Російський конвеєр шпигунів
Як Бразилія викрила масштабні розвідувальні операції Кремля.
Протягом багатьох років росія використовувала Бразилію як стартовий майданчик для своїх елітних агентів — так званих «нелегалів». Вони повністю відмовлялися від свого російського минулого: відкривали бізнес, заводили друзів і романтичні стосунки — усе, що формувало їхнє нове «життя».
Правоохоронці південноамериканської країни намагаються демонтувати багаторічну систему Кремля з проведення шпигунських операцій. Їм вдалося встановити щонайменше дев’ятьох офіцерів російської розвідки, які діяли під вигаданими бразильськими іменами.
Ці розслідування фактично ліквідували групу висококваліфікованих фахівців ГРУ, яких буде вкрай складно замінити. Щонайменше двох заарештували. Інші поспіхом утекли до росії. Після цього вони, найімовірніше, більше ніколи не зможуть працювати за кордоном.
The New York Times розповідає історію викриття масштабної російської шпигунської операції в Бразилії та секретних зусиль зі знищення цієї мережі.
Примари в системі
На початку квітня 2022 року ЦРУ передало термінове повідомлення Федеральній поліції Бразилії. У ньому йшлося, що офіцер російської військової розвідки під прикриттям нещодавно з’явився в Нідерландах, плануючи пройти стажування в Міжнародному кримінальному суді.
Цей «стажер» подорожував із бразильським паспортом на ім’я Віктор Мюллер Феррейра. Але, за даними ЦРУ, його справжнє ім’я — Сергій Черкасов.
Нідерландські прикордонники відмовили йому у в’їзді, і чоловік полетів назад до Сан-Паулу. За кілька днів після прибуття його затримали за використання підроблених документів. Під час допиту Черкасов поводився зухвало, наполягав, що він — бразилець, і мав автентичні документи, які це підтверджували — паспорт, карту виборця, довідку про проходження обов’язкової військової служби.
Але згодом поліція знайшла свідоцтво про народження Черкасова. На цьому моменті історія почала розвалюватися.
У минулому російські шпигуни часто отримували документи, привласнюючи особистості померлих людей, найчастіше — немовлят. Але не цього разу: агенти з’ясували, що Віктор Мюллер Феррейра ніколи не існував. І все ж він мав справжнє свідоцтво про народження.
У документі зазначалося, що Віктор Мюллер Феррейра народився в Ріо-де-Жанейро у 1989 році від бразилійки, справжньої жінки, яка померла чотири роки потому. Втім у неї ніколи не було дітей. Крім того, влада так і не знайшла людини, яку б звали як зазначеного у свідоцтві батька.
Після цього федеральні агенти фактично вручну (через недостатню діджиталізованість баз даних) розпочали пошуки так званих «привидів» — людей, які мали справжнє свідоцтво про народження, але протягом життя не залишили жодного сліду присутності в Бразилії, і раптово з’являлися вже дорослими, швидко оформлюючи документи.
«Особливі люди» путіна
Протягом поколінь агенти під прикриттям користувалися підробленими паспортами, вкраденими іменами та ретельно відпрацьованими легендами. Але у цифрову добу, коли майже кожна людина має онлайн-слід, це стало набагато складніше.
Хоч усі спецслужби використовують агентів під прикриттям, більшість із них спираються на мережі місцевих інформаторів, які виконують основну роботу зі збору інформації. росія ж — унікальний випадок.
Ще з перших років існування Радянського Союзу агенти під прикриттям брали на себе довічне зобов’язання жити й працювати як інші люди. Сам путін визнав, що в останні роки Холодної війни, коли служив офіцером КДБ у Східній Німеччині, особисто курував таких шпигунів: «Це — особливі люди. Особливої якості, особливих переконань і особливого характеру», — сказав він в інтерв’ю у 2017 році.
Бразилія здавалася ідеальним місцем для «обраних шпигунів» путіна, щоб створити переконливу легенду. Бразильський паспорт — один із найзручніших у світі: він дає змогу подорожувати без віз майже до стількох країн, скільки й американський.
