Правозахисник чи корупціонер?

Тиск, погрози та хабарі: що стоїть за діяльністю Лубінця

З нагоди дня народження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця публікую уривок із протоколу мого допиту в кримінальному провадженні №52025000000000055 від 05.02.2025, зареєстрованому НАБУ за моєю заявою за фактом вчинення Лубінцем низки тяжких злочинів.

У листопаді 2024 року, перебуваючи ще на військовій службі, я опублікував статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець розкрадає державний бюджет шляхом виплати зарплатні «мертвим душам», як відкрив фіктивну фірму, на яку оформлює автомобілі, передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини благодійними фондами, а також як виманює з міжнародних правозахисних організацій готівкові кошти, що привласнює особисто.

У січні 2025 року факти, оприлюднені в цій статті, я виклав у повідомленні про кримінальне правопорушення, яке направив до НАБУ.

Довідавшись, що автор статті є військовослужбовцем, Лубінець у січні 2025 року найняв на посаду свого радника генерал-майора Мікаца, який раніше командував Оперативним командуванням «Схід» Сухопутних військ ЗСУ, доручивши йому змусити мене видалити цю публікацію.

Про те, як генерал-майор Мікац «відпрацьовує» свою зарплатню, я розповів у НАБУ під час допиту як заявник у кримінальному провадженні, коли в січні-лютому 2025 року перебував у Києві в Головному військовому клінічному госпіталі. Ось уривок із протоколу мого допиту:

23 січня 2025 року я вибув із військової частини до м. Київ у Головний військовий клінічний госпіталь для проходження ВЛК. Вирушив потягом із м. Слов’янськ, а перед від’їздом «Укрпоштою» відправив до НАБУ повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене Лубінцем Д.В., що стало підставою для реєстрації цього кримінального провадження.

Приблизно о 10:00 начальник штабу повідомив мені, що мене викликає командир військової частини. Я негайно повернувся й прибув на командний пункт, де командир повідомив, що надходять скарги на мою статтю «Уповноважений з корупції», і що до нього звернувся представник Лубінця Д.В., оскільки я, мовляв, оббріхую «невинну людину». Я пояснив командиру, що Лубінець Д.В. має право захищати свою честь, гідність і ділову репутацію в судовому порядку, поінформував його про своє звернення до НАБУ, а також показав розписку Якименка О.С. про одержання 18 тисяч євро від Маріам Ламберт.

Після моїх пояснень командир запевнив, що жодним чином не чинить на мене тиск, що ця розмова не пов’язана з виконанням мною обов’язків військової служби й що він лише хотів розібратися в ситуації.

Жодних претензій до мене з боку командування не висунуто.

Наступного дня, 24 січня 2025 року, я проходив ВЛК у Головному військовому клінічному госпіталі. Обстеження було перервано військово-лікарською комісією, яка видала мені довідку про необхідність надати мені відпустку з 3 лютого 2025 року терміном на 30 днів у зв’язку з тим, що в грудні 2024 року я переніс важку операцію, а шви погано загоюються.

30 січня 2025 року, перебуваючи вдома в м. Києві, я записав інтерв’ю для YouTube-каналу «Легіст», у якому розповів про корупційні злочини Лубінця Д.В. і продемонстрував розписку Якименка О.С. про одержання 18 тисяч євро від Маріам Ламберт. Того ж дня у своєму Telegram-каналі, який має понад 12 тис. підписників, я розмістив анонс цього інтерв’ю та повідомив, що воно вийде в неділю, 2 лютого 2025 року.

Наступного ранку, 31 січня 2025 року, військовослужбовці, що перебували на командному пункті, повідомили мені, що під час наради, яку проводив командир військової частини, йому п’ять разів телефонував генерал-майор Мікац О.М. з погрозами, вимагаючи негайно вжити заходів щодо мене та не допустити виходу в ефір мого інтерв’ю. На заперечення командира, що він нічого не може зробити, оскільки я перебуваю в госпіталі, Мікац кричав: «Ти командир чи хто, ти що, не можеш рот заткнути?», а також вимагав інформацію про те, в якому саме госпіталі я перебуваю, щоб припинити моє лікування та відправити мене на бойові позиції в м. Торецьк.

Того ж дня, 31 січня 2025 року, о 14:40 мені в месенджері WhatsApp з номера +380... зателефонував чоловік. Свою посаду та звання він не назвав, але я зрозумів, що він є співробітником одного з підрозділів Департаменту військової контррозвідки СБУ.

Я пояснив, що перебуваю в Києві, а щодо Лубінця Д.В., то він учинив низку тяжких корупційних злочинів і має відповідати перед законом — зокрема, за створення фіктивної фірми, розкрадання бюджетних коштів та привласнення 18 тисяч євро, отриманих від правозахисниці.

Чоловік відповів, що вперше чує про це й йому потрібно перевірити інформацію. Тоді я надіслав йому в WhatsApp текст свого повідомлення до НАБУ, посилання на публікації та відповідь НАЗК, до якого я звертався через дії Лубінця Д.В., що вимагав від Держспецзв’язку заблокувати доменне ім’я мого блогу в умовах реального конфлікту інтересів.

Того ж дня, о 18:25, цей чоловік знову зателефонував мені та повідомив, що інформація перевірена й факти, викладені мною в повідомленні до НАБУ, дійсно мали місце. Однак, за його словами, моє повідомлення потрібно відкликати, і для цього він пропонує мені зустрітися з Лубінцем Д.В. у Києві в будь-який зручний для мене час.

Мені стало очевидно, що співробітники СБУ планують здійснити примітивну провокацію й запропонувати мені хабар за відмову від моїх вимог щодо внесення відомостей до ЄРДР.

Я відповів, що зустрічатися з Лубінцем Д.В. не маю наміру. Тоді співрозмовник почав погрожувати мені кримінальною відповідальністю за державну зраду, стверджуючи, що Лубінець Д.В. займається обміном полонених, а мої публікації та звернення до НАБУ допомагають агресору. Він також заявив, що, на його думку, я не міг самостійно дізнатися подробиці корупційної діяльності Лубінця Д.В., тому в СБУ вважають, що ці подробиці мені повідомили російські спецслужби з метою зірвати обмін полоненими. А це, за його словами, є підставою для мого кримінального переслідування, якщо я не видалю публікацію.

Оскільки я народився й більшу частину життя прожив у м. Донецьк, я досконало володію шахтарським сленгом, що рясніє нецензурними висловами. Саме цими висловами я популярно пояснив співрозмовнику, де саме я бачив його, а також начальника Департаменту військової контррозвідки СБУ Дубровіна О.О. та його заступника Лукашевича І.В., які, за моєю інформацією, взяли хабар у Лубінця Д.В. і тепер примушують своїх підлеглих допомагати Лубінцю уникнути кримінальної відповідальності.