Санкційний театр абсурду

Прочитала заяву президента про санкції та про те, як співробітники Офісу потужно працюють, щоб наші партнери злилися в санкційному екстазі та включили кийок РНБО і за своїми юрисдикціями.
Хочу розвіяти кілька ілюзій, оскільки є стійке відчуття, що Президента вводить в оману його найближче оточення та обслуга.

Картками ПриватБанку вони давно не користуються. Комуналку через Yasno не оплачують, пенсію через Укрпошту не отримують. Вони, як і раніше, подорожують, офіційно орендують яхти для круїзів Середземним морем, бронюють фешенебельні готелі, навчають своїх дітей у дорогих школах Англії, Австрії та всіма доступними способами ведуть буржуазний спосіб життя — і плювати хотіли на всі ваші санкції.

Санкційні емігранти швидше стали наочним прикладом для прогресивного капіталістичного світу, яким відсталим є орган РНБО та наскільки недалекоглядним є рішення Зеленського виганяти з країни висококваліфікованих, заможних і продуктивних людей, які разом із собою вивозять топ-менеджерів із сім’ями, починають асимілюватися та інвестувати за кордоном.

Бо країни Євросоюзу ніколи і за жодних обставин не легалізують цей квазісудовий процес, вигаданий сучасними реформаторами. І якщо у вас підтверджені доходи й ви не обтяжені кримінальними справами — до вас питань немає. В ЄС схильні вважати санкції злочинним ручним інструментом, який не підпадає під правила демократії та правової практики. Там діє верховенство права й незалежність судової системи, тому Європа вимагає, щоб будь-які обмеження проти громадян ґрунтувалися на судових рішеннях, а не на політичних указах.

У питаннях правосуддя вони за старою традицією користуються кримінально-процесуальним кодексом і рішеннями місцевих судів. Тому ЄС вважає санкції проти власних громадян чимось від лукавого і виступає виключно за верховенство права та закону. Саме тому ВВП ЄС усе ще демонструє невелике, але стабільне зростання з року в рік.

Тим більше, що країни Заходу щедро інвестували в розвиток правоохоронних органів і реформу судової системи. І це — четверте, чому у всіх виникає закономірне питання: а навіщо нам стільки прокурорів і слідчих, якщо у нас є колісниця Радбезу, яка затягує в свої жорна всіх, хто криво подивився в бік Банкової — без суду й слідства, без кримінальних справ, без доказової бази і навіть права відповісти на непред’явлені звинувачення?

Спрощую: тут ставлять тавро на лоб і не пояснюють, чому ти — в рабстві системи, чому у тебе заарештували майно, яке ти не вивів і не переоформив на фунтів, чому у тебе відібрали право розпоряджатися своїми дітьми тощо. І ЄС цього ніколи не проковтне.

Проте їм дуже сподобається закон про встановлення персональної відповідальності групи чиновників, які брали участь у злочинних актах проти громадян України, скріпивши їх своїми підписами та словом.

На нас чекає цікавий час.
І яка ж радість, що я знову в грі.