Президент усунувся. Бо ж він хороший, не має права бруднитись об непопулярні рішення.
Звідси протиставлення військового і політичного керівництва країни, звідси перенесення відповідальності один на одного.
Замість пошуку найпотрібніших для країни рішень. Звідси ще більше недовіри до влади і до мобілізації.
Парламент місяцями систематично ламали.
Де затверджується порядок денний засідань і приймаються ключові рішення?
Підказка: не в Раді.
Де контроль за урядом і кому підзвітні міністри?
Підказка: не в Раді.
Вирвали з м'ясом систему стримувань і противаг.
Звідси печерний популізм більшості моїх колег, які дуже легко виправдовують свої пусті гасла.
Бо якщо президент усунувся, а парламент поламали, «То хто ж може забрати в мене право боротись за лайки і політичні бали?»
А що законопроєкт?
Усі 100% депутатських поправок відхилили. Усі мої 65 також, хоч і врахували точково окремі пропозиції при підготовці комітетських
поправок.
Який буде фінальний текст - досі незрозуміло.
Все вирішиться в останніх декількох десятках голосувань.
В першому читанні я підтримав законопроєкт з очікуванням, що до другого читання профільний комітет зможе покращити його якість. Але цього не сталося.
Забрали ключову норму для моїх побратимів.
Тих, які у перші дні пішли на фронт добровольцями. Норму, яка хоч трохи вносила визначеність і терміни для права демобілізуватись. І ця несправедливість на фоні самоусунення президента + імпотенції Ради стає ще сильнішою.
Я вірю нашому війську. І дуже хочу вірити, що президент нарешті проявить лідерство, вижене з своєї команди чортів, які ламають парламент і переконують його усуватись від непопулярних рішень.
Я дуже хочу вірити в президента, який свідчитиме, служитиме і спілкуватиметься, як кажуть в нас в Українському католицькому університеті. Але поки з цим дуже складно.
