Роковини розстрілу бандуриста Хоткевича

Сучасники кликали його найбільшим соборником України, який музикою єднав Схід із Заходом. Хоткевич і справді був багатогранним генієм.

Засновника харківської школи бандури Гната Мартиновича Хоткевича засудили до розстрілу 29 вересня 1938 року. Більшовицькі карателі звинуватили митця в «участі у контрреволюційній організації» та«шпигунстві на користь нацистської Німеччини»...

Народився славетний бандурист 31 грудня 1877 року у Харкові. У 1900-1910-х долучився до літературно-мистецького життя Наддніпрянщини, об'їздив Україну збираючи думи та пісня.

Напередодні та під час Перших визвольних змагань жив у Воронежі. До більшовицької окупації України поставився з недовірою, але з 1920 року вертається на Слобожанщину, викладає українську мову й літературу у Деркачівському зоотехнікумі.

У 1926-1932 роках окупаційний режим дозволив Хоткевичу вести клас бандури у Харківському музично-драматичному інституті. З 1928 року Хоткевич став художнім керівником Полтавської капели бандуристів, для якої створив поважний репертуар.

Колектив під його орудою досяг такого успіху, що став першим українським «совєцьким» колективом, який отримав контракт на гастролювання Північною Америкою. Цьому сприяла доба показної політики коренізації, що позитивно вплинула на творчість Гната Мартиновича: пише художні й драматичні твори, кіносценарії.

Але Москва довго не могла спостерігати за тим, як українська наукова і культурно-мистецька еліта мурувала націю навіть за умов окупації. Диктатор Іосіф Сталін наказав згорнути коренізацію, а всіх Прометеїв українства — винищити.

Гнат Хоткевич був із-поміж тих, хто потрапив у немилість совєцького режиму за свою невтомну працю та відродження давніх українських традицій. Усі його твори червонозоряні окупанти заборонили, а видавництва вимагали повернути гонорари — не влаштовувало ідейне спрямування.

1937-го 60-річний Хоткевич, який проживав у Харкові із родиною у злиднях, написав листа очільникові Академії наук УРСР Олександрові Богомольцю. Просив його посприяти виданню декількатомної художньої праці про Шевченка, підручника «Бандура» та історичного огляду музичних інструментів.

Однак доля розпорядилася інакше: 23 лютого 1938 року Хоткевича арештовують чекісти. За 3 місяці карателі змусять славетного бандуриста підписати зізнання у шпигунській роботі на німецьку розвідку.

Вирок призначить особлива трійка НКВД УРСР по Харківській області. Розстріляли Гната Мартиновича 8 жовтня 1938 року у харківській в'язниці НКВД на вулиці Чернишевській; похований Хоткевич у братській могилі.

Пізніше дружина Платоніда Скрипко, яку репресували до Казахської РСР, отримає звістку від совєцьких окупантів, що Гнат Мартинович помер у в'язниці 1942 року від серцевого нападу. Дізнатися правду вдова змогла тільки після відновлення державної незалежності України, у 1990-х роках.