Пам'яті Міхновського: і хоч нас горстка, – ми сильні любов'ю до України
123 роки тому у Полтаві було публічно виголошено реферат "Самостійна Україна". Її автором є наш земляк, славетний Микола Міхновський.
Знаменна і, без перебільшення, доленосна подія сталася в одному приватних будинків у середмісті тоді ще губернської Полтави 19 лютого 1900 року. Це був початок нової ери, доби якісного пробудження українства і зародження чинного націоналізму, цілком відмінного войовничого світогляду.
Головні тези виголошені у творі остаточно поривали з попередньою автономістсько-федералістською лінією. Конкретніше, з тією Драгоманівщиною і провансальською Маніловщиною, що панувала серед українських діячів, які мали всі шанси, але занапастили державну самостійність у 1917-1922 роках.
Переконаний соціаліст Михайло Драгоманов керувався наступним принципом: «Агов, Україна просить немногоє», – воліючи хоч трохи наблизитися до свого духовного вчителя Тараса Шевченком. Натомість Великий Кобзар швидше за все посміявся б із цього свинопаського пориву, "хоч пів дулі".
Та повернімося до Міхновського... Виголосивши у Полтаві промову "Самостійна Україна", він одразу набув собі ворогів, першими з яких стали самі ж українців – співзасновники Революційної Української Партії, – а вже згодом різного московити.
Ще б пак, адже Микола Іванович дав чіткий орієнтир багатомільйонній нації, що перебувала під гнітом двох монархічних недоімперій: Російської та Австро-Угорської. Він закликав українців не просити, а вимагати й брали все, що вважають своїм.
Але поза досить вузьким колом своїх однодумців Міхновський залишався небажаним, незрозумілим і навіть небезпечним. Зовсім по-іншому сприймали його друзі та однодумці; зокрема, Варфоломій Євтимович, який наступним характеризував основоположника українського націоналізму:
«Микола Міхновський – це українська стихія [...] лише опанована сильним і благородним інтелектом. Він був високоосвічений і досвідчений правник, тонкий психолог, щасливий ініціатор, видатний організатор, блискучий промовець, талановитий публіцист, розумний і тактовний керманич, мілітарист з інтуїції, добрий знавець нашої минувшини, історичної та побутової, революціонер, як тип людини, здатної на рішучий Чин. Вихований на добрій українській традиції, в українському селі, Міхновський був прекрасним взірцем української расової культури, був українським аристократом у властивому значенні цього поняття».
На підставі висловлених думок, наприкінці своєї брошури "Самостійна Україна" Микола Іванович робить висновок: «Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято у нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби. [...] Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб'ємо їх до схід сонця свободи. [...] Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі».
Як бачимо, слова славетного уродженця Полтавщини вкрай актуальні й понині, особливо у світлі повномасштабної російської воєнної агресії та кампанії з дерусифікації нашого культурно-історичного простору. Варто прислухатися до нашого земляка, який поклав життя за волю Неньки, попри те, що «нас горстка, але ми сильні нашою любов'ю до України, а тому не маємо права покласти оружжя, бо нам ні кого надіятись і нічого озиратися назад».
Між тим, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", свідомих і небайдужих полтавців закликають підтримати створення муралу на торці житлового будинку по вулиці Соборності, 15. Стінопис буде присвячено події 19 лютого 1900 року.
