Рейдерство в аграрному секторі набуло небаченого розмаху
Людмила Стельмах (Кучеренко),
президент правозахисної організації «Полтавський медіаклуб».
Спеціально для «ОБ».
Статистика свідчить про невпинне зростання кількості протиправних діянь і злочинів у сфері землекористування. Втім, одні схеми та юридичні викрутаси застосовуються, щоб забрати 3-5 гектарів земельного паю у юридично неграмотних людей, котрі за десятиліття каторжної праці в колгоспах тільки й заробили що по шматку землі. Й інші прийоми і «дахи» діють, коли йдеться про малий і середній бізнес в АПК.
Це не тільки затягування пролонгації договорів Держкомземами (тепер – Держгеокадастр), що призводить до зміни орендаря, відмова у виділенні землі місцевим фермерам і надання її за вказівкою згори нетутешнім зайдам, не тільки провокування конфліктів при виділення фермерських земель учасникам АТО, а й захоплення врожаю, майна і землі, викрадення, катування та вбивства фермерів, підпали їхніх господарств та техніки. Є різноманітні рейдерські схеми – від банального свавілля, переманювання орендодавців, неправомірних судових рішень, видуманих кредиторських заборгованостей до використання реєстраторами фіктивних даних та підроблення документів. За інформацією Асоціації фермерів і приватних землевласників України (АФЗУ), 2016 року трапилося 7150 випадків рейдерських захоплень. Лідером за кількістю захоплень є Кіровоградська область – 2800 випадків, на другому місці – Дніпропетровщина з 1700 випадками. Саме через це АФЗУініціювала у 2016 році створення громадського комітету по боротьбі з рейдерством в АПК.
Ось кілька досить типових прикладів. Приміром, голова Асоціації фермерів Машівського району Полтавської області Віктор Герасименко на початку минулої осені виявив, що на дверях його зерносховища, де він планував зберігати свою сою, хтось змінив замки й зсипав туди своє збіжжя.
- Цим «хтось», - каже пан Віктор, - виявився Анатолій Лаврентьєв. Я викликав поліцейських з Машівського райвідділку. Та вони сказали мені, що це, на їхню думку, не кримінал, а цивільно-правові стосунки, тож щоб я звертався до суду… Немає в Машівському районі української влади; реальний «господар» району такий собі Прокопенко, колишній голова Машівської РДА, який підім’яв під себе всі державні й правоохоронні органи. І Лаврентьєв серед тих, хто входить до кола наближених до Прокопенка. Не закон діє, на жаль, а право сильнішого й нахабнішого.
29 вересня 2016 року Віктор Герасименко разом із зятем біля своєї стодоли застали бригаду рейдерів, яка їх жорстоко побила. Травмований фермер потрапив до лікарні. Та тільки його звідти на чиєсь прохання швидко виписали. Але через три дні він знову опинився на лікарняному ліжку. А тепер слідчий відмовляється приєднати до матеріалів для судово-медичної експертизи другий виписний епікриз Герасименка, бо тоді нанесені бандюками ушкодження треба буде кваліфікувати як середньої тяжкості… «Нібито реформована поліція, - резюмує Вівктор Олександрович, - не криючись потурає злочинцям…»
Про подібну «змичку» правоохоронців і зловмисників розповів і фермер із Радомишльського району Житомирської області Микола Бойченко:
-У 2015 році почалися проблеми з холдингом “Благодійний союз”. Після того, як я засіяв восени 75 га, представники цієї організації перекультивували цю землю. Поліція, яка приїхала на виклик, опитала лише мою родину, а тих, що були на полі, не опитували. Однак кукурудза зійшла й виросла. Тож у червні 2016 року «благодійники» знову з’явилися: чотири дні своїми комбайнами молотили кукурудзу на силос, а я чотири дні безуспішно викликав поліцію. Коли поліціянти нарешті приїхали, то знову опитали тільки моїх синів, а до тих знову справа не дійшла. Моє господарство зазнало збитків на 1,5 млн. грн.
Ще один випадок трапився 17 вересня 2016 року з 75-річним фермером Іваном Проскуряковим з с.Червоні Пологи Лубенського райну на Полтавщині. Близько 18-ї години на своєму 35-гектарному кукурудзяному полі він побачив два чужі комбайни «Джон Дір», які жали кукурудзу, кілька великовантажних фур і два легковики з 8 особами спортивної статури. Велику частину площі вже було скошено. Фермер, який господарює на своїй землі 26 років, викликав лубенську поліцію. З’ясувалося, що Проскурякову «допомагає» збирати врожай такий собі Олег Сливченко з Черкащини, голова фермерського господарства «СЛОЛАН», котрий вже три роки намагається відібрати землю у Проскурякова.
