Під рубрикою «Вітя — 20 штук».

Експериментальним шляхом вдалося встановити, що саме мав на увазі колишній начальник управління Генеральної прокуратури, а нині — фігурант «справи Міндіча» Дмитро Басов, коли розповідав подільникам, що 20 тисяч євро з «общака» він передав у НАЗК за якусь довідку.

У ході проведення експерименту я звернувся до НАЗК із повідомленням про те, що суддя Шевченківського районного суду Полтави Лариса Гольник систематично вчиняє корупційне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 172-8 КУпАП (незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових повноважень), і здійснює збір персональної інформації про громадян шляхом перегляду з повним доступом судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалених іншими суддями у справах, до яких Гольник не має жодного стосунку.

Зазначену інформацію Гольник передає своєму чоловікові — військовозобов’язаному Гавриленку, який багато років ніде не працює й від моменту повномасштабного російського вторгнення ухиляється від мобілізації. Гавриленко використовує цю інформацію для виготовлення наклепів на замовлення медіапомийок, що займаються поширенням «чорного піару». При цьому дохід від подібної діяльності суддя Гольник не декларує.

У зв’язку з цим у травні 2026 року Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Гольник, яка раніше уславилася тим, що намагалася за підробленими документами заволодіти гаражем своєї 85-річної сусідки.

У ході розгляду зазначеної дисциплінарної справи факти злочинної поведінки Гольник знайшли своє повне підтвердження. Зокрема, ДП «Інформаційні судові системи» надало Вищій раді правосуддя інформацію про справи, які Гольник переглядала в ЄДРСР під своїм паролем судді, не маючи до цих справ жодного стосунку.

Але найкричущим є факт поширення Гольник даних із бази Адміністрації Держприкордонслужби «Аркан» про перетин громадянами державного кордону. У своїх поясненнях на адресу Вищої ради правосуддя Гольник заявила, що ця інформація стала відома її безробітному чоловікові, який проник у закриту державну базу «завдяки контактам у журналістському середовищі».

За таких обставин НАЗК зобов’язане було негайно скласти стосовно судді Гольник адміністративний протокол за фактом вчинення нею корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП. Але голові НАЗК Віктору Павлущику публічно згадують про епізод «справи Міндіча» й натякають, що безплатно він навіть довідки не видає.

Тому НАЗК замість того, щоб направити до суду адмінпротокол стосовно Гольник, надіслало мені люб’язний лист про те, що «буде здійснено збір та оцінку доказів щодо дій судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. з метою встановлення наявності або відсутності в її діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП».

Які докази «Вітя — 20 штук» хоче збирати та оцінювати, якщо вже все зібрано й стосовно Гольник навіть відкрито дисциплінарну справу? Він перевірятиме відповідь ДП «Інформаційні судові системи» про те, що суддя-шахрайка під своїм паролем заходить у ЄДРСР і читає справи, які розглядають інші судді (у тому числі в закритих судових засіданнях)? Чи Павлущику недостатньо було 10 днів, щоб зазирнути на фейсбук-сторінку Гольник і переконатися в тому, що вона систематично поширює не тільки наклепи та брудну лайку, а й персональні дані учасників судових справ, які розглядалися іншими суддями в інших судах?

Напевно, мені таки доведеться оголосити збір грошей для Павлущика, який безплатно працювати явно не збирається. Тим більше, що прейскурант відомий — 20 тисяч євро за довідку.

На фото:

• лист НАЗК з інформацією про початок перевірки щодо Гольник;

• витяг із висновку від 30.06.2026 дисциплінарного інспектора ВРП у дисциплінарній справі № С-2430/0/7-25 з поясненням Гольник стосовно того, як вона отримала доступ до бази даних «Аркан».

​​​​​​​

​​​​​​​

Джерело