Ще раз про «підірваний» міст
Ранком з колегою повернулися до ніби то вже й вичерпаної теми щодо телемосту «Надо поговорить», який так і не з'єднав український телеканал NewsOne з російським Росія 1. Та й те, теми з цепу позривалися – встигаємо хіба що відстежувати заголовки! Колега, посьорбуючи каву, висловив припущення: «Може, й треба було почути братню думку?».
Спершу аргументи колеги:
-забороною проведення телемосту з росіянами ми виявили себе боягузами, яким нічого протиставити путінському агітпропу;
-цензурою інформації про загниваючий Захід СРСР свого часу домігся тільки того, що бажання виїхати до гнилі стало нестерпним;
-чимало росіян зазомбовані Кисельов-ТВ і потребують правди, ми б отримали можливість її донести до широких рязанських мас.
Наша контраверсія:
-думку «братів» ми знаємо – переважна більшість «родичів» вважає Україну лише трохи меншим ворогом, ніж піндоські Штати. Чим відрізняється сьогоднішня Герой Росії, космонавтка і депутатка-єдинороска Держдуми Олена Сєрова від вчорашньої божевільної мешканки Слов'янська з фантазіями про розп'ятого хлопчика? Приборкувачка космосу на засіданні Парламентської асамблеї ОБСЄ нещодавно заявила: «Українська армія здійснює справжній геноцид проти власного народу. І це не голослівні звинувачення, це реальні факти. З борту Міжнародної космічної станції (літала у 2014 р. – авт.) неозброєним оком мені довелося побачити, як розривалися бомби і снаряди на території Донбасу і Луганська. І вони летіли з боку розміщення Збройних сил України. А в цей час там гинули беззбройні люди». І те, що, на думку спеціалістів, розгледіти вибух снаряду на землі з висоти орбіти МКС все одно, що побачити сірникову голівку з відстані 200 метрів – не головне. Важливіше інше – імперський фанатизм не лікується.
-не доводиться сумніватися у ретельності підбору команд телеведучих і аудиторії по обидва боки мосту, а відтак не важко передбачити й єдино можливий висновок «дискусії»: простий слов'янський люд прагне миру і тільки укропо-фашистська хунта перешкоджає возз'єднанню «народів Донбасу» з українцями;
-провокація з «братанням на мосту» є очевидною передвиборчою акцією медведчуківсько-рабиновичевої ЗаЖОПи з метою доточити відсоток-другий електорату до тих 12-13% з ампутованими півкулями головного мозку.
До слова, нашому Зе!гаранту знову вдалося розчулити плебс принагідним проникливим відеоспічем. Дійсно, у його коментарі спроби навести телемости між агресором і жертвою затія кумів названа «дешевим і небезпечним піар-ходом». У персональному зверненні Зеленського до колеги-путіна усе – акценти, паузи, імена, сенси, вектори – розставлене, певно ж, сценаристкою «Кварталу» О. Зеленською, а тому має вигляд бездоганного 723-го, останнього китайського попередження. Ну, то таке – як і американські літаки не переставали літати над Китаєм, так і путіну від відеороликів комедіанта ні гріє, ні знобить.
У артистичних здібностях Володимира Зеленського ніхто на совкових просторах не сумнівається із середини нульових, а віднедавна ціла група інтелігентних європейців услід за совковим бидлом теж підпала під чари нашого шоумена. Його шарм справив незабутнє враження на панів шведа Єнса, люксембуржця Жана-Клода, поляка Анджея, француза Емманюеля Жана-Мішеля-Фредеріка, німкеню Ангелу і канадця Джастіна на тому боці Атлантики. І це ж інтелігенти ще не бачили ерегованих «гвоздєй» Кварталу! Керманичам осереддя цивілізації молодий блазень такої локшини понавішував, що вони буквально сходу здали своє ПАРЄ «безпідставно скривдженій» Росії.
Згадайте застукану чоловіком молодицю і її втомлене: «Ти мене, Йване, так затуркав, що я вже й не знаю, що роблю…». Вилита Європа.
…Кава додала нам з колегою аналітичної сміливості. Ми вийшли на консенсус: міст до скіфів-азіатів знадобиться хіба що нашим онукам. Звести «братів», можливо, вдасться після того, як вирішиться сакраментальне «і як його земля носить!», трактористи-буряти залишать вщент переораний ними Донбас, воєнторг припинить постачати «Буки», паливно-мастильні матеріали і паспорти бандитам Лугандону, Крим стане дійсно «нашим», божевільна бензоколонка РФ виплатить репарації жертві агресії – Україні, Гаазький трибунал убуцегарить сволоту по обидва боки мосту.
А лагідно-гоноровий, аж жартівливий якийсь «ультиматум» Зеленського Блідій Молі із запрошенням на мінський стадіон поки що як дві краплі води скидається на попереднє бла-бла-бла Зе і Ко. Принаймні, суддівська бригада ще про матч не здогадується.
Хоч з моста, та у воду…
Вадим Демиденко