Навіть після того, як Іван Григорович показав заступнику начальника райвідділу поліції рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, яким О.Сливченку заборонено здійснювати обробіток і посів земельної ділянки, правохоронці не вжили ніяких заходів, щоб зупинити злочин. Натомість порадили літньому чоловіку... домовлятися з рейдерами. Це все одно, що виявивши крадіїв у будинку, ви викликаєте стражів порядку, але ті, замість схопити злодіїв «на гарячому», радять вам з ними домовлятися. Ну такого поліцейського «беспредела» навіть при Януковичу не було!
І тільки завдяки фермерській самообороні, учасникам АТО і членам добровольчих батальйонів вдалося припинити крадіжку збіжжя, а вантажівки зі 114 тоннами кукурудзи конвоювати до Миргородського комбінату хлібопродуктів (КХП) і здати його на зберігання. Лубенські поліціянти аж до передмістя Миргорода гналися за ними, щоб повернути машини в Лубенський район.
Утім, у цій історії є рідкісний «хепі енд»: через деякий час фермеру вдалося забрати своє зерно з КХП.
Про те, що знищення малого бізнесу в аграрному секторі відбувається за типовими схемами, розповідає і Юрій Цапун, фермер з Чуднівського району Житомирської області:
- У 2013 році чотири працівники міліції і 20 охоронців у рамках надуманого кримінального провадження вилучили в мене 100 тонн кукурудзи й до ранку її продали. Суд потім зобов’язав її повернути, але в міліції знайшли крайнього й звинуватили його у викраденні цієї кукурудзи. У 2015 році правоохоронці наклали арешт на кукурудзяне поле й не дали зібрати врожай, на полі затримували техніку. Я надсилав скарги до Кабміну, президента, МВС, але бачу, що всі владні структури пов’язані круговою порукою. У січні 2016 року ходив зі скаргами до начальника ГУ Нацполіції у Житомирській області. Через тиждень чотири працівники поліції мене побили й зламали ногу. Лікарі ж пишуть, що пошкоджень не виявлено.Проти мене було порушено десятькарних проваджень. Вісім з них я вже виграв.
Майже така ж ситуація була і у фермера з Брусилівського району на Житомирщині Петра Головієнка. У 2013 році він посіяв багаторічну траву. Весною 2014 року приїхав на поле й побачив, що хтось його перекультивував.
- Якщо помилилися, -
компенсуйте, - логічно розмірковував пан Петро. - Натомість ті, хто зробив мені
шкоду, вимагали, щоб я віддав їм землю в оренду. Але ж я сам
взяв її в
оренду для ведення фермерського господарства!Після цього я посіяв кукурудзу. Коли восени почав її збирати, то приїхав
начальник слідчого відділу районної поліції й наказав забрати комбайн з
поля, а кукурудзу арештував. Без будь-якого рішення суду. Потім приїжджаю
о другій годині ночі на поле й бачу на ньому з десяток комбайнів, які косять
кукурудзу. Кілька разів викликав міліцію, доки приїхав слідчий. Але тільки
розвів руками. Питаю в начальника слідчого відділу: «Де кукурудза, яку
арештували?» Відповіді немає. Звернувся до суду. Але суд прийняв рішення:
кукурудза належить не мені, а іншій фірмі, яка нібито її сіяла й на це в неї є
документи. Злочинці разом з поліцією та судами вкрали в мене кукурудзу з
А от голова фермерського господарства «Талан» Надія Савченко з с.Богодарівки Лубенського району, можна сказати, сама у лютому 2016 року віддала врожай соняшника пройдисвіту з Дніпра. Бо думала, що Ш. є порядним покупцем, адже пообіцяв незабаром розрахуватися за зерно. Та минали місяці, з якими танули й надії отримати гроші. У вересні 2016 року Надія Василівна звернулася до місцевої поліції, яка порушила кримінальне провадження проти Ш. за статтею «шахрайство». Однак минуло півроку, але результатів, які б порадували потерпілу, поки що немає.
