Продовжуємо нашу скорботну розповідь про бурхливу діяльність ТСК ВРУ, яку очолює Анна Скороход

Продовжуємо нашу скорботну розповідь про бурхливу діяльність «Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями».

Початок – ось тут:

Голова цієї Комісії Анна Скороход – досвідчена розслідувачка. Це вже друга Тимчасова слідча комісія, яку вона очолює.

Перша ТСК, створена з ініціативи Скороход, також була присвячена вирішенню особистих проблем Анни Костянтинівни – розслідуванню обставин смерті її коханця Антона Полякова, який у жовтні 2021 року помер у салоні таксі внаслідок гострої коронарної недостатності, спричиненої одночасною наявністю в його крові алкоголю, метадону та димедролу.

До речі, дуже дивно, що Скороход не пояснила смерть свого коханця підступами її політичних ворогів.

Принаймні, коли її чоловіка Олексія Алякіна в листопаді 2019 року затримала Генпрокуратура (за Алякіним, з яким Скороход усе ж таки розлучилась і який торік змінив прізвище на Левковський, тягнеться багаторічний шлейф кримінальних скандалів), Анна Костянтинівна заявила, що це помста опонентів за її позицію щодо законопроєкту про ринок землі.

Але як би там не було, у липні 2023 року Тимчасова слідча комісія щодо обставин смерті Полякова почила в бозі й Скороход, набравшись досвіду, кинулась у вир нового «розслідування» та ініціювала створення нової ТСК, присвяченої витягуванню з халепи її кума Мартинюка й боротьбі з командиром 242 окремого батальйону ТрО Носіковим, на місце якого Скороход так і не змогла цього Мартинюка призначити.

Комісія працює просто й невигадливо – Мартинюк постачає анкетні дані конкретних військовослужбовців 2 стрілецької роти 242 окремого батальйону, якою він раніше командував, десь у закапелках Верховної Ради від імені цих військовослужбовців пишуться скарги на ім’я Скороход, на підставі цих «липових» скарг Скороход звертається до Головнокомандувача ЗСУ й від імені ТСК просить вжити негайні заходи.

Ось, наприклад, бамага від імені Тимчасової слідчої комісії на ім’я Головкома Валерія Залужного, в якому Скороход описує, як до ТСК звернувся солдат Р., якому командир 242 окремого батальйону ТрО відмовив у направленні на ВЛК.

Рясно зрошуючи свій лист сльозами, Скороход просить Головкома, якому, вочевидь, більше нема чим зайнятись, направити солдата Р. на медичний огляд до ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби.

А оце – рапорт солдата Р., який, узнавши, що його ім’я використовує нечистоплотна «представниця народу», стверджує, що він жодного разу ані письмово, ані усно, не звертався ні до якої Скороход і нікому не надавав права звертатись до неї від свого імені.

«Я обурений, - пише солдат Р. – за використання свого ім’я без моєї згоди. Прошу вважати скаргу до голови ТСК Анни Скороход від Р. сфабрикованою та недійсною».

І таких прикладів – чимало.

Запитання до читацької громадськості: якою статтею Кримінального кодексу України передбачається відповідальність за подібні «розслідування»?

Думаю, що, з огляду на масштаб фальсифікацій та мету, з якою Скороход цим займається, йдеться про частину 1 статті 114-1 КК України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років).

(далі буде)