Половили риби: чоловік дійшов до Верховного Суду, намагаючись повернути конфісковану «Ладу»
Чоловік незаконно ловив рибу, приїхавши на авто, яке держава конфіскувала.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) розглянув касаційну скаргу засудженого за незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду (ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України) у справі №748/1457/19.
Обставини справи
Відповідно до вироку Чернігівського районного суду два чоловіки приїхали на озеро на автомобілі, який належав одному із них (засудженому, який подав касаційну скаргу).
Там вони без належного дозволу на вилов за допомогою шести завчасно заготовлених «зяберних» сіток, що належать до заборонених знарядь лову, а також гумового човна незаконно виловили цінні породи риби для особистих потреб у кількості 280 штук на суму 17646 грн, «завдавши своїми діями істотної шкоди державним інтересам».
Кожна з осіб була засуджена до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17*100 = 1700 грн), у власність держави конфісковано речові докази (човен, сітки, виловлену рибу).
Було також ухвалено залишити у власності особи автомобіль, скасувати арешт на автомобіль у частині відчуження та розпорядження автомобілем.
Чернігівський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів, ухвалив конфіскувати в дохід держави речовий доказ – автомобіль марки ВАЗ 21099, який належить на праві власності засудженому. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Чоловік не захотів втрачати «дев’яносто дев’ятку» і подав касаційну скаргу до Верховного Суду. У ній засуджений, зокрема, вказав на те, що суд апеляційної інстанції прийняв незаконне рішення про конфіскацію автомобіля.
Як зазначено в постанові ККС ВС, з матеріалів кримінального провадження видно, що під час вирішення питання про долю речових доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення автомобіля його власнику.
Суд послався на те, що цей автомобіль не був знаряддям вчинення злочину, оскільки не використовувався для виконання об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 ККУ, тому в цьому випадку спеціальній конфіскації не підлягає. З таким висновком погодилася колегія суддів касаційного суду.
Крім того, згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини й основоположних свобод кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не лише за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у цій конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Вирішуючи долю речового доказу у кримінальному провадженні – автомобіля, апеляційний суд повною мірою не взяв до уваги положень національного права та практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, а також не врахував належним чином ступеня тяжкості вчиненого злочину (кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 ККУ, яке є злочином невеликої тяжкості), конкретних обставин кримінального провадження та вартості транспортного засобу, яка значно перевищує розмір завданих матеріальних збитків і суми штрафу, тобто є неспівмірною.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення апеляційного суду про конфіскацію автомобіля є неправильним, оскільки застосування конфіскації в цьому випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном.
ККС ВС частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, змінив вирок апеляційного суду в частині вирішення питання про долю речового доказу, повернувши автомобіль власнику.
Отже, як відомо, суди нижчих інстанцій у своїх рішеннях в тому числі опираються на рішення Верховного Суду.
Зважаючи на це, можна сказати про справедливе рішення суду, адже вартість автомобіля, знарядь риболовлі та штраф були набагато більшими, а ніж сума завданих збитків, що створило б умови для зловживань при винесенні рішень.