Не вельми повезло й хліборобам з Кобеляцького району Полтавщини. На початку 2016 року до двох фермерів та керівника приватної агрофірми почали приїздити невідомі люди, котрі настійно «радили» майже задарма продати свої підприємства. При цьому натякали, що за ними стоїть тодішній очільник кобеляцької районної поліції Володимир Федан. Чоловіки не погодилися.
-П’ятеро членів Кобеляцької районної асоціації фермерів зустрілися з головним поліціянтом Полтавщини Олегом Бехом і поскаржилися йому на підлеглого, - розповів фермер Микола Антонов. – Але замість захисту від злодюг всі п’ятеро отримали від Кобеляцького райвідділу поліції… кримінальні провадження, які ми розцінюємо як акт помсти з боку В.Федана.
Станом на кінець лютого 2017 року жодне з проваджень не спрямовано до суду, бо шите білими нитками. Але й Федана вже немає у Кобеляках: пішов «на підвищення» - тепер керує поліцією у місті обласного підпорядкування Лубни. Службове розслідування обласної поліції, звісно, не підтвердило факт причетності колишнього очільника райвідділу до спроб рейдерського захоплення.
Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області Анатолій Гайворонський є потерпілим аж у семи кримінальних справах.
- Починаючи з 2013 року
мені неодноразово, - каже він, - підпалювали техніку й
магазин, у 2015 році гербіцидом знищили
Щось подібне трапилося й з фермером з села Миколаївка Полтавського району, доктором сільськогосподарських наук Василем Васютою, який займається ягідництвом та садівництвом. Точніше, мабуть, сказати, займався. Адже спочатку його пограбував один «бізнес-партнер», а доконав другий - приватний підприємець Олександр Олександрович Степенко.
- Олександр Степенко-молодший тільки підписував папери, - уточнює Василь Михайлович, - а справжнім автором і керівником цієї земельної авантюри є його батько – Олександр Іванович Степенко, виконавчий директор ТОВ «Добробут» з села Кованчик. Останній є рідним братом екс-нардепа Василя Степенка, людини досить відомої й впливової на Полтавщині, а особливо в Полтавському районі.
Користуючись складним становищем Василя Васюти, якого безсовісний партнер «нагрів» майже на півмільйона гривень, О.І.Степенко запропонував свою «допомогу» в обробітку 93 га землі й змусив Васюту підписати кабальний договір.
- У 2015 році, - розповідає колишній провідний фахівець Інституту садівництва НААН України Василь Васюта, - Степенки без мого дозволу засіяли всі вільні площі соняшником, сплюндрувавши гербіцидами землі органічного землеробства на багато років наперед. Мало того, що весь урожай до зернини забрали собі, так ще й через суд виставили мені рахунок на 814 тисяч гривень нібито понесених ними витрат на вирощення соняшнику та плодоягідної продукції. І Господарський суд Полтавської області задовольнив позов О.О.Степенка: в Полтаві у Степенків все куплено і все схоплено. Тільки в Харківському апеляційному господарському суді у червні 2016 року мені вдалося знайти справедливість: скасували рішення полтавського господарського й відмовили О.О.Степенку у задоволенні його позовних вимог.
Навесні 2016 року Степенки переорали 6 гектарів плодоносної сортової суниці, чим нанесли фермеру мільйонні збитки, а всі вільні землі без згоди В.Васюти засіяли кукурудзою, при цьому витягнувши із землі й знищивши 10 кілометрів шлангів для крапельного зрошування. А найнята Степенками охорона не допускала фермера не лише виконувати роботи по догляду за ягідником і садом, а навіть заходити на його земельну ділянку. Як наслідок, шкідники й хвороби знищили врожай плодових культур, була зірвана програма вирощування безвірусного садивного матеріалу.
Не повернув О.О.Степенко В.Васюті й трактор з оприскувачем.
Поліція Полтавського району за цими фактами навіть не порушила кримінального провадження, відверто займаючи бік зловмисників і по суті стаючи співучасником рейдерського захоплення. І тільки після скарг «нагору» відомості були внесені до ЄРДР.
Однак фермеру від того ніскільки не легше, адже поліція фактично розслідування не проводить навіть після конкретного доручення голови Полтавської ОДА В.Головка заступнику начальника ГУ Національної поліції на засіданні Координаційної ради з питань розвитку фермерства.
До слова, фермерство все більше стає небезпечною професією, бо саме заможні хлібороби останнім часом усе частіше стають жертвами грабіжників.
