого не розповідає про кримінальне провадження щодо обвинувачення нинішнього керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Івана Вервейка?
Ще 18 березня 2020 року Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018050510000417 від 21.02.2018 за ознаками ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України стосовно Вервейка Івана Дмитровича.
Згідно з фабулою обвинувального акта, Іван Дмитрович, очолюючи Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, оформлював на роботу фіктивних співробітників, заробітну плату яких привласнював.
Однак матеріали зазначеного кримінального провадження були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області. За наявною в мене інформацією, викрадення організували народний депутат України Дмитро Валерійович Лубінець, його брат — голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Іван Валерійович Лубінець та їхній батько — голова Волноваської районної ради Валерій Дмитрович Лубінець.
Згодом, із метою приховати факт крадіжки матеріалів справи, у Волноваському районному суді були виготовлені документи про те, що зазначене кримінальне провадження нібито передано до Чечелівського районного суду м. Дніпра відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ у зв’язку з тимчасовою окупацією м. Волноваха Донецької області.
Насправді ж матеріали кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.2018 до Чечелівського районного суду м. Дніпра не надходили, оскільки були викрадені родиною Лубінців. Натомість Дмитро Лубінець, після того як став Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, призначив підозрюваного/обвинуваченого Вервейка керівником свого Секретаріату — із наданням допуску до державної таємниці.
Під час проведення спецперевірки стосовно Вервейка Служба безпеки не побачила нічого дивного в тому, що допуск до надзвичайно делікатних питань, пов’язаних з обміном полоненими, отримує людина, яку в цей час мали б судити.
Ба більше, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05.02.2025 у справі №991/878/25 зобов’язав НАБУ розпочати на підставі моєї заяви досудове розслідування стосовно восьми епізодів злочинної діяльності Лубінця — зокрема, і за фактом викрадення з Волноваського районного суду матеріалів кримінальної справи щодо обвинувачення Вервейка.
Однак старший детектив НАБУ Іван Дячук відмовився виконати судове рішення й вніс до ЄРДР лише два епізоди, проігнорувавши, зокрема, історію з крадіжкою матеріалів кримінального провадження. Ба навіть ті два епізоди, які все ж були зареєстровані, у НАБУ не розслідуються. Докладніше про це можна прочитати в моєму зверненні до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яке я опублікував на сайті з промовистою назвою «Хроніки Українських Йолопів».
Що ж до Офісу Генерального прокурора, то мій запит щодо «справи Вервейка» просто переслали до Донецької обласної прокуратури.
Прокурор у цьому провадженні Фролов відповів, що все нормально: справа стосовно Вервейка розглядається Чечелівським районним судом м. Дніпра, ніхто її не викрадав, просто ще не проголошено вирок. А Чечелівський районний суд м. Дніпра, своєю чергою, повідомив, що прокурор бреше: ця справа ніколи до суду не надходила й, відповідно, не розглядалася.
Тож дуже хотілося б, аби Офіс Генерального прокурора розповів не лише про кримінальні витівки колишньої керівниці Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а й про нинішнього керівника. А також — до якої відповідальності за втрату кримінального провадження та неправдиві відповіді притягнуто прокурора Донецької області Павла Угровецького та прокурора Дениса Фролова.
