СБУ у Полтаві наплювала на Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень
09 травня 2020 року Моатаза Абделмовла заарештували, попри численні невідповідності у супровідних документах.
07.05 2020 року працівниками кримінального розшуку Полтавського ГУНП, за матеріалами та разом із працівниками контррозвідки УСБУ у Полтавській області, був затриманий громадянин Арабської Республіки Єгипет Абделмовла Моатаз 1993 року народження.
09.05. 2020 року Моатаза Абделмовла заарештували. Попри численні невідповідності у супровідних документах, на які прямо вказують правозахисники.
Україна, останніми роками, з країни — острівка демократії, поступово перетворюється на країну - поплічника терористичних режимів у частині видачі їм розшукуваних ними за інакодумство громадян. Неодноразові видачі на Росію, викрадення з території України турецьких громадян, на жаль, не дають можливості стверджувати, що Україна є оплотом захисту фундаментальних прав та свобод людини.
І арешт громадянина Арабської Республіки Єгипет є тому яскравим свідченням.
На жаль, на цей час, ми не змогли отримати коментарі від СБУ, телефон прес-служби якої не відповідає. Можливо у них уже שַׁבָּת.
Але ми обов’язково їх отримаємо, з метою зрозуміти, коли Україна відмовилася від виконання, ратифікованих нею, міжнародних угод і конвенцій. Про які ми нагадуємо нижче:
ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.12.2006
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ: 17.06.2015 (із заявами)
ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 13.09.2015року
Преамбула
Держави - учасниці цієї Конвенції,
беручи до уваги, що, відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, держави зобов'язані сприяти загальній повазі до прав людини та основоположних свобод й дотриманню їх;
керуючися Загальною декларацією прав людини;
посилаючися на Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та інші відповідні міжнародні договори у сферах прав людини, гуманітарного права та міжнародного кримінального права;
посилаючися також на Декларацію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, прийняту Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй в її резолюції 47/133 від 18 грудня 1992 року;
усвідомлюючи надзвичайну серйозність насильницьких зникнень, які є злочином, а за певних обставин, визначених у міжнародному праві, — злочином проти людства;
будучи сповненими рішучості не допускати насильницьких зникнень і боротися з безкарністю під час скоєння злочину насильницького зникнення;
усвідомлюючи право кожної людини не піддаватися насильницькому зникненню й право жертв на правосуддя та на відшкодування збитків;
підтверджуючи право будь-якої жертви знати правду про обставини насильницького зникнення та про долю зниклої особи, а також право безперешкодно збирати, отримувати й поширювати інформацію із цією метою,
домовилися про таке:
Частина перша
Стаття 1
1. Ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню.
2. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.
Стаття 2
Для цілей цієї Конвенції насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцеперебування зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
