Рецепт – у покаянні росіян
"Русскій мір" буде переможений не лише сучасною зброєю на полі бою, героїчною завзятістю й економічною ізоляцією, а головне – сенсами.
Я не збираюся давати рекомендацій, що потрібно робити українцям, – українці краще знають, що їм робити, і вони роблять все, що від них залежить. Щобільше, хоч би що вони робили – вони все роблять правильно.
Існує історична індульгенція на те, щоби застосовувати будь-які методи та способи у протистоянні агресору, у тому числі уславлені часом та овіяні славою партизанські методи. Очевидно, що російська військова машина має бути зупинена усім світом.
Але в мене є уявлення про те, що робити російською, бо саме росіяни повинні зробити щось із тим, що відбувається, – це моральний обов'язок саме російських людей. Бо ні українці, ні американці, ні інший "чарівник у блакитному гелікоптері" не проробить за російських роботу з повалення путінського режиму, не проведе роботи історичної відплати та покаяння, деімперизації російської культури та російської мови.
Обмовлюся, що я народилася і виросла на росії, але протягом останнього десятиліття живу у США. А багато росіян нервово ставляться до листів російської діаспори, приписуючи їм упередженість, a priori бачачи в них що завгодно, в залежності від особистих упереджень (від проплаченої позиції всемогутнього Держдепу до енциклік емігрантів, забули, наскільки гіркий буває дим батьківщини).
Одночасно, слід розуміти, що висловлювання програм, подібних до тієї, яку я пропоную, на росії практично неможливе. Усе через (чи все ж завдяки) засилля пропаганди та кримінальному покаранню за ідеї, які легко підтягнути під різні статті кримінального кодексу – від "фейків" про російську армію до "екстремістської діяльності".
Таким чином, росіяни зберігають свій інформаційний комфорт. Усередині країни вони нашвидкуруч видаватимуть кримінальні переслідування за вільні висловлювання на вказані теми, а те, що виходить ззовні, вони будуть дисконтувати з тієї причини – ну, бо "це виходить ззовні".
Отже, рецепт від "русского міра" хоч і не простий, але зрозумілий. "Русскій мір" може бути переможений тільки на полі бою, але не тільки сучасною зброєю, героїчною завзятістю та економічною ізоляцією, – фашистський "русскій мір" буде переможений на полях інформаційних битв і битви за смисли.
Кожен "русскій", як і представник "багатонаціонального народу" росії, що, за Конституцією РФ, є "носієм суверенітету та єдиним джерелом влади", як і ті, хто ототожнює себе з єльцинсько-газманівським конструктом "росіяни" – мусить, у ситуації, коли ресурсна федерація стала фашистською державою, обрати шлях "націонал-зрадника". Це означає, що "русскім" необхідно не просто відмовитися від ідеї насаджувати "русскій мір", а й стати його критиком і противником, відмовити "русскому міру" у світовій значущості та, замість того, щоби "приводити зашморгом додому" чужі території, повернути "додому" раніше всього сам заблукалий "русскій мір".
Не треба повторювати нескінченно мантру про "велику російську культуру" і лицемірно жахатися тому, що після майже 5 місяців бомбардувань українці зносять у своїх містах пам'ятники російським діячам, які грали дуже сумнівні ролі в історії української держави та українського народу, а усвідомити, що російська культура – теж одна із "національних культур". Адже вона не є більш значущою, багатшою, чи має більше прав на поширення й насадження, ніж культури тих народів, яким вона століттями нав'язувалася нібито як "загальнолюдська".
Натомість росіяни ("русскіє") повинні, як спільнота, почати виступати проти нав'язування своїх національних цінностей тим, хто з якихось причин їх не поділяє. Російське суспільство має, з імперського, перетворитися на постімперське та антиімперське, з колоніального на постколоніальне та антиколоніальне, а росіяни ("русскіє") – з колонізаторів та імперців на "ще один народ", можливо, неоднорідний і різноманітний, що приймає "відмінності" як факт того самого "багатополярного світу", який існує крім росіян.
Сьогодні така "деімперизація" і деколонізація означає насамперед конкретні дії – негайне виведення військ з України, повернення Україні всіх окупованих територій, включаючи Крим та Донбас, видачу Україні та міжнародному суду російських воєнних злочинців (артилеристів, що розстрілюють мирні міста; архітекторів та ідеологів "русского міра"; керівників та виконавців), а також повернення на батьківщину викрадених українців і виплату репарацій протягом десятиліть, а можливо, і сторіч. Також необхідні активні зусилля щодо меморіалізації того, що сталося на території росії – відкриття меморіалів про геноцид українського народу, як на території Німеччини діють меморіали жертвам нацистів.
Необхідний перегляд власної історії з метою відновлення правди та історичної справедливості – це тá версія історії, де росіяни теж є агресорами, а не лише жертвами віроломних нападів, і де не панує міф про"непереможну російську армію", а росіяни/"русскіє" теж програють війни, оскільки така історична дійсність. На державному рівні необхідна ясність позиції в оцінці таких фігур, як Іосіф Сталін і Владмір Путін, – потрібна кримінальна відповідальність за глорифікацію символіки комуністичного режиму та спецоперації.
За відмовою від імперської моделі розвитку слід із неминучістю і відмова від утримання інших народів у полі свого впливу шляхом насильної русифікації та культурциду, а отже надання їм права на самовизначення. Тобто, права на те, щоби вибудовувати власну зовнішню і внутрішню політику, і права використовувати на благо власної землі ресурси, які висмоктує росія, і саме Москва з Санкт-Петербургом, із підконтрольних територій (не тільки українських), надаючи в обмін хіба що грабіжницькі кредити під виглядом "субсидувань" і "субвенцій".
Власне необхідний переворот у свідомості росіян/"русскіх". Бо ідея "русского міра", часто невідрефлексована, якої росіяни дотримуються і транслюють, – це нацистська ідея зверхності однієї нації над іншим. "Русскій мір" уже похований безповоротно у XXI столітті, під завалами драматичного театру Маріуполя, який від бомбардувань обороняв благальний напис "ДЕТИ" російською мовою.
Цей світ убитий російськими артилеристами, вихованих на творчості Пушкіна та крокодилячою "сльозинкою дитини" Достоєвського. "Русскій мір" обвалено ударами неточними ракетами, і повернення до нього не буде та немає.
Автор – Василина Орлова, фаховий антрополог (PhD) із Техаського Університету в Остіні, спеціально для медіаагенції "Останній Бастіон"