Торішньої осені ЗМІ повідомляли про зухвале й жорстоке пограбування фермера у Кременчуцькому районі на Полтавщині. Пізно увечері троє зловмисників у балаклавах розбили вікно й увірвалися до будинку, що на околиці села Вільна Терешківка. Катували чоловіка, дружину й дитину розпеченою праскою, доки змусили віддати заощадження. Злочинці до цього часу не знайдені.
Звісно, що у сільській місцевості набагато «сприятливіші» умови для розбійних нападів, ніж у місті, де в багатоквартирних будинках і сусіди можуть почути шум та крики, й поліція прибуде на виклик швидше, а не тоді, коли злочинців і слід простиг. А фермери як найзаможніші люди на селі стають чи не першою мішенню для грабіжників.
5 січня ц.р. у с.Дрижина Гребля Кобеляцького району Полтавської області організована злочинна група здійснила напад на сім’ю 59-річної жінки-фермера. Близько 21.30 раптом перестали працювати стільникові телефони. Потім у будинку зникло світло. А коли чоловік вийшов надвір з’ясувати, чому немає електрики, отримав удар по голові чимось важким. У будинку нападники зв’язали подружжя, били, викручували пальці, погрожували пістолетом, вимагаючи гроші. Врешті забрали з автомобіля 25 тисяч гривень. Мобільні телефони запрацювали лише близько півночі. Певно, злочинці зуміли знеструмити трасформаторну, що також живила вежу мобільного зв’язку.
Нападники були одягнені у білі маскхалати, білі бахіли, рукавиці, а їхні обличчя закривали шапки-балаклави. Машину вони залишили далеко від місця злочину. Тобто, діяли надто професійно, не залишивши ні відбитків пальців, ні відбитків підошов взуття.
Усе це наводить на думку, що «працювали» не аматори, а чинні чи, може, екс-правоохоронці, сецпризначенці або люди з досвідом АТО. Ну як у Княжичах на Київщині...
Ще один випадок пограбування фермера з с.Бережнівка Кобеляцького району Полтавщини тільки зміцнює припущення, що розбоєм займаються люди, причетні до правоохоронних структур чи військові. Адже проти нього поліція раніше порушила кримінальне провадження, але «збивши» гроші, справу закрила. Однак під час обшуку в будинку правоохоронці побачили, де в потаєнному місці знаходиться сейф. Цього не знав ніхто, навіть родичі потерпілого. А через кілька тижнів, перед Новим роком, коли фермер святкував у кафе день народження товариша, будинок пограбували: сейф ломами видерли зі стіни й вигребли з нього все, до копійки.
10 серпня 2016 року в селі Дзюньки Погребищенського району Вінницької області стріляли в фермера Олександра Колотуцького. Тих, хто робив замах на його життя, не знайдено.
Таких випадків чимало по всіх областях України. Тому злочинці йдуть далі. Вони викрадають і навіть убивають фермерів.
Так, 17 серпня 2016 року у селі Вербоватівка Юр’ївського району Дніпропетровської області зник безвісти голова фермерського господарства «Зоря» Володимир Зоренко.«У міліції цьому не надали значення. Ми звернулися в СБУ. Там відповіли, що це не їхня компетенція, -скрушується вже згаданий Анатолій Гавронський».
14 вересня 2015 року у власному будинку в с.Потік на Київщині було по-звірячому вбито фермера Василя Мальованого: сліди катувань і побоїв по всьому тілу, прострелена нога. Люди розгублені, бо загиблий ніколи ні з ким не конфліктував. Злочинці розбили вікно у хату й отруїли вівчарок. Хоч усі шафи й шухляди в будинку були перевернуті, але ні грошей, ні дорогих ікон, ні побутової техніки злочинці не взяли. Золоті прикраси теж залишились на фермерові. Брат убитого припускає, так з Василем Мальованим вчинили за те, що не поступився.
"Йому були погрози від конкурентів, які хотіли нечесними, нахабними методами зайти в село й змусити пайовиків розірвати з ним договори оренди, - розповідає брат Анатолій Мальований. - Минуло більше півтора роки, але рідні не мають жодної інформації про хід і результати слідства».
Стан правоохоронної системи в Україні фермери аргументовано назвають близьким до «колапсу»: законослухняні громадяни, які створюють матеріальні цінності, не отримують захисту від злочинців ні від нібито реформованої міліції, ні від прокуратури, ні в судах. По суті, реформа звелася до переведення начальників поліції та прокурорів з одного району в інший чи в кращому випадку – з однієї області в іншу...
