Що чекає завербованих ерефією підлітків: від «цікавої вакансії» до довічного

Непоодинокі випадки вербування спецслужбами рф українських підлітків з обіцянками швидкого та легкого заробітку.

Кілька днів тому — черговий випадок: СБУ та Нацполіція затримали 19-річну дівчину, яка на замовлення рашистів виготовила вдома вибухівку, поклала її до багажника скутера, а сам транспортний засіб передала військовим у Харкові як «волонтерську допомогу». Внаслідок вибуху один військовослужбовець загинув, ще один отримав важкі поранення. Дівчині загрожує максимальне покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Росія не гребує жодними засобами у війні проти України. За даними українських правоохоронців, спецслужби РФ останнім часом дедалі частіше пробують вербувати українських підлітків на вчинення дрібних диверсій. Переважно йдеться про написи в публічних місцях антиукраїнських гасел та підпал авто українських військових.

«Щоб потім ми це відео змонтували і виклали його в ЗМІ, що, бль, гнівні громадяни, єб*ть ТЦК. Це робиться для того, щоб створити дестабілізацію всередині країни і прищепити негативний настрій до влади у людей, у народу. Тому що там згорить – взагалі по**й, що там згорить. Найголовніше, що люди подумають. А якщо на машині символіка, то люди подумають те, що треба. Зрозумів?», – йдеться в одній із розмов «куратора» із виконавцем в Україні. Тих, кому немає 18, активно заохочують до співпраці, переконуючи, що за це «нічого не буде».

Варто зауважити, що за вчинення такого злочину (ч. 3 ст. 258 КК України), а також ряду інших особливо тяжких, зокрема і посягання на життя військовослужбовця, до кримінальної відповідальності може бути притягнуто з чотирнадцяти років. При цьому санкція вказаної статті є максимально суворою, адже передбачає покарання позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна (чи без такої).

Звісно, відповідно до частини 2 статті 64 КК України: «Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років…», та й конфіскація майна до неповнолітніх застосовуватись не може.

Однак, попри згадані особливості, з чотирнадцяти років і до повноліття за особливо тяжкі злочини (зокрема і посягання на життя військовослужбовця) загрожує до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Якщо ж неповнолітній особі ще не виповнилось чотирнадцять, але вже є одинадцять років, відповідно до частини 2 статті 97 КК України суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені у частині 2 статті 105 Кримінального кодексу України. Але за умови, що:

1. ця особа вчинила діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України;

2. ця особа за станом свого розумового розвитку здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Зазвичай мова про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Скоєння яких злочинів може призводити до застосування примусових заходів виховного характеру (з одинадцяти років) та кримінальної відповідальності (з чотирнадцяти років)? Вони визначені частиною 2 статті 22 КК України:

• умисне вбивство (статті 115-117);

• посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443);

• умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398);

• жорстоке поводження з тваринами (стаття 299);

• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398);

• диверсія (стаття 113);

• бандитизм (стаття 257);

• терористичний акт (стаття 258);

• захоплення заручників (статті 147 і 349);

• зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153);

• крадіжка (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308);

• умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399);

• пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277);

• угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278);

• незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289);

• хуліганство (стаття 296).

Як правило, завербовані діти — з тих сімей, де не цікавляться війною, не волонтерять, не допомагають Збройним Силам України. Тут не йдеться про якийсь світоглядний вибір цих людей. Вони просто існують в іншому прошарку суспільства — «нєрождьонних для війни». На жаль, покарання «доганяє» лише самих малолітніх злочинців, а справедливо було б, щоб кару понесли і батьки.

«Я вважаю, що ми всі народжені для війни. Якщо ми народилися тут і зараз, кожен громадянин і кожна громадянка України зобов’язані прийняти цей бій», — так говорить бойова медикиня Ганна Васик.

Злочини проти захисників – це злочини проти народу України. І вік у таких випадках – не індульгенція.