Путін намагається довести, що він таки сильний

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Спочатку з бандитом Прігожиним довелось домовлятися, потім у ПАР не поїдеш, бо заарештують великого царя папуаси. А тут ще у спині не лишилось вільно місця він ножів Ердогана.

І шепочуть навкруги посіпаки, що «царь-то не настоящий», і страшно навіть у дальньому темному куті бункера, і треба довести, що сильний. Але як це зробити, коли слабкий?

І от Путін пішов воювати з українським зерном та горохом. Тиждень стріляв по портовій інфраструктурі, намагаючись довести всьому світу, що він ще на щось впливає; горох-то йому відповісти не може.

І ось Путін відправив заарештовувати Стрєлкова-Гіркіна, який здатен тільки нити й ображати царя. За Гіркіна готовий вписатися тільки ще божевільніший Губарєв, а інших сердитих патріотів на Росії просто нема.

І от Путін уже на словах нападає на Польщу, як та Моська, що гавкає на слона. Погрожує не стримувати себе, якщо хтось посуне на Білорусь, чудово знаючи, що тá Білорусь нікому нафіг не здалася, а потім буде розповідати із бункера «дивіться, як я то кляте НАТО налякав».

І він про це знає, і намагається всім продемонструвати свою силу, але демонструє тільки відчай старого слабкого щура. І це бачать у Вашинґтоні, і у Пекіні, а головне, – у Москві.

Але зернову угоду той щур у відчаї дійсно здатен зруйнувати й для нас це неприємно; особливо для українських аграріїв. Добре лише, що це вже не таке критичне питання, як було рік тому.

Залишки попередніх врожаїв експортовано, а розбудована інфраструктура на Дунаї та західному кордоні вже дозволяє експортувати 70% від необхідних обсягів. Ірозбудова інфраструктури там триває.

А по Дунаю Путін стріляти не наважується, бо то кордон із Румунією. Оскільки воювати з НАТО він готовий виключно на словах.