Оптимізм на ротації

Ряжену бісексуалку Люсю із синдромом мовленнєвого нетримання і головрозвідника при найвеличнішому Боневтіку, більше відомого як «неприхованого друга» і співмешканця російського шпигуна Сашо Гогілашвілі, заціпило: середина серпня, але з афішованим ними на всі лади переломом не складається. 

«Картузами закидаємо оточених орків! Дві тисячі у херсонському котлі – вже практично обмінний фонд!», − вискакували один поперед одного «стратеги» з трускавецького гнізда. «Не зупинятися на Тузлі!», − прилипали навперейми ділили вже фактично повержений руський мір, роздуваючись від нагуляного патріотизму і подумки шпаціруючи навспак українізованою Кубанню.

Відволікаючи громадян від поставленого руба запитання: «Хто здав Чонгар?» бубонінням на всі лади про «не на часі».

Виграючи час на зачистку убивчих доказів.

Переводячи стрілки на ЗСУ.

А Перемога вона така – спише навіть ненаписане. Захмарні рейтинги гугнявих відосиків, станеться, знову зіграють злий жарт із сухими, без олії, звивинами нашого кобищанця, зачарованого вібрацією пісюна на роялі.

До слова, знаєте, чому не чути саморобного дипломата Арахамію? Наразі самопроголошений «амбасадор» виконує надсекретну місію, щось на кшталт закупівлі баранини на травневі шашлики.

Замаскований під дєвочку-рєбьонка, яка «сваліваєт» з новофедорівського пляжу від бавовни з неба, відбув до Зеленого Клину на Далекому Сході з місією сформувати уряд Союзу Українських Емігрантів Закитайщини і взяти приступом Благовєщенськ.

Колю з позивним «Катлєта» спішно готують до десантування на Сірий Клин. Після провалу ресторанного соратника на Закарпатті офіс надав йому можливість змити сором якщо не кров'ю, то кетчупом – Катлєті наказано приєднати до України Північний Казахстан, південь Омської області, Барабинський і Кулундинський степи.

«Відновлення Сірого Клину у складі України – абсолютно реальне. Як перелом посеред серпня, − буцімто заявив лідер зовнішніх розвідок світу, згаданий вже генерал-майор з ГУР МО. – Маємо незаперечні дані про підпал сараю омського військкомату тамтешніми січовиками, які зберегли українські паспорти з 1918 року».

Це вам, люди, за те, що злили олію з мізків. За те, що гідність розміняли на атракціон зі совковим клоуном на манежі. 

Звісно, ми були би вельми утішені, якби справдилися пророцтва офісного деркача Люсі (деркача – у сенсі помела і в чині радника). І якби навсправжки ЗСУ звільнило днями Херсон, дали б нарешті волю притихлому оптимізму.

Довго і докладно погомоніли би із скадовськими сестрами, відваловуючи своїх рідних дівчат від мерзоти окупації. Вивели б на ротацію пошарпані сподівання на близьку Перемогу. Підбадьорилися би. А якби Лунін ще й санжарські ліси відкрив для сповитого заборонами потомственного грибника…  

Мо´ і пробачили би балаболці. Хоча, ні, це ми теж забалакалися – з недолугою цвіллю розмовляти доведеться, звіряючись з параграфами карного кодексу.

А поки що… «Терміни контрнаступу Збройних сил України визначають військові на чолі з Верховним головнокомандувачем (підкреслене секретарем РНБО Олексієм Даніловим в інтерв'ю ТРК Київ підкреслено нами).

Ви справді не смієтесь? Пане Данілов?! Син циркового полку, джура при степлеро-принтерному, позаконституційному сірому кардиналі здатен на якесь  «визначення»?! Побійтесь Маші Левченко.

Переконані, успіх нашої атаки на рашистський 43-й морський штурмовий авіаполк під Саками став можливим лише тому, що її планування Генштабом не було погоджене зі стратегом. Погодили би – мали б сакигейт.

P.S. Синдром Марфана. Синдром Марфана – диференційована форма природженої з´єднувально-тканинної недостатності. Характеризується, зокрема, патологією зорової здатності, гіпертрофованим бажанням дивитися в чиїсь очі. В уражених синдромом Марфана помічені гігантизм, аневризма аорти, доліхостеномелія, арахнодактильність, міопія і ектопія кришталика, деформація груднини, кіфосколіоз, повздовжня плоскостопість, протрузія вертлужної западини і, нарешті, − ектазія твердої мозкової оболонки. 

Автор категорично відмежовується від ваших, шановні добродії, фантазій. Абзац зверху подано винятково для розширення наукового кругозору.