Російські кроти захопили АТЦ СБУ

12 лютого 2025 року голова СБУ Василь Малюк оголосив, що новий начальник штабу АТЦ при СБУ Дмитро Козюра є агентом російської спецслужби, на доказ чого Малюк набив цьому Козюрі фізіономію, поставив його на коліна, сфотографував синець на Козюріній мармизі й фотографію опублікував. 

Враховуючи розумовий рівень Василя Васильовича, нічого дивного в таких методах «досудового розслідування» немає.

А, між тим, колишній начальник штабу АТЦ при СБУ генерал-майор Кузнецов не тільки обслуговував своїх московських кураторів, а ще й розкрадав грошове забезпечення підлеглих, використовував службовий автотранспорт для поїздок у відпустку й навіть оформлював офіцерам штабу АТЦ при СБУ фіктивні відрядження в зону АТО, а, насправді, направляв їх для охорони концертів Святослава Вакарчука. 

При цьому, як було встановлено в ході службового розслідування, Вакарчук платив за це Кузнецову готівкою «у конверті».

Але, найголовніше, Кузнецов разом зі своїми московськими кураторами продавав місця в списку на «обмін полоненими». Більш того, «МГБ ДНР» добирало заможних громадян на окупованій території, яких кидало до в’язниці, далі в’язні передавали через «МГБ ДНР» гроші для Кузнецова й начальник штабу АТЦ при СБУ включав їх у список на обмін.

Але Малюка це не дивує, на коліна Кузнецова він не ставить і навіть не цікавиться, на які гроші генерал-майор СБУ облаштував собі садибу на київських Осокорках.

Оскільки Вася Малюк, вочевидь, уяви не має, що відбувається в довіреній йому Конторі, нагадую, що 4 роки тому я зняв документальний фільм про трудові подвиги тодішнього начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ генерал-майора Геннадія Кузнецова.

P.S. У коментарях мене спитали, хто оплатив зйомку цього фільму –  чи, бува, не USAID? 

Відповідаю. Цей фільм знімався в 2020 році як пілотна передача для одного телеканалу, який планував запустити мій авторський проєкт «Допуск по формі 1». 

Але після зйомки двох пілотних документальних фільмів канал відмовився від цієї задумки і в етер вони не пішли. Мені стало шкода своєї роботи (за яку я, звісно, не отримав ані копійки – на відміну він технічних працівників, яким заплатив телеканал) і я попрохав керівника телеканалу продати мені відеозаписи. Керівник порахував собівартість, назвав мені суму, я заплатив і забрав два своїх документальних фільми. 

Гроші, на які я викупив свої передачі, я заробив перед тим як інструктор з парашутної підготовки, коли працював за кордоном.