Пургаторій Казаріна, або Час «очищення» для Таврійського національного університету
Як колаборанти керують університетами
Ось вже декілька років як у Києві функціонує Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Майже 100 років університет знаходився у Симферополі, але після окупації Росією тимчасово перебрався на материкову частину України.
Те, що немає нічого більш постійного, аніж тимчасове, було сказано не вчора. Таврійський національний університет імені Вернадського переїхав до столиці з анексованого Криму ще влітку 2016 року. Метою цього переїзду було, по-перше, начебто, спасіння українського вишу, що опинився в окупації, а по-друге – надання якісної української освіти для студентів з окупованих територій. З якісною освітою, як це не сумно, не склалось. Та й звільнитись від «окупації», як згодом виявилось, теж. Бо увесь цей час університет не вилізає зі скандалів, спровокованих виконуючим обов’язки ректора Володимиром Казаріним.
Для пана Казаріна переїзд до Києва мав би стати своєрідним Purgatorium (за вченням католиків, місцем, де душі праведних закінчують спокутування гріхів, здійснених протягом життя), проте натомість протистояння з власними викладачами та студентами може закінчитись зовсім не по християнські.
Так, за фактом зловживання і незаконного призначення на посаду виконувача обов’язків ректора Таврійського національного університету ім. В. Вернадського слідчим Національної поліції України 06.02.2021 року було відкрито кримінальне провадження № 12021100100000469 за ст.364 Кримінального кодексу України.
Суть у тому, що жодних підстав для призначення Казаріним В.П. виконуючим обовязків ректора у тодішнього міністра Квіта С.М. не було. Не було й самого університету, штатного розкладу і бюджету. Наразі за вказаним кримінальним провадженням проводяться слідчі дії та документується злочинна діяльність як керівництва Міністерства освіти та науки України так і власне Володимира Казаріна, який при призначенні вказав недостовірні відомості.
До речі, ще у 2017 році викладацький склад заявив про корупцію з боку керівництва ТНУ, порушення умов трудових договорів, «мертвих душах», які начебто навчалися в університеті і чия стипендія привласнювалася керівництвом, та про необхідність виборів ректора.
Та з виборами весь час робились якісь «нечисті» речі. Провести їх не дозволяли чиновники усіх рангів і за часів ледь не усіх міністрів освіти. Через міфічне покровительство з боку МОН В.Казарін вже понад п’ять років виконує обов’язки ректора ТНУ, вчиняє корупційні діяння та посадові злочини. Наказ нового Міністра освіти Шкарлєта С.М. № 295-К про проведення виборів було видано ще 24.09.2020 року, а самі вибори МОНом були оголошені на 16 грудня 2020 року.
Але потім несподівано міністр, як то кажуть - «дав задню», вніс зміни до наказу і переніс вибори на прохання В.Казаріна на березень. Кінець цій історії дійсно варто б покласти 03 березня 2021 року, коли врешті-решт мають відбутись вибори ректора цього багатостраждального університету. Проте ключове слово тут – «мають»...
Щоб зрозуміти, що не так з теперішнім одіозним виконувачем обовязків ректора знадобиться більш ґрунтовне дослідження життєдіяльності цього пана. І тут у нього відкривається повний букет - і люстрація, і корупція, і колабораціонізм із сепаратизмом.
По-перше, це той самий Володимир Казарін, який неодноразово висувався у депутати Верховної ради Криму від Комуністичної партії, обирався головою комісії ВР АР Крим та був першим секретарем міського комітету Союзу Комуністів Криму.
Це той самий Казарін, що після окупації Криму набув російське громадянство і з 2014 по 2015 рік працював у Кримському федеральному університеті, створеному окупаційною владою на базі ТНУ імені Вернадського і не згадував Україну. Співробітництво тривало півтора роки, аж поки у 2015 році Казарін не побив глечики з своїм новим керівництвом і не був звільнений. Після цього українізація і інші «жахи» колишньої батьківщини раптом перестали лякати члена «Всемирного Русского Народного Собора», і Володимир Казарін переїхав до Києва, знову ставши громадянином України. В такій поведінці немає нічого дивного, бо уся біографія «реставратора» ТНУ наповнена кардинальними змінами політичного світогляду. В часи існування Радянського Союзу він був секретарем партійного комітету Сімферопольського університету. Після розпаду СРСР став українофобом та борцем проти «українізації» Криму, де на посаді першого заступника голови Севастопольської міської держадміністрації приймав із «хлібом-сіллю» в 2009 році на байк-фестивалі в Сімферополі лідера «Нічних вовків» та пропагандиста «русского мира» Олександра Залдостанова і вихвалявся тим, що завдяки йому та Куніцина С.В. в Севастополі не було, немає і не буде жодної української школи. Згодом так «полюбив» президента Януковича, що останній призначив його першим заступником представника президента в Криму.