Крім того, якщо в багатьох країнах для отримання свідоцтва про народження потрібно підтвердження з лікарні або від лікаря, то в Бразилії є виняток. Для дітей, народжених у сільській місцевості, документ можуть видати на підставі усного підтвердження в присутності двох свідків. Система реєстрації є децентралізованою й вразливою до місцевої корупції.
Прорив у справі
Ім’я Герхарда Даніеля Кампоса Віттіха одним із перших фігурувало в ході розслідування. Свідоцтво про народження стверджувало, що чоловік народився в Ріо-де-Жанейро у 1986 році, але до 2015 року він узагалі не існував у жодних реєстрах.
Коли агенти почали перевірку, Артем Шмирьов уже мав настільки переконливу легенду, що навіть його дівчина та колеги нічого не підозрювали. Він говорив ідеальною португальською з легким акцентом, який пояснював тим, що виріс в Австрії.
Здавалось, він вкладав усе, що мав, у свою справу — компанію 3D-друку. За словами колишніх колег, він щиро нею опікувався. Працював допізна у висотці в центрі Ріо, лише в кварталі від американського консульства. Іноді відпускав працівників раніше, щоб залишитися на самоті й працювати.
«Він був трудоголіком, — згадує Феліпе Мартінес, колишній клієнт, який товаришував із росіянином, відомим йому як Даніель. — Він мислив масштабно, розумієш?»
Серед клієнтів компанії були телевізійна мережа TV Globo та бразильські військові. Однак деякі речі викликали підозри. Колеги пригадують, що він ніколи не залишав комп’ютер підключеним до інтернету, коли не користувався ним. І мав більше грошей, ніж міг заробити його бізнес.
Він здійснював несподівані поїздки до Європи й Азії, жартуючи, що займається «промисловим шпигунством» проти конкурентів. Також ніби панічно боявся камер і настільки не любив фотографуватися, що один із колишніх працівників пожартував: «Може, він у розшуку Федеральної поліції?»
Наодинці із собою Шмирьов був знуджений і розчарований життям під прикриттям. «Жодних справжніх досягнень у роботі, — написав він в одному з повідомлень до дружини. — Я вже два роки не там, де маю бути».
Ірина Шмирьова, його дружина і російська агентка, яка на той час була в Греції, відповіла без співчуття. «Якщо ти хотів нормального сімейного життя, ти зробив фундаментально неправильний вибір», — написала вона.
Ці повідомлення є частиною масиву документів, якими поділилися з іноземними розвідками, і які побачили в The New York Times. Повідомлення датуються серпнем 2021 року й пізніше були видалені з телефону Шмирьова.
Наприкінці грудня 2022 року агенти вже не сумнівалися, що мають справу з російським шпигуном під прикриттям. Але чоловік залишив країну за кілька днів до того, як Федеральна поліція остаточно його викрила. У Шмирьова був зворотний квиток на 2 лютого 2023 року, втім він так і не повернувся.
«Що може бути гіршим, ніж бути арештованим?»
Шмирьов був не єдиним російським шпигуном, який вислизнув із рук бразильської поліції. Надією бразильських агентів на арешт тривалий час залишався ювелір на ім’я Ерік Лопес. Поліція з’ясувала, що насправді це Алєксандр Утєхін, російський агент.
У 2021 році бізнес чоловіка представляли в телевізійному шоу «Успішні підприємці», де його називали «експертом з дорогоцінного каміння». Але ведуча програми в інтерв’ю The New York Times розповіла, що Лопес сам заплатив за участь у програмі, після чого відмовився з’являтися в кадрі. Натомість на ефір відправив працівника, який так слабо орієнтувався в бізнесі, що постійно повторював репліки ведучої. «Я подумала: «Щось тут не так…», — додала вона.
Коли федеральні агенти приїхали до його магазинів, вони не знайшли ані самого Лопеса, ані слідів золота чи коштовного каміння, яке він рекламував в інстаграмі. Ймовірно, зараз він перебуває в РФ. Слідчі вважають, що весь бізнес був лише прикриттям, створеним, аби підтвердити бразильське походження агента.