Органи місцевого самоврядування, виявляється, теж не відстають від правоохоронців за ступенем «беспредела». Наприклад, фермер з Баришівського району Київщини Григорій Наконечний розповів, що6 липня 2016 року виконком Семенівської сільської ради Баришівського району своїм рішенням зобов’язав припинити діяльність його фермерського господарства, хоч це виняткова компетенція суду.
«Гідну» конкуренцію силовикам, безумовно, складає орган, що монопольно розпоряджається землею в Україні, - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яку фермери вважають надзвичайно корумпованою.
Приміром, директор ТОВ «Хорол-Агро» з Хорольського орайону на Полтавщині Юрій Васецький на засідання Координаційної ради з питань розвитку фермерства при голові Полтавської ОДА розповів, що на частину земельних площ товариства обласний Держгеокадастр не продовжив договір оренди і… віддав їх на 20 років в оренду якомусь новоявленому фермеру, якого ніхто не бачив і який, певно, не знає, де те село і де той район на Полтавщині… «Хорол-Агро» виграв суд першої інстанції, але Держгеокадастр подав апеляцію, мабуть, відробляючи гроші, що взяв з клієнта.
Сергій Сушко, фермер з Козельщини, розказав, як один з попередніх керівників ГУ Держгеокадастру в Полтавській області такий собі пан Сколота, що попався на великому хабарі й був переміщений з Полтави у Київ, у центральний офіс Держгеокадастру, в 2015 році «подарував» своєму другу з Черкаської області 300 гектарів у Козельщинському районі, відмовивши місцевим аграріям. Козельщинські фермери проводили протестні акції, зверталися до влади і в правоохоронні органи, але їхніх голос був гласом волаючого в пустелі.
Та що таке 300 гектарів, коли маловідомому фермеру Григорію Шамрицькому два роки тому були передані землі запасу всіх сільрад Лохвицького району Полтавщини, а це – тисячі гектар. Подейкують, що Шамрицький був підставною особою, а насправді землі були вилучені на користь тодішнього нардепа, а нині міністра аграрної політики і продовольства Тараса Кутового.
Фермери вважають, що умисне затягування процедури продовження чи переукладення договорів оренди землі або ж відмова постійно використовується Держгеокадастром для того, щоб або «збити гроші», або передати землю іншим користувачам. Чимало виступаючих на засідання ради обурювалися «прейскурантом» на хабарі, відповідно до якого за кожен гектар виділеної землі маєш заплатити від 300 до 500 доларів США. І тоді за кілька днів «під ключ» оформлені документи принесуть тобі додому. Щоправда, часом працівники обласних Держгеокадастрів виправдовуються, мовляв, ті гроші не їм, а їхнім столичним керівникам, які в свою чергу «несуть» їх іще вище.
Фермер Леонід Пасічник розповів, що мало того, що ДГК вимагає величезну кількість документів при переоформленні договорів оренди землі, які потім виявляються взагалі непотрібними, а змушують поновлювати весь пакет з кожною зміною керівника обласного Держгеокадастру, ніби він підписує документи не від очолюваної установи, а сам від себе. Вимагання процвітає махровим цвітом: якщо заніс хабар, тобі впишуть у договори орендну плату в розмірі 5%, а як не хочеш платити в кишеню, - то всі 12% .
«Страшними» людьми назвав фермер з Кременчуцького району Іван Панасенко абсолютно всіх, хто очолював полтавський обласний Держгеокадастр кілька останніх років. Адже вони всі як один проводили нелюдський, за його словами, експеримент, щоб витіснити місцевого фермера й віддати/продати полтавські землі зайдам. Він, наприклад, хотів створити козину ферму й привести на Кременчуччину німецького інвестора. Промучили 2,5 роки, доки німець плюнув і поїхав. Хотів 65 гектарів засадити енергетичною вербою, так теж зробили все, щоб «загробити» і цей проект.
Учасники АТО, які хочуть отримати свої два гектари, теж нерідко виявляються втягнутими в якісь брудні ігри. Нещодавно Інтернет-видання «Полтавщина» повідомило про ще одну схему, коли кримінальними переслідуваннями фермера змушують передати землю не під потреби ветеранів та загиблих в АТО, а знайомій високопосадовця.