По-друге, нікому не зрозуміло, чому так відбувається, що про корупцію у виші кажуть журналісти та розслідувачі вже не перший рік, але правоохоронці зацікавились ректором лише тепер. Так, ще у 2016 році, коли Міносвіти вирішило відновити Таврійський національний університет, у вишу не було нічого – все університетське майно залишилося на окупованій території. Щоб вирішити цю проблему, до ТНУ вирішили приєднати київську Академію муніципального управління, передавши евакуйованому університету все її майно, включаючи 19 нежилих будівель загальною площею близько 25 тис. квадратних метрів. Тоді ніхто навіть не міг уявити, що така шляхетна справа, як відродження українського університету, що постраждав від окупантів, перетворюється на чергову ширму для шахрайства та корупційних схем. Бо замість кримських «Курчатових та Ландау» в Києві побачили лише Володимира Казаріна з його найближчим кримським оточенням з кафедри російської мови та літератури. Про що вже казати, якщо станом на 6 жовтня 2016 року в якості колективу ТНУ було записано 65 викладачів, із яких 50 були фейковими «мертвими душами».
Перший серйозний конфлікт, залагоджений МОН, вже був у 2017 році. Тоді страйк студентів та викладачів назвали «непорозумінням», а про російське громадянство Казаріна і не декларування ним російської пенсії навіть не хотіли чути.
Але правди не сховаєш. Згодом стало відомо й документально підтверджено - і про паспорт № 07 14 092 257, виданий 06.04.2014 федеральною міграційною службою РФ, і про отримання щомісяця російської пенсії у розмірі 63 095,20 рублів, про яку в декларації В.Казаріна ані слова.
Чому МОН закриває очі на те, що українських студентів навчає український корупціонер і російський підданий, не розуміє ніхто. Хоча і з дієсловом «навчає» теж важко погодитись.
Справа в тому, що 11 лютого 2021 року під час пресконференції «Підсумки роботи переміщеного з Криму Таврійського Національного університету ім. В.І. Вернадського за результатами журналістських розслідувань. Загрози, виклики, проблеми» стало відомо про те, що журналісти-розслідувачі та викривачі корупції встановили кричущі факти корупції, зловживань та державної зради з боку нинішнього керівництва ТНУ.
Загалом щодо виконувача обов’язків ректора університету розслідується десяток кримінальних справ, у тому числі за сепаратизм, зловживання та про корупційні злочини.
Наприклад, Ганна Соломатіна, екскерівник департаменту Національного агентства з питань запобігання корупції, офіційно заявила про те, що Казарін В. є корупціонером, оскільки про це свідчить рішення суду і за таких обставин він не вправі займати жодних посад на державній службі, а повинен бути негайно звільнений із адміністративної посади у національному університеті.
У свою чергу колишній проректор ТНУ Микола Корецький, який є системним критиком керівництва Університету, представив результати власного розслідування щодо багатьох фактів. Йдеться й про неправомірне призначення міністром освіти та науки України Квітом С.М. на посаду виконувача обовязки ректора університету Казаріна В.П. Й про тих людей, хто «кришує», підбурює і покриває усі злочини пана Казаріна - це колишній кримський очільник та представник президента Януковича В.Ф. у Криму Куніцин С.В. та колишній начальник Севастопольської міліції Маліков В.В.
Є у колишнього проректора і беззаперечні докази щодо інших поплічників Казаріна, а саме – про російське громадянство та отримання пенсії від РФ (що не декларується в Україні) проректором Іщенко Н.А. Більше того, отримуючи зарплатню у виші, Іщенко Н.А, примудряється практично постійно проживати в Криму та працювати завкафедри теорії і практики перекладу у російському Інституті іноземної філології «Таврічеська академія».
Нонсенс як для країни, вояки якої гинуть за її незалежність останні 7 років. В умовах конфлікту інтересів працюють й інші «кримські захисники тилу Казаріна», про що неодноразово повідомлялося раніше. Та все це, як вже наголошувалось вище, ані СБУ, ані МОН не цікавить. Більше того, інформація про корупцію у виші неодноразово доносилась до керівництва держави - РНБОУ, Кабінету міністрів, депутатів Верховної ради України, НАЗК тощо. Йде п’ятий рік, міняються міністри і президент , а результатів немає...
Принаймні і новий міністр освіти і науки Шкарлєт С.М., як і усі його попередники, халатно відноситься до виконання своїх обов’язків, покриває ці неподобства і належно не реагує на ситуацію із Казаріним В.П. Він не тільки не увільнив останнього від виконання ним обовязків ректора, він залюбки закривається із ним в ректорському кабінеті, після чого останній оголошує наближеним, що «порєшалі под віно с пєрєносом виборов...». Адже це очевидно - вибори, які мають відбутися 03.03.2021 року і до яких в університеті уже давно все і всі готові, не вигідні тільки Казаріну В.П. Тільки він, незалежно від їх результатів, не спроможний пройти спеціальну перевірку, довести, що не причетний до корупції і не люстрований, а відтак може стати ректором виключно у разі вчинення злочину міністром освіти і науки України.
Можливо, тепер, після оприлюднення зазначених вище фактів, правоохоронні органи будуть більш уважними і відкриють за усіма викладеними фактами зловживань і корупції кримінальні провадження, Мін’юст підтвердить необхідність застосування до Казаріна В.П. люстраціі, НАЗК спитає за трирічне недекларування ним російської пенсії, а керівництво МОН не допустить незаконного перенесення чи навіть скасування виборів ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.
І хай проходять спокійно вибори ректора. І хай колектив сам спокійно визначається із своїм очільником. І хай там перемагає достойний - той, хто хоче для університету добра і розвитку, а для студентів знань і гідних умов навчання.
І хай воздасться кожному по справах його...
