Ще одна проблематика сучасної війни
Є реальна проблема з аналітикою та узагальненням інформації.
Головне на війні – не обманювати. Ні своїх, ні себе... Важливо, аби нижнє командування доносило реальну обстановку догори, а вище командування ту обстановку бачило.
На війні треба обманювати тільки ворога.
Я не хочу масштабувати це на рівень країни, спущусь нижче...
Важливо не обманювати по людях і так званому БЧС. У тебе по списку людей стільки-то, а по наявності та готовності — набагато менше, бо є санітарні втрати, ті хто у відпустці, поранені, зниклі безвісти, переміщенні на посадах, хтось в СЗЧ. Треба завжди давати оцінку, скільки у тебе реально людей, готових виконувати завдання.
У тебе на мапі є посадка чи висота, а там цього не має. Тобі повідомляє старше керівництво, що там є позиція, яку тримає дружній взвод, а її немає. Тобі кажуть, що за даними розвідки старшого командира там ворога не має, а він є. І т.д., т.д., т.д.
У нас зараз позиція може бути просто «норою», де намагаються вижити 2-3 бійці, ця позиція може мати у старшого командування 2-3 назви, бо різні підрозділи називали по різному, тому коли вона знищується, чи полишається через постійне вогневе ураження, по доповідях здається не «нора», а цілий район оборони.
Грали колись в «зіпсований телефон»? Стандартна корпоративна гра для тімбілдігу. Коли стоїть група людей і один одному на вушко говорять задане словосполучення, чи показують жести, при цьому кожен передає як почув, чи побачив і в результаті в кінці спотворена інформація на основі якої роблять висновки.
Так от це зараз відбувається від бригад до самої Ставки.
Є реальна проблема з аналітикою та узагальненням інформації, що призводить до спотворення реальної картини бою та, як наслідок, невірних рішень.
А потім командування розсуває шашечки, а там в реальності і тих клітинок вже немає і шашечки вже не ті і всі питають, а хто винний – а он той, рудий.
Це все несе далеко плинні наслідки.
Бо неповноцінна обізнаність про власні сили та засоби, неправильна ситуаційна обізнаність, призводить до того, що завдання ставляться невідповідно до реальних даних та обстановки, а відповідно чиїхось бажань та ілюзій помножених на власне бачення «як треба». На війні це халепа.
Важливо не обманюватись і не обманювати.
А там все трохи інакше. Бо потім у нас звільняють комбригів пачками, а це якось не допомагає.
Як сказала мені одна розумна людина – погані бригади замінили кращими, а ситуація погіршилась.
То може не в бригадах справа?