Загалом у суді вони мали справу лише з одним реальним обвинуваченням: Черкасову закидали використання підроблених документів. Втім правоохоронці поділилися здобутою інформацією з розвідками інших країн, які звірили дані з власними списками відомих російських розвідників. У низці випадків вдалося знайти збіги, що дало змогу пов’язати справжні імена з фальшивими бразильськими особистостями.
Бразилія традиційно дотримувалася нейтралітету в глобальній геополітиці. Навіть після вторгнення росії в Україну вона зберігала дружні відносини з Москвою. Саме тому використання Кремлем бразильської території для масштабної шпигунської операції сприйняли як зраду. Влада хотіла надіслати чіткий сигнал.
«Ми зібралися й подумали: що може бути гірше для шпигуна, ніж арешт? — згадує старший слідчий. — Це — викриття. Бути публічно викритим як шпигун — ось справжній удар». І вони вирішили діяти. Зухвалий план полягав у тому, щоб використати Інтерпол — найбільшу поліцейську організацію у світі — проти людей путіна.
Восени бразильці випустили серію «блакитних повідомлень Інтерполу» — запитів на отримання інформації про певних людей. У повідомленнях було вказано імена, фотографії та відбитки пальців російських шпигунів, включно з Шмирьовим та Черкасовим, і їх розіслали до всіх 196 країн-членів Інтерполу.
Інтерпол як незалежна організація не займається політизованими справами на кшталт шпигунства. Щоб обійти це обмеження, бразильська влада заявила, що росіяни під слідством через використання підроблених документів.
У повідомленнях Інтерполу справжні імена не вказуються, але містяться фотографії та інша ідентифікаційна інформація. Фальшиві ідентичності вже внесли до поліцейських баз даних, а справжні імена відмічені розвідслужбами. Швидше за все, ці агенти більше ніколи не зможуть працювати за кордоном.
З усіх виявлених шпигунів лише Сергій Черкасов залишається у в’язниці. Його засудили за фальсифікацію документів на 15 років, але згодом строк скоротили до 5 років. У спробі достроково повернути його додому російська влада заявила, що Черкасов — розшукуваний наркоторговець, і подала документи на екстрадицію. Але бразильська сторона відповіла: якщо він дійсно наркоторговець, то тим паче його слід залишити у в’язниці для подальшого розслідування.
«Ти ще почуєш про мене»
Після втечі з Бразилії Артем Шмирьов підтримував зв’язок із друзями та бразильською дівчиною. Але на початку січня 2023 року повідомлення від нього припинилися.
Його дівчина написала пост у Facebook-групі «Бразильці в Куала-Лумпурі», сподіваючись знайти якусь інформацію. «Ми почали діяти, як детективи, — розповідає друг Шмирьова Мартінес. — Шукали його в інтернеті, дзвонили в поліцію, до посольств, у готелі в Куала-Лумпурі. І — нічого. Ми його не знайшли».
Згодом агенти виявили, що росіянин залишив кілька електронних пристроїв, які містили важливу особисту інформацію, зокрема листування з його дружиною — російською агенткою. У сейфі також знайшли 12 000 доларів готівкою. Це свідчило про те, що він, ймовірно, планував повернутися. Але, як і в інших випадках, що саме змусило його зникнути, залишається загадкою.
Десь тоді ж його дружина раптово покинула місце роботи в Греції. Згодом її особистість розкрили грецькі спецслужби.
Попри все, друзі зізнаються, що сумують за ним. «Іноді я думаю, що одного дня поїду в Санкт-Петербург, — каже Мартінес. — Підійду до бару, замовлю водку — і раптом побачу, що він стоїть по той бік стійки». У своїй уяві, каже він, вони обмінюються кивками — мовчазним визнанням старої дружби.
Останній відомий контакт Шмирьова з Бразилією — це телефонний дзвінок дівчині після втечі. За словами Мартінеса, той був сумним, можливо, навіть плакав. «Ти ще почуєш про мене, але мусиш знати: я не зробив нічого надто поганого. Я нікого не вбивав, нічого такого, — казав Шмирьов Мартінесу. — Моє минуле мене наздогнало».
