Праці Ібн Сіни – путівник для вчених, які борються з інфекцією
На Заході він відомий як Авіценна.
Ібн Сіна – видатний мусульманський інтелектуал, батько сучасної медицини. Він набув великого досвіду у багатьох сферах – від медицини і астрономії до математики і теології. На Заході він відомий як Авіценна.
Ібн Сіна, як визначний вчений, зіграв особливу роль в боротьбі з найнебезпечнішими інфекціями ще тисячу років тому.
У той час, коли світ зіткнувся з пандемією коронавірусу, перше, що зробила Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) для запобігання поширенню інфекцій, ‒ почала наполягати на застосуванні методу карантину, який був винайдений Ібн Сіною з метою боротьби зі спалахами передачі хвороб від людини до людини.
У своєму шедеврі «Канон лікарської науки», який побачив світ в 1025 році, Ібн Сіна стверджував, що 40-денний карантин необхідний для послаблення поширення інфекційних захворювань.
У наступні роки й аж по сьогодні «Канон лікарської науки» Ібн Сіни став підмурком сучасної медицини. Майже 600 років медична спільнота в усьому світі використовувало цю книгу як підручник.
Мусульманин-ерудит надихав середньовічних і сучасних вчених. У різні епохи його називали по-різному: «Гален ісламу», «Принц і Голова усіх лікарів», «Другий вчитель» (після Аристотеля) і «Арабський Аристотель».
Вважають, що Ібн Сіна написав 450 книг, але лише 240 з них збереглися до нашого часу. Не менше 40 рукописів були присвячені медицині. Наступною книгою після «Канону лікарської науки» була «Книга про зцілення». Її вважають однією з найвизначніших енциклопедій за всю історію людства – magnum opus (з латини – видатний твір) про науку, релігію і філософію.
Ібн Сіна був першим, хто виявив, що збудниками хвороб є мікроби, а також пояснив причини і процеси виникнення у людей жовтухи та серйозних бактеріальних інфекцій, таких як сибірська виразка. Він використовував техніку седації (штучної коми) у лікуванні деяких небезпечних для життя захворювань внутрішніх органів. Вчений також винайшов метод діагностики цукрового діабету шляхом вимірювання рівня цукру в сечі. Не дивлячись на свої вражаючі здібності зцілителя, багато істориків кажуть, що він ніколи не брав плати за свої медичні послуги.
Біографія
Абу Алі Хусейн ібн Сіна народився в одному із сіл на території сучасного Узбекистану влітку 980 року. Виріс він у заможній родині. Його батько був відомою людиною – губернатором і вченим у регіоні. Ібн Сіна отримав достатньо ґрунтовну освіту у сфері науки та філософії. Юнак володів винятковою пам'яттю та інтелектом.
Десятирічним він вивчив напам'ять Священний Коран. Невдовзі взявся за праці Аристотеля і глибоко занурився у філософію. Не дивлячись на те, що Ібн Сіна погодився з відкриттям атомів Аристотелем, він виявив в цьому серйозний недолік. Ібн Сіна стверджував, що атом не може бути статичним, а може ділитися на безліч субатомів до такої межі, що просто перестане існувати. Його глибокі знання математики допомогли йому спростувати атомну теорію Аристотеля.
В 16 років Ібн Сіна почав займатися медициною і через два роки став лікарем. За його твердженням, добрих знань з математики достатньо для освоєння медицини.
Він зробив значний внесок у дослідження таких галузей, як система кровообігу і мікроциркуляція. Розділивши їх, Ібн Сіна дійшов висновку, що мікроби є основними носіями хвороб. Через 1000 років це було покладено в основу теорії мікробів Луї Пастера.
Книга «Канон лікарської науки» відіграла велику роль у часи Золотого віку ісламу. Це був період культурного, економічного і наукового розвитку між VIII та XIV століттями. Вчені, які стали відомими у ті часи, зробили важливі наукові відкриття і принесли велику користь сучасному науковому співтовариству.
Майже 50 років потому «Книга про зцілення» стала доступною в Європі. Вона була частково перекладена на латину під назвою Sufficientia (з лат. достатність). Досягнення в галузі психології та теорія пізнання Ібн Сіни вплинули на праці видатних представників Заходу, зокрема, єпископа Парижа Гійома Овернського та Альберта Великого, а його метафізика – на Фому Аквінського.
З іншого боку, як правовірний мусульманин, він прагнув сполучити раціональну філософію з ісламським богослов'ям. Основною метою Ібн Сіни було доведення існування Аллаха (Бога) і пояснення створення Всесвіту з наукової точки зору за допомогою логічних міркувань і умовиводів. Його наукові і філософські роботи помітно впливали на школи мусульманської думки та богослов'я аж до ХІХ століття.
За Ібн Сіною, душа і тіло – це дві субстанції, які можуть постраждати від хвороб відповідно до їхньої специфіки. Оглядаючи своїх пацієнтів, він звертав увагу на їхній вік, будову організму, темперамент, харчування та спосіб життя. Він знав, як можна голіруч перевірити стан печінки чи селезінки пацієнта.
У віці 32 років Ібн Сіна вилікував правителя держави Буїди на південному узбережжі Каспійського моря. Коли той одужав, він призначив Ібн Сіну своїм візиром. Після смерті правителя влада перейшла до його сина. Коли Ібн Сіна відмовився бути візиром й у нього, той ув'язнив його на чотири місяці. Зрештою, Ібн Сіні вдалося втекти завдяки своєму помічнику Джурджані.
Відомий італійський поет Данте згадав великого Ібн Сіну у своїй «Божественній комедії» (La Divina Commedia). Сьогодні його портрет прикрашає стіни багатьох медичних факультетів по всій Європі.
На його честь назвали кратер на Місяці, декілька країн випустили пам'ятні монети, марки і медалі.
Останні 12 років життя великий вчений провів з Абу Джафаром, його учнем і продовжувачем справи. Помер Ібн Сіна в 1037 році.
Автор: Уфук Неджат Ташчі. Журналіст, PhD в галузі міжнародних зносин
