Чинний угорський прем'єр-міністр уміло спекулює історичними подіями. Ба більше: він маніпулює фактами заради утримання у руках влади.
На цьому наголосив вітчизняний філософ, історик, соціолог і перекладач Сергій Чаплигін. Він згадав про найболючішу етнотравму для угорців — «День Тріанонської ганьби» (1920), — коли Угорщина втратила 72% теренів і 64% населення, понад 80% природних ресурсів й вихід до моря.
Варто розуміти, подібні історичні травми екстрапольовані на весь народ упродовж десятиліть імпліцитно є однією із могутніх енергетичних домінант у комплексі національної самосвідомості. Це своєрідні компенсаторні механізми національної ідентифікації.
У підмурівку цих етнотравматичних міфологем лежать механізми емоційної пам'яті. Рано чи пізно, в періоди нестабільності або коли етнос має захищатися, висуваються свої системи цінностей, — і вони з архіву історії стають арсеналом політики, яку сьогодні Орбан використовує виключно проти українців, яких століттями угорці переслідували й тероризували, особливо на Закарпатті.
«Після укладання Тріанонської угоди всі національні прапори в країні були приспущені аж до 1938 року, коли було проведено Віденські арбітражі та почалися «виправлятися кривди, завдані Версальськими договорами». Але є інші, не менш, чотири важливі в угорців етнотравми:
І хто ж завдав ці етнотравми угорцям? Думаю, Орбан має знати, — московити. Так що ми починаємо, нарешті, працювати не тільки з реаліями, а й міфологемами», — підкреслив Сергій Чаплигін.
Одночасно медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що за минулі 2 роки серед українців склався доволі негативний образ фіно-угорських народів, яких уособлюють із москвинами. Правда ж інакша і зовсім не чорно-біла.