Працелюбним народам тяжко переносити ледарство — Ніцше
Цей твір можна назвати своєрідним путівник у світ скандального німецького філософа. Ним автор волів розкрити глибинний зміст своєї душі.
Мова про книгу «Ecce Homo: Wie man wird, was man ist», написану у доволі стислі строки Фрідрихом Ніцше восени 1886 року, але не видану до 1908-го. Цією роботою він свідомо піддав себе випробуванню, а сардонічні судження та заголовки розділів зробив уїдливими, насмішкуватими, самознищувальними та лукавими.
«В історії суспільства бувають моменти хворобливого розм'якшення та зніженості, коли воно саме заступається за свого кривдника. Людство існує у хвилеподібному стані, бувають миті прогресу, за якими настають миті деградації», — погодьтеся, цілком пророчі слова Ніцше про теперішню ситуацію на нашій планеті.
Токсична емпатія, переконував класик німецької філософії, — ознака слабкості людської спільноти. Вона є наслідком того, що люди хочуть знищити саму можливість небезпеки, щоб їм не було чого більше боятися, але насправді такий самообманний розвиток спрямовує до занепаду.
Ніцше передбачав, що майбутні європейці (та ширше — представники західного світу, включно з Америкою, Австралією, Новою Зеландією) будуть безвільними трударями, які потребуватимуть пана і повелителя, як хліб насущний. Мовляв, вплив азійського нутра Москви на Європу занапастить цивілізацію.
«Відмовляючись від боротьби свободу, народи Європи втратять волю і підготуються до рабства. Деякі, найхитріші з їхніх представників, узагалі погодяться віддати свою домівку чужинцям, аби зберегти й збільшити власні статки. Так було з ханаанцями, котрі пустили євреїв і були винищені ними згодом», — писав мислитель.
Загалом філософ оцінював ліберальну демократизацію Заходу (першочергово, Європу — прим. ред.) як «мимовільний захід», коли влада неминуче перейде до «сильних лідерів, не скутих стадною мораллю». Ніцше наполягав, що переважно «працелюбним народам дуже важко переносити ледарство», тому не всі з них здатні на захист власних національних інтересів і цінностей.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що відмінність Ніцше від школи наукової критики релігії полягає в тому, що Бог для нього — іменування сфери ідеалів. Тобто потойбічного вищого світу, царства моральних цінностей, метафізичного простору.
