Прощавай позаблоковість, або чому росія не нападатиме на Фінляндію
Кремлівський бункерний щур не повторюватиме помилки своїх попередників Пєтра I та Сталіна, адже тоді його поховають власні олігархи.
Не таємниця, що деякі "путінські гаманці" (як-от Ротенберги та Тімченки) є громадянами Фінляндської республіки, маючи там майно і банківські рахунки. Саме наведений факт стримуватиме Кремль від можливої воєнної агресії проти північноєвропейської країни.
Власне будь-які, навіть відверто зухвалі та пропагандистські заяви Дмітрія Пєскова, Марії Захарової, Дмітрія Мєдвєдєва та інших москалів із приводу майбутнього приєднання Фінляндії до НАТО варто розглядати панічною агонією, спрямованою у порожнечу. За їхніми словами не станеться жодних дій проти свого північно-західного сусіда.
Що ж на практиці означає подання фінляндською владою заявки на членство у НАТО? Після її ухвалення тамтешнім парламентом, де вже склалася відносна одностайність (від 120 до 150 депутатів із 200 цілком підтримують вступ), рішення про прийняття ухвалюватимуть теперішні країни-учасниці Північноатлантичного альянсу з-поміж яких теж існує консенсус.
І от завдяки "українському фіаско" на полі бою Владіміру Путіну, як "видатному стратегу сучасності", вдалося збільшити кордон росії з НАТО на понад 1000 кілометрів, але аж ніяк не змусити Альянс повернутися до меж 1997 року. Фактично і практично солдати НАТО дислокуватимуться на відстані 150-200 кілометрів від Санкт-Петербурга, рідного міста кремлівського бункерного щура, чого не можна було уявити навіть у найлютішому нічному кошмарі пересічного москаля.
Вони – безмовна отара, яка добровільно йде на заклання в український чорнозем, аби вдовольнити химерні псевдоісторичні забаганки свого, прости Господи, вождя-ґебіста. Натомість спеціальні та каральні служби (ФСБ, МВС, ГРУ ГШ МО РФ і їм подібні структури) продовжать лякати Фінляндію уявним ядерним чи ракетним обстрілом, розуміючи, що далі слів ніхто у Кремлі не піде.
До слова, Швеція також планує подати заявку на членство у НАТО, орієнтовно 16 травня. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберґ поспішно заявив, що Гельсинкі та Стокгольм будуть прийняті синхронно, тобто разом, а офіційна Москва може прямувати услід за однойменним крейсером, адже її погрози тільки зміцнюють згуртованість колективного Заходу.
Протиставити цьому росії нічого. Фінляндія та Швеція порізно одна від одної мають сильні у всіх сенсах (морально, технічно тощо) армії, особовий склад яких готовий навіть до превентивного удару по потенційному агресору.
Загалом відомо, що Скандинавія (ширше, Північна Європа) – це велика частина материка, що межує з росією на дуже великій відстані. Тамтешні країни, між іншим, одні з найбагатших економік світу, тому і путінські олігархи зберігають свої активи, а отже війни з майбутніми членами НАТО Кремль не розпалюватиме, не той рівень, навіть попри всі перестороги.
У цілому всі довкола зрозуміли, і громадяни російської федерацію у першу чергу, що головна путінська мантра про "недопущення розширення кордонів НАТО на Схід" тепер грає проти них самих росіян. Залишається сподіватися, що й українська дипломатія продовжить втілювати у життя євроатлантичні прагнення нашого народу, закріплені відповідними статтями у Конституції.
А проте, "Останній Бастіон" радить згадати, що влада Фінляндської республіки нарешті визначилася з власною позицією у російсько-українській війні – Гельсинкі підтримує Київ і вже постачає нам озброєння.