Фермерське господарство Сергія Горобця з Решетилівського району на Полтавщині вирішило піти назустріч проханню районної влади й виділити земельну ділянку площею 40 гектарів для двадцяти ветеранів та сімей загиблих в АТО.
- Батько підписав документ, що відмовляється від оренди цієї землі, - розповідає син фермера Олег Горобець, - учасники АТО вже заплатили гроші за проекти, аж раптом дізнаємося, що на цю ділянку без аукціону претендує 21-річна студентка Полтавської державної аграрної академії Анастасія Калашник. Ми зустрілися зі студенткою та її батьками, щоб з’ясувати, в чому справа? Нам сказали, що нічого особистого, просто - бізнес. Через деякий час у село до батька приїхав Андрій Мордик, який свого часу працював на структуру олігарха – «олійного короля» Андрія Веревського, а потім разом із нинішнім заступником голови Полтавської ОДА Романом Товстим. А наш голова Решетилівської РДА Роман Перепелиця — це протеже Романа Товстого. Тоді нам все стало зрозуміло. А для того, щоб ми швидше думали й не протестували, нас почали цькувати кримінальними провадженнями. Зараз їх, якщо не помиляюся, вже п’ять. Поліція провеладесять обшуків. Вилучили проекти земель, усі договори на паї, на зерно, на трактори. Потім суд, а суддя завжди була одна й та ж- Січиокно, - наклала арешт на наші землі. Слідча поліції Кіяшко розпорядилася навіть, щоб сільський голова приставив охорону до цих ділянок. Періодично навідуються туди поліцейські, дивляться, чи кукурудза на місці. Ми подали апеляцію, виграли суд, але зібрати кукурудзу нам так і не дають, вона стоїть в полі, а робота фермерського господарства паралізована.
Торік голова Асоціації фермерів та приватних землевласників «Відродження Полтавщини» Віктор Галич зауважив, що за продажність і знущання над людьми працівників Держгеокадастру називають «кадастратами». З жодною державною структурою у сільгоспвиробників немає настільки неприязних і бюрократичних стосунків, як з Держгеокадастром. Ті ж податківці, якщо в звіті якась помилка чи неточність, не вважають приниженням своєї гідності зателефонувати керівнику або бухгалтеру підприємства й вирішити це питання за лічені години. Держгеокадастр затягує спілкування через дрібниці на роки, витрачаючи тонни паперу, не кажучи про зіпсовані нерви й матеріальні витрати людей.
До речі, простежується чіткий алгоритм: Держгеокадастр при передачі землі учасникам АТО не чіпає агрохолдинги й крупних землекористувачів, а наділяє їм землю на фермерських полях, свідомо провокуючи конфлікти.
Держгеокадастром застосовується ще й така схема, як, наприклад, у Новомосковському районі Дніпропетровщини. У 2015 року землям, які належали фермерським господарствам, під приводом інвентаризації землі один і той же кадастровий номер був присвоєний 3-4 різним фермерським ділянкам. Після цього ділянки почали передавати в оренду третім особам. Коли фермери дізналися про це, влаштували протест, звернулися до Держгеокадастру. Але до цього часу їм не дають погодження на присвоєння кадастрового номера.
Фермери звертають увагу влади й на поширене нині явище фіктивного фермерства, яке стало можливим тільки за безпосереднього сприяння Держгеокадастру. За 2016 рік на Полтавщині було створено 92 нові фермерські господарства. Тільки не відомо, скільки з них справжні, а скільки хлопців зі столичного асфальту? Модно стало, коли керівники середньої ланки агрохолдингів беруть на себе землю ніби як фермери й одразу ж передають її своїм роботодавцям, тобто, таким чином агрохолдинги розширюють свої фактичні території.
Президент
Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич
торік заявив: «В Україні немає ефективної законодавчої бази, а ринок
"тіні" у нашій країні - найбільший на континенті. Землю "захоплюють", а влада
грає у мовчанку.
Україна має найвищий у Європі рівень
корупції у сфері обігу земель
та «лідером» з аграрного рейдерства.
За словами Івана Томича,
маючи найкращі потенційні можливості у сфері земельних відносин, Україна займає
«найвищі» позиції у
таких принизливих рейтингах.
У 2016 році на з’їзд АФЗУ запросили представників Мінагропроду та МВС, аби знайти вихід з цієї непростої ситуації. Фермери обвинувачували правоохоронні органи у бездіяльності, а представники правоохоронців посилалися на недосконале законодавство. Народний депутат Вадим Івченко теж долучився до обговорення, зазначаючи, що правоохоронні органи покривають рейдерів.
