Про слово знову замовляємо слово

Пошук нищівних фразеологізмів для характеристики поточного стану національного схиблення зупинили на банальному: зеленого лише могила випростає. Маєте щось, даруйте, спростувати? Тоді підкажіть, розумніші, що ще треба сказати, порадити, вимагати від клоунів на додачу до валу критичного негативу на адресу «недолугостей при бубочці», що лунає з кожних чайника, праски і пиловсмоктувального агрегату?

Мережа аж іскрить від замежево абсцентних зворотів. І хоч наше старосвітське сільське виховання ніколи не згодиться з масовим поширенням вжитку матюків на пісочниці, громадський транспорт і апаратні наради чиновництва, доводиться читати і Романа Доніка з Лесем Подерев'янським. Принаймні, ще витримуємо. До третього абзацу. Отакі ми «правильні».

Нам завжди вистачало бабусиного: «Не крутись, як сморід по гацях», і зоною бікіні користалися винятково за її призначенням, на відміну від лисих з юзиками, для котрих маніпуляції пуцькою стали вельми прибутковою проституцією на лексичній ниві.

До речі, усім відомо, що вічно живого вождя Лєніна «пранці» ухойдокали? Це вже набагато пізніше часів слобожанського дитинства автор дізнався про справжню силу влучного і уїдливого побажання, що було лунало із-за сусідського тину від чимось зворохобленої тітки: «А щоб тебе пранці з'їли!».

Цей прокльон, не вельми й злостивий на тлі усього тітчиного багажу, стосувався інколи квочки, інколи – колгоспного об'їждчика, а було й когось із нас – вуличних шибеників. Сусідка точно не відала, що її анахтемське закляття узгоджується лише із «вічно живим» Володимиром Іллічем, бо і квочку, і шибеників від сифілісу бог милував.

Кидайте на нас каміння, але непохитно стоїмо на войовничому несприйнятті шаблонів напівосвічених ведучих телешоу. Скільки кілків слід затесати на їхніх головах, щоб акули пера, плаща і кинджала утямили, нарешті, що «згідно інструкції», «ти правий», «приймаю участь» і «на протязі року» до нас занесені чужими язиками?!

Для налаштованого на українську вуха – це все одно що мат. Хоча є щось і в оцьому: «Коли бракує аргументів, придирайся до орфографії».

Однак наше виховання і освіта – вихованням і освітою, але куди негрішному подітися від того, що нецензурна «аура» оповила школи, сквери, присутственні місця і Telegram-канали? Матюк «зе*обик» набув ознак зменшено-лагідного захвату від «найвеличнішого» блазня.

Малий і великий кобищанець ледве окропом не пісяє від долученості до глибокого національного сенсу стадіонної кричалки: «Путін х**ло, ла-ла-ла...». Мало не герметичні пластикові вікна не здатні убезпечити інтелігента  з ідіосинкразією на мат від суцільного мату на дворовому майданчику, де до півночі гарує молоде покоління з #нікакойразніцей.

Дідові з онукою соромно користатися громадським транспортом – тролейбусне начиння від кондуктора до божої кульбабки з посвідкою спілкується винятково на общєдоступном матєрном. Вуха вже давно ні в кого не в'януть.

Песики на вигулі не реагують на традиційні команди господарів: «Апорт», «Ату його» і «Фу». Слід додавати «мать твою собачу»…

****! По чотири тисячі зелених щомісяця зеленим викладачам ЦУМу – Цвілого Універу Майбутнього? А решті? ****!

****! Нераціонально продовжувати збройну агресію проти України? Уті-путіньки, Люся-Арестович? ****!

****! Шашличний пул на відгодівлі Зе? Бо Голованов ще не набігався  пеньками Янека? ****!

****! Квартальний мильний блокбастер «Папік» через шведську прокладку Eccho Right  для совкової мокші? Не схема на крові? ****!

****! Мільярд дерев… ****! Вагнер… ****! Чаус… ****! Майстер спорту з ковід-19, 20, 21… ****! Олігархи на букву По… ****!