Щирий? Можливо. Але чи мудрий?

Посол Європейського союзу в Україні пан Матті Маасікас розсипався компліментами на адресу нашої випадковості:

«Зеленський – щирий у цьому бажанні (миру на Донбасі – авт.). Подивіться на кроки, які він зробив, нехай навіть і суперечливі для деякої частини українського суспільства, наприклад, погодження формули Штайнмаєра. Абсолютно ясно, що президент Зеленський і нинішня українська адміністрація щирі у своїх намірах».

Еге ж, Україною котяться тривалі, не стихаючі оплески, які в штабах слуг народу переходять в овації. Таке, ніби їм знову пісюна показали.

У цьому – уся хвалена, розцяцькована лицемірством, із замаскованими під  взірцевий пацифізм шкурними інтересами Європа. От до чого нам точно не слід прошкувати, так до європейської подвійної стандартизації.

Їй до лампади, якою (і чи!) вийде Україна із-за столу штайнмаєрських переговорів, їй би позбутися формального головного болю на своєму окраї і відновити бізнесове "вась-вась" з мордором. Якби об'єднаний континент по-справжньому хотів припинити агресію РФ, то припинив би множити заяви на кшталт маасікасової про його поінформованість стосовно м'яча – пан Посол точно знає, на чиєму полі той наразі валяється.

Дипломат натякнув, що Європа не відступає і знову буде широко і глибоко… обговорювати, як же спонукати Росію до кроків у відповідь.

Як маленькі, чесне слово. Та вимкніть, нарешті, бандитові доступ до Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, і не лише з м'ячем, а й з полем на другий день все буде ясно.  

А щодо щирості нашого блазня-перфекціоніста, так про її глибину і всеосяжність ми чуємо вже півтора року. Тим більше, що у політиці епітет "щирий" здебільшого вживають до наївного, або якщо відвертіше і простіше – до набитого дурня.

А надмірний і нездоровий перфекціонізм (Вікіпедія: у патологічній формі є неприйняттям усього неідеального), послідовником якого віднедавна себе позиціонує щирий Нелох, психіатри вважають хворобою і рекомендують його носіїв на гарматний постріл не підпускати до пультів управління.

Принагідно зауважимо й гіпертрофоване поцінування віртуальної промови Зе перед «зумом» 75-ї сесії Організації Об'єднаних Націй, яка, на думку постійного представника України при ООН пана Кислиці, наповнена епохальними меседжами: там і про Донбас, і про Крим, і пандемію, і фейки. Не вистачало ще, щоб клоун з трибуни ООН представляв служку Верещук Мерею Поппінс. 

Бла-бла-бла, панове. Скільки би і як патетично Зе не запитував у "мешканців планети А" (бо, виявляється, "планети Б" немає! Ото відкрив!) про необхідність переосмислення кривавих уроків, від його театральної риторики очі Блідої Молі не стануть яснішими.

Щирими у намірах можна бути по самісіньке те його як його. Для реалізації намірів треба бути українцем і мати хоч би трохи управлінської кебети.

І про кого це ми?