Про змінність влади

Президент В. Зеленський ініціював заміну своєї частини судів Конституційного Суду.

Створено комісію по відбору кандидатів, куди ввійшли три викладача — це не найбільш авторитетні і, головне, незалежній фахівці у конституційному праві. А ще Богдан Футей зі США, якому 84 роки. Пам’ятаю його з 1996 року: він вже тоді відносився до України дуже приязно і зовсім необ’єктивно — як люблячий дідусь до бешкетливої онучки.

Серйозна криза Конституційного Суду в нас тягнеться з 2020 року — тоді виникла колізія з главою суду О. Тупицьким (зараз у розшуку), яка юридично не розв’язана і досі.

Але Зеленський про КС і не згадував.

Бо фактична відсутність мало не єдиного суду, якій за Конституцією майже незалежний від президента, цілком влаштовувало і його, і його офіс.

І тут раптом така активність.

Зрозуміло, що «правильний склад» КС прийме «правильне рішення», яке вже неодноразово озвучено прихильниками президента: він з усіма своїми повноваженнями має залишатися на посаді до виборів, які відбудуться після відміни воєнного стану в Україні.

А приймати рішення про закінчення (непродовження) воєнного стану (не закінчення війни, це різні речі!) буде Верховний Головнокомандувач.

Тобто, за сьогоднішніх реалій Зеленський фактично буде очолювати Україну стільки, скільки буде вважати за потрібне — він особисто та його офіс.

Новий склад КС легко знайде вагомі юридичні підстави для такого рішення. І його навряд чи збентежить, що таке рішення КС стане поряд з іншим його «правовим гомункулусом» щодо можливості третього строку президента Кучми, яким той не скористався.

Тому що у цьому питанні важлива не тільки чисто юридична казуїстика, а ще й відповідність правовому духу Конституції України.

Сам мав певне відношення до появи Конституції від 1996 року, багато спілкувався с її головними творцями. Так от, більшість з них ненавиділа геронтократичну систему влади у Союзі, коли черговий генсек правив, не приходячи до тями, поки не вмре, перекриваючи тим самим всі шляхи до розвитку. Тому в українській Конституції змінність влади закладалася як один з головних пріоритетів.

До речі, пересічні громадяни вийшли на Революцію Гідності здебільшого на підтримку європейського курсу України. А от великий і навіть частина олігархічного бізнесу підтримали Майдан-2014 тому, що стало відомо: президент Янукович вирішив, що сам буде правити до 2025 року, а потім передасть владу молодшому сину Віктору. Навіть його оточення було у шоці, включно з Льовочкіним і Клюєвим. Тобто, бажання змінності влади багато чого тоді вирішило.

І ще: змінність влади в Україні — чи на виборах, чи іншим чином — є однією з висхідних відмінностей України від росії.

Не хочу витрачати часу на доведення цього, але від тимчасовості або вічності вождя походить все інше: і відносна демократичність України у порівнянні з росією, і теж відносна свобода слова у нас, і наша спрямованість у майбутнє, а їхня у минуле, і середньовічна впливовість російських клерикальних структур, і все-все-все, включно з тим, що ми — не один народ. Саме тому недоімперії намагається нас знищити — щоб не було наочного прикладу, що можна обійтися без пожиттєвих правителів.

Тобто, до обмеження змінності влади в Україні під будь-яким приводом треба підходити дуже обережно і зважено.

І ще одне: українці — дуже прагматичні люди. Вони спокійно почекають і не будуть наполягати на виборах, якщо все буде йти так, як бажано. Але ж зараз все далеко не так. На фронті дуже складна ситуація, ми змушені відходити, бо не вистачає бійців і боєприпасів. А от з поповненням ЗСУ, а також з власним виробництвом того, що необхідно фронту — просто біда з причини непрофесіоналізму, що межує з держзрадою.

Цього, звісно, у нашій Конституції нема. Але це є у суспільній свідомості.

І на останок: я виступаю не за вибори під час війни, а за зміну владних підходів до питань, від яких напряму залежить існування України. При зміні підходів Володимир Зеленський може залишатися у владі за умови, що його оточення не намагатиметься впливати в Україні на все, що завгодно, діючи як суперефективні гальма.