Ручний Шмигаль порушив мораторій Голоборотька
За період великої війни вітчизняний уряд, по суті, не зробив нічого для оптимізації державних витрат. А-ні-чо-гі-сі-нь-ко!
Кабінет міністрів України максимально ускладнив життя всім, скасувавши необхідні соціальні виплати внутрішнім біженцям. А також новим категоріям незахищених громадян, починаючи із родин загиблих військових або військових у полоні.
Про зниклих — окремо промовчимо, гаразд!? Тому зараз, коли прем'єр-міністр Денис Шмигаль каже про «неринкову вартість» тарифу, це той самий випадок, коли краще мовчати, а чому?
Ну, по-перше, військова економіка — це не економіка нормально чинний; функціональної країни. Тут не про соціалізм, консерватизм або лібералізм, а про виживання та справедливу єдність.
Це означає, що не «держава сплачує різницю у тарифі», а добре, що завдяки громадянам та нашій боротьбі держава взагалі існує. Будь-який інший підхід — це або маніпуляція, або недолугість.
По-друге, аби грати із тарифом чесно, варто було спочатку покласти край de facto монополії на ринку електрогенерації та транзиту. За всієї поваги до енергетиків, можливо, наявність альтернативи на ринку спростила б ситуацію.
Можливо, ні. Проте через закривання очей на монополії (відомо ж, кому належать ТЕС, обленерго, ТЕЦ) та змови ще за довоєнних часів цього самого уряду маємо те, що маємо зараз.
І, по-третє, та головне, всі реальні експерти та антикорупційне середовище прямо кажуть: тариф не піде на відновлення електрогенерації. Він піде за корупційними схемами певним конкретним особам.
Тому, замість чергової маніпуляції та заяв у стилі «треба менше їсти», уряд мав би в авральному режимі напрацювати індивідуальні рішення для громад та ОСББ, відкрити ринок для мікрогенерації на побутовому рівні.му рівні. А не розповідати чергові виправдання, чому ні.
До речі, тут триває збір підписів під Петицією на заборону зміни тарифів до кінця війни, не кажучи вже про Перемогу. Тож попри ідеологічну ліберальність, зараз той час коли це повністю підтримую.
