«ЩО НАСПРАВДІ ВДИХАЮТЬ ВІРУЮЧІ»
Історія ладану — це не просто історія релігії, а найдавніша психофармакологія, замаскована під ритуал.
Те, що в церкві називають «благодаттю», з погляду нейробіології має цілком конкретну формулу.
У 2008 році вчені з Університету Джонса Гопкінса та Єврейського університету в Єрусалимі провели дослідження, яке шокувало багатьох. Під час спалювання смоли дерева Boswellia виділяється інценсол ацетат. Ця речовина впливає на ті самі ділянки мозку, що відповідають за емоції. Вона активує білок TRPV3, який присутній у нашому мозку. У результаті в людини різко знижується відчуття тривоги, настає легке розслаблення і відчуття «тепла» в тілі.
В умовах замкненого простору храму, за мерехтіння свічок і монотонного співу, ця речовина допомагає досягти стану, який віруючі описують як «дотик до божественного». Насправді ж — це м’яка психоактивна стимуляція.
Ладан століттями використовували не лише заради аромату. У давнину він коштував дорожче за золото. Чому? У стані легкої ейфорії та трансу, спричиненого інценсолом, людина стає значно більш навіюваною. Критичне мислення притуплюється, а емоційна сприйнятливість зростає. Проповідь, почута «під впливом» ладану, проникає в підсвідомість набагато глибше.
У казках і легендах ми постійно чуємо: «Тікає, як чорт від ладану». Але що це означає в реальності? Раніше психічні захворювання (депресію, панічні атаки, істерію) вважали «біснуватістю». Оскільки інценсол ацетат у ладані є потужним антидепресантом і анксиолітиком (заспокійливим), людина, яка билася в нападі тривоги, після обкурювання ладаном заспокоювалася. Люди вірили, що ладан «вигнав біса», хоча насправді він просто купірував напад на хімічному рівні.
У деяких давніх окультних практиках ладан змішували з іншими смолами. У великій концентрації це викликало не просто спокій, а й візуальні галюцинації, які трактувалися як «видіння ангелів». Давні жерці були блискучими хіміками й добре знали: щоб достукатися до душі, потрібно спершу «домовитися» з біохімією мозку.
Найбільш вражає те, наскільки легко людський мозок вимикає логіку, коли чує слова «традиція» або «віра».
З погляду фізіології, кадило в закритому приміщенні — це джерело канцерогенних смол, чадного газу та дрібнодисперсних частинок. У звичайному житті ми називаємо це «смогом» і намагаємося його уникати, але в храмі люди вдихають це добровільно, називаючи «очищенням».
Те саме — тост «за здоров’я» з чаркою отрути (етанолу) в руці — це вершина когнітивного дисонансу. Ми буквально вливаємо в себе депресант і нейротоксин, щоб «відсвяткувати» життя. Це показує, що для суспільства важливіший ритуал причетності, ніж реальне розуміння речей. Якщо ти почнеш запитувати, навіщо вдихати дим або пити отруту, ти станеш «чужим».
Храми й застілля тримаються на тому, що запитання заборонені, а логіку принесено в жертву звичці. Тим більше, ніхто з парафіян не перевіряє склад вмісту кадила. Окрім смоли босвелії, туди часто додають дешевші суміші, синтетичні ароматизатори та компоненти, які під час згоряння можуть виділяти токсичні сполуки. По суті, люди беруть участь у масовому хімічному експерименті, не питаючи сертифікат якості на «святий дим».
У нашому світі все має свої причини, і часто вони набагато приземленіші, ніж нам розповідають на святих проповідях.
