Репортажі з-за кобищанських парканів: 74
Репортаж 74: а ви, попе, записалися до УПЦ? Добровільно?
Спершу люди гризлися за реалії, які забезпечували виживання. Життя без вагань клалося за можливість до обрію пересунути межу на своєму полі з житом. Билися за угіддя із вгодованішими зайцями, ваговитішими мамонтами. Були криваві розбірки з нальотом романтичного флеру – як завзято чубилися грецькі парубки за принади прекрасної Єлени! Нєсть числа з'ясуванням стосунків з обов'язково трагічним для якоїсь сторони фіналом із-за золотоносних жил і кімберлітових трубок, морських шляхів, питної води і сервізів Грааля. Всього було. Окремішно позують хворі на голову мрійники про світове панування – Македонський, Наполеон, Тамерлан з Лєніним-Сталіним, Гітлер з Путіним.
Але найпопулярнішим пунктом людського розбрату все ж є міряння богами. «Наш» бог завжди був на порядок кращим (мудрішим, вищим, товщим) за «чужого». Ісус чи Будда, Аллах чи Брахма, Зевс чи Кетцалькоатль – імена вседержителів не мають ніякого значення. Завжди знаходився посеред їхніх вірян фанат з істинною правдою в червоних від ненависті до неправильного Творця очах. Таких праведників хлібом не годуй, дай повести агнців рятувати «вєру, царя і отєчество». Агнці підуть, тільки свисни! Дотумкати до чогось путнього раби божі не здатні в силу відсутності пристойної тумкалки, а от попалити-потопити-розіп'яти усіх гамузом чужих – двічі просити не треба. Зрештою, свої і чужі Творці якось перебивалися, а ось їхнім рабам діставалося.
Релігійні війни упродовж віків були найкривавішими і найтривалішими. Але ж і сьогодні поведений на істинності винятково свого Творця, ревний послідовник хадиських настанов Мухаммеда мріє про сімдесят двох райських гурій-незайманок і ладен за цю хворобливу фантазію спровадити на той світ тисячу-другу гяурів, у котрих хтиві збочення – на другому плані. Іншому не спиться через страшенну хулу – його одновірець християнин, молячись, три пучки докупи складає («щоби вони йому поодсихали!»), а треба ж дві! Ще хтось на березі Лімпопо упевнений, що звертатися до свого найправильнішого Творця без зарізаної курки марна справа – ні дощу не пошле, ні дівки із сусіднього племені. На сніданок. У клярі.
Глупству фанатиків меж немає. Ось дивіться, краяни-агностики, що ми надибали, мандруючи сайтами. Цитуємо схему постфактного залучення знаних геніїв до однієї з «найправильніших» вір: «Зараз скептики мені скажуть, що коли творили Платон з Аристотелем, християнства ще не було. Це не так. Згідно з християнською доктриною Господь Бог, у тому числі, і Бог Син Ісус Христос предвічний, він існував завжди. Ще просто не було богоявлення, не сталося з'явлення Бога Сина у людському вимірі і в історії, в земній історії. Але, безумовно, він існував і, безумовно, Платон з Аристотелем взаємодіяли з ним через всесвітній резервуар знань, через ноосферу. Саме тому вони поклали початок християнській філософії ще до того, як Господь наш Ісус Христос, Бог Син прийшов у світ».
Чого його маліти, філософе ви наш християнський з резервуаром, чіпляй хрещик на голу шию Адама, навертай хлопа до істинних скрижалей, тим паче, що для того першого парубка дилема первинності хрещика чи трусів була не актуальна – трусів він ще й не одягав. Соромитися наверненому християнину буде нічого, Єва райськими кущами теж без трусів гасала. Цікаво, а куди той предвічний дивився? На Адама? Чи Єву?
З політологічними роздумами автора наведеного претензійного уривка раніше ми знайомилися регулярно, радіючи збігові думок щодо доль Росії і України, історичних подій, суспільних явищ, особистостей. Після того, як перелупали враження від зацитованого одкровення, блогера ліберального «Еха Москви» Станіслава Бєлковського ми вивели з кола друзів в усіх мережах, не читаємо і дружити з фанатиком нікому не радимо – додружимось на свою голову.
Це ми вкотре до томосу. Фішки розставлені давно – політичний крок Президента Петра Порошенка об'єктивно корисний суспільству і нації як у стратегічних, так і тактичних вимірах.
А ось вовтузіння цивільного і воцерковленого піплу навколо історичного акту зайвий раз демонструє облудність всенародного запаморочення. Які вгодовані лики явили закликані до СБУ сарненські і рівненські клірики! Усі бородаті політруки – як на підбір, вилиті Усики. Інкримінують поки що свідкам пособництво агресору. Слідчі СБУ ведуть розслідування за серйозними статтями 111 та 161 Кримінального кодексу України: це – державна зрада та порушення рівноправності громадян залежно від їх ставлення до релігії.
На вилучену правоохоронцями під час обшуків брошуру «Українська православна церква: Відносини із державою. Ставлення до АТО та церковного розколу. Питання і відповіді» вже є висновок експерта: видання «містить пропаганду релігійної нетерпимості, ображає почуття громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, розпалює релігійну міжконфесійну ворожнечу та ненависть». Приблизно за таке колись Гуса спалили.
Як вже воно складеться для чужинських попиків, поки що речниця СБУ помовчує, посилаючись на інтереси слідства. Як на нас, головне, що на Соловки люди божі не попадуть. До речі, прикиньте, кобищанці, в Україні неблагонадійних і вислати нікуди – скрізь рай.
Жарти-жартами, але можемо бути певними, що томос українській автокефалії відчутно посприяє схудненню священиків РПЦ МП – адже чимало свічних заводиків будуть гнати ходову продукцію на чужі тепер парафії.
Потовщають наші.
Вадим Демиденко
