Про нашу співучасть в корупції...

Почнемо з дефініцій.

Латинсько-український словник дає наступні значення слова corruptio: «підкуп, псування, занепад, перекрученість, розлад, розхитаність чи поганий стан».

Воно напряму пов’язане зі словом corrumpo - «псую, пошкоджую, розладную, зваблюю, розбещую», утвореним з префікса co(m)(cor-) «з-» і дієслова rumpere - «руйнування,­ по­шко­д­жен­ня,­ скасування пев­но­го­ про­це­су»...

Тому цей термін­ відпочатково вживав­ся­ в римському праві для­ позначен­ня­ змо­ви­ певної групи­ осіб­ з­ ме­тою­ здійснен­ня­ перешко­ди­ право­суд­дю­ або­ відправ­лен­ню­ інших­ влад­них­ по­вно­ва­жень з корис­ли­вою метою.

За всієї широти семантичного діапазону значень corruptio має яскраво виражений сенс «відхилення» від норми, збочену природу та деградацію.

А коли саме починається це «відхилення» від норми?

Коли громадяни відмовляються від своїх свобод, (а точніше від участі в політичних процесах), передаючі якійсь групі осіб функції державного управління та розподілу матеріальних благ.

Ось це і є саме той момент за якого відбувається корупція.

Тому класичне розуміння корупції – це підміна політичної участі громадян в суспільстві державним управлінням з поліцейським контролем.

І причиною цього є відмова від свобод.

Тому не треба плутати ко­рупцію з ха­бар­ництвом чиновників, розкраданням державного бюджету, податковим здирництвом чи виборчим шахрайством.

Ці явища, хоча мають спільну природу, але є похідними від корупції.

P.S. Щодо розуміння корупції, як  «відхилення» від норми.
Запитання.