Путіна в окопи!

Війна увірвалася в будинок до кожного росіянина

Росія осмислює жахливе становище, до якого її привело некомпетентне, закрите, холодне керівництво.

"Часткова мобілізація" у всій повноті ілюструє ситуацію, коли війна ввалилася в будинок до кожного. Хоча вусатий прессекретар Пєсков у своїй манірній манері говорить про море фейків навколо путінського рішення, розповідає, мовляв, ніяких змін особливо немає, і "СВО" йде за планом. Але не полишає відчуття, що ці фрази кинуті в порожнечу.

Кремль закупорився у своїй затишній бульбашці, йому бурхлива стихія програної очманілої війни байдужа.

Як завжди їх гребуть та кидають на смерть. Божевільний дід вирішив знову йти ва-банк, він без гальм, і на 300 тисячах осіб під могилізацію явно не зупиниться. Адже у підписаних мобілізаційних рескриптах немає конкретики. Все розмито. Скрізь обман.

Тому на вулиці російських міст, навіть попри драконівські закони, виходять люди. Судячи з облич, в основному молодь і жінки різного віку.

Першим просто хочеться пожити, а не годувати черв'яків в українських чорноземах.

У других проривається материнський інстинкт і нескінченна туга за безглузду втрату своїх дітей. Тим більше на росії народжуваність у глибокому загоні, зовсім не та культура вже, і одна дитина часто норма.

Це не представники корінних народів, які ''безконтрольно розмножуються'', і яких Кремлю зовсім не шкода.

Майже стільки, скільки путін хоче кинути у м'ясорубку. Вкрай цікавий знак – символ відсутності у кремлівців контролю за поточною повісткою країни.

Нарешті смажений півень клюнув тих, хто був поза політикою, у зад.

Відтепер від окопів не застрахований ніхто, а повістки роздають у незвичайних місцях. В окремих областях чоловіків уже зробили кріпаками.

Гра у кальмара пішла у реалі.

Гнів має виплеснутися, бо людей не цікавлять жалюгідніші подачки та преференції, якщо на кону їхнє життя. Мобілізація провалилася у самому зародку, адже люди заперечують сам її факт. У пам'яті постають лише події 1941 року, коли на СРСР напали нацисти. Тоді було народне піднесення, окреслилося реальне завдання справедливої ​​війни.

А що зараз?

Загарбницька імперська риторика, невгамовне бажання за будь-яку ціну зруйнувати сусідню державу. Кондові нацисти гасять у Білокам'яній, вбрані в радянські рюші. Чого тільки вартий вірменський виродок на чолі МЗС, який вигадав право "ДНР", "ЛНР", Запорізької та Херсонської областей на самовизначення, посилаючись на Статут ООН?

Про таку легалізацію російські сепаратисти всіх калібрів могли лише мріяти. Прощавай, немита в'язниця народів, розквітай, весна народів!

Найважливіший момент: влада боїться запитати росіян, чи хочуть вони чергового розширення убогого російського гуртожитку? Чи готові затягувати пояси заради анексії понівеченої до невпізнання території Донбасу?

Немає жодного діалогу "народ-влада". В наявності відчужений абсолютний тоталітаризм з непередбачуваними наслідками.

Тому в авангарді повістки питання: а чи єдність правлячої верхівки та народу?

Нехай вся адміністрація путіна, Федеральні збори, натовп силовиків, що зажерлися, мобілізуються і їдуть на фронт.

Тільки без фокусів та показухи. Вчора путін і шойгу зажадали на заклання 1% мобілізаційного резерву. Тепер народ має зустрічну пропозицію: нехай верхівка, горезвісний правлячий 1%, покаже своїм прикладом і своєю кров'ю любов до Вітчизни. Нехай у Думі та на Старій площі буде своя стіна пошани з двохсот депутатів і чиновників. Там же на вершині еталонні патріоти, чи не так?