Перший віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак менш дипломатичний:
- Красиве іноземне слово «рейдерство», часто не зрозуміле простому громадянинові, придумали, щоб облагородити погане явище. Насправді, це - звичайний бандитизм. Це як після Жовтневої революції грабунок багатих назвали «експропріацією експропріаторів». Утім, рейдерство від бандитизму й справді відрізняється тим, що рейдери мають «дах» у вигляді державних органів: прокуратура, обл- чи райдержадміністрація, поліція, суд. А за тими – великі олігархічні структури. Якщо промислові підприємства олігархи (тоді ще майбутні) у різний спосіб почали привласнювати ще з початку 90-х років, то зараз дійшла черга до останнього, що залишилося в Україні, – до землі. Ось чому точиться така кривава війна за землю. Заволодівши нею зараз, можна буде потім вигідно її продати. Рейдерство найбільше поширене в тих областях країни, де найбільш родючі землі - Кіровоградська, Дніпропетровська, Черкаська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська. У 2015 було дев’ять випадків убивства фермерів в Україні. У 2016 році бандити дещо змінили тактику: калічать, б’ють, але не до смерті.
- У демократичному, цивілізованому суспільстві малий і середній бізнес є основою, на яку спирається влада, - продовжує Микола Стрижак. - Наша ж влада вважає, що малий і середній бізнес є її ворогом, тому душить з усієї сили. Висновок: українська влада – бандитська і, на жаль, наступає на ті ж граблі, що й попередня. І може «догратися». Тим більше, що зараз у населення багато зброї на руках. Тільки шкода, що народ України воює на два фронти: з російськими генералами і з українськими генералами, з російською владою і з української владою… Остання своїми недолугими діями об’єднала не тільки фермерів, а й міський малий та середній бізнес. Бо коли все добре – кожен сам по собі, а коли є загроза, то доводиться об’єднуватися, бо державна машина – по той бік барикад...
Мабуть, фермерам з усієї України варто взяти приклад з колег з Бобринецького району Кіровоградської області, які торік створили загін самооборони «Кіровоградські ковбої», бо втомилися від численних рейдерських атак і свавілля чиновників. Але тепер прокурор району – як шовковий; районний земельник та голова РДА навіть через дорогу низько кланяються фермеру; голова райради почав бачити у фермерах поважних людей; поліція приїздить за першим викликом...
- Узяти в руки зброю нас змусив випадок, коли на початку минулого року сотня озброєних осіб, на вантажівках і тракторах з причепами увірвалися на територію сільгосппідприємства «Асоціація «Південна», обеззброїли охорону, розбили камери відеоспостереження, вилучили ключі від складських приміщень і вивезли сільгосппродукцію на 50 мільйонів гривень, - розповідає співголова загону самооборони Юрій Крутько.
- Очолювала це захоплення виконавча служба, яка керувалася рішенням одного із районних судів Одеси на користь фізичної особи. Позов був поданий 28 грудня 2015 року. А вже наступного дня суд ухвалив рішення про вилучення сільгосппродукції на користь невідомої компанії. До того ж «найчесніший» суд так поспішав із рішенням, що навіть забув указати паспортні дані позивача. У будь-яку мить аналогічну схему можуть застосувати до кожного законослухняного аграрія. Вилучать товар, а ти потім ходи і доводь, що не верблюд.
- Буває, що на поле заходить чужий комбайн, збирає урожай і хутко зникає в невідомому напрямку, – пояснює член Асоціації фермерів і приватних землевласників Кіровоградської області Іван Андрійчук. – Почастішали спроби захоплення нашого бізнесу і злодійство. Одному захиститися від такого складно. Нині у формуванні нас приблизно 300 фермерів, усі мають законно зареєстровану зброю – карабіни, рушниці.
Бобринецькі фермери щиро діляться вирощеним на полях і на фермах з бійцями полку спецпризначення в зоні АТО, часто їздять туди як волонтери. А спецназівці у свою чергу проводять для членів загону самооборони майстер-класи з військових дисциплін, вчать, як швидко реагувати в екстрених ситуаціях і правильно поводитися зі зброєю.
Також фермери відточують систему комунікації. На випадок НП є кодові фрази, які означають, що треба терміново їхати на підмогу. Чутки по району розлетілися швидко, тож чужі тепер до них намагаються не потикатися...
