Що таке ленд-ліз ?
Ленд-ліз Україна, він нам потрібен ?
Весь рік починаючи від повномасштабного вторгнення рф ми говорили про ленд-ліз, вбачаючи в західних зразках зброї не просто озброєння, а інструмент для досягнення миру в наших домівках та повернення на вектор спокійного життя.
Ленд-ліз, офіційно представлений як Закон про сприяння обороні Сполучених Штатів, тобто це процедура за якої Сполучені Штати здійснюють військову підтримку своїх союзників. Надають набої, снаряди, всілякі боєприпаси, техніку, продовольства, сировину включаючи навіть пальне та продукти перероблювання нафти.
У такого закону під час його підписання є одна важлива мета, це не просто віддати озброєння якійсь країні, така стратегічна перевага у забезпеченні, надається перш за все для підтримання безпеки Сполучених Штатів, тобто США забезпечують і свій спокій, коли ворог стримується на ранніх рубежах, ця риторика дуже важлива, саме вона допомогла зупинити Гітлера.
Підписання закону за весь час існування США здійснювалося лише два рази: вперше він був підписаний 11 березня 1941 року під час Другої світової війни, а вдруге — під час російсько-української війни 9 травня 2022 року. Наприклад закон який був підписаний 11 березня був зупинений у вересні 1945 року.
Умовно ленд-ліз є безплатним, адже скажімо так найбільш потужні зразки озброєння у випадку надання допомоги завжди поверталися до США, так, наприклад у 1945 році воєнні кораблі були повернуті назад у порти приписки, а платою за них стали стратегічні бази Америки, які були розміщені на території країн союзників. Саме такий підхід пізніше став підґрунтям для створення та розширення НАТО, та саме цю риторику намагалися втілити й радянські діячі, коли полізли на територію Куби з балістичними ракетами.
Під час Другої світової війни США надали союзникам матеріальної допомоги на суму в 50 мільярдів доларів, що якщо порівнювати на 2020 рік перетворюється у страшні цифри в розмірі 690 мільярдів сучасних доларів.
Ця сума розподілялася між союзниками й лідером в отриманій допомозі був не радянський союз, США вбачали головного союзника у Великій Британії, тому саме їй було надано 31,4 мільярда доларів, тоді як срср лише 11,3 мільярда.
З точки зору повернення військових технологій та озброєння Сполучені Штати були зацікавлені саме в бартерних умовах розміщення їх морських та авіа баз, поверненню підлягало не так багато техніки, через те, що більшість зразків було знищено під час тієї самої війни, залишки обладнання були продані Великій Британії за символічні цифри, аби дати пул розбудови її збройним силам.
Концепція цієї програми в часи Другої світової війни надавала президентові владу допомагати будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США. Закон про ленд-ліз, прийнятий Конгресом США і підписаний президентом Ф. Д. Рузвельтом 11 березня 1941 року, передбачав:
- поставлені матеріали (машини, різна військова техніка, зброя, сировина, інші предмети), знищені, втрачені й використані під час війни, не підлягають оплаті (стаття 5);
- передане в рамках ленд-лізу майно, що залишилося після закінчення війни й придатне для цивільних цілей, буде оплачено повністю або частково на основі наданих Сполученими Штатами довгострокових кредитів (в основному безвідсоткових позик).
Положення ленд-лізу передбачали, що після війни у випадку зацікавленості американської сторони незруйнована й невтрачена техніка й устаткування повинні бути повернені у США
Тобто ленд-ліз це не просто формальна програма підтримки, це повноцінний закон, в якому чітко прописані процедури повернення та можливі лояльні кроки з боку США.
Якщо історія з ленд-лізом для Великої Британії була зрозумілою та стала кроком розбудови збройних сил Англії та початку тісної співпраці з точки зору військової промисловості та обміну знаннями, то от ленд-ліз срср і тут відрізнявся та являв собою чи то хворобливу жадобу, чи незрозумілу велич в яку вірили лише радянські політичні діячі.
11 червня 1942 була підписана та ратифікована угода між послом срср у США Максимом Литвиновим та держсекретарем США Корделом Хелом яка мала назву «Угода між урядами срср і США про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії».
Три маршрути — тихоокеанський, трансіранський та арктичні конвої — забезпечили в сумі 93.5 % загальних постачань. Жоден із цих маршрутів не був повністю безпечним.
Номенклатура постачання за ленд-лізом визначалася радянським урядом і була покликана заткнути «вузькі місця» у постачанні радянської промисловості та армії. Звичайно зараз всі розповідають, що перемога над нацистами це надбання лише радянського союзу, але пропагандистські закидання дуже легко спростувати лише одним висловом радянського "стратега" жукова:
“От зараз говорять, що союзники ніколи нам не допомагали… Але ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми б не могли формувати свої резерви й не могли б продовжувати війну… У нас не було вибухівки, пороху. Не було як споряджати гвинтівкові патрони. Американці по-справжньому виручили нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі! Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю? А зараз представляють справу так, ніби у нас все це було своє у надлишку”.
Для більш предметного розуміння, загальноприйнятим танком перемоги є Т-34, але не утопічний Т-34 у модифікації 1941 року з литою баштою, а оновлена версія Т-34-85. Саме 85-мм гармата танка і робила його грізним супротивником на полі бою Другої світової. Так от ця сама гармата виготовлялася на обладнані яке було привезено зі США, унікальні на той час станки могли робити дульні нарізи у довгому за мірками того часу стволі. Саме технологічна відсталість так пояснює любов срср до мортир та бетонобійних снарядів.
Одразу ж по завершенню війни США направили країнам, що одержували допомогу за ленд-лізом, пропозицію повернути вцілілу військову техніку й сплатити борг для одержання нових кредитів. Оскільки закон про ленд-ліз передбачав списання використаного військового устаткування та матеріалів, американці наполягали на оплаті тільки цивільного постачання: залізничного транспорту, електростанцій, пароплавів, вантажівок й іншого устаткування, що перебувало у країнах одержувачів станом на 2 вересня 1945 року
На переговорах 1948 року радянські представники погодилися виплатити лише незначну суму й зустріли прогнозовану відмову американської сторони.
Переговори 1949 року теж ні до чого не привели. У 1951 році американці двічі знижували суму платежу, яка стала рівнятися $800 млн, однак радянська сторона погоджувалася сплатити тільки $300 млн. На думку радянського уряду, розрахунки повинні були вестися не відповідно до реальної заборгованості, а на основі прецеденту. Цим прецедентом повинні були стати пропорції при визначенні боргу між США й Великою Британією, який був закріплений ще у березні 1946 року.
Угоду з срср про порядок погашення боргів за ленд-лізом було укладено лише в 1972 році. Згідно з цією угодою срср зобов'язався до 2001 року заплатити $722 млн, включно з відсотками. До липня 1973 року були здійснено три платежі на загальну суму $48 млн, після чого виплати були припинені у зв'язку з введенням американською стороною економічних заходів у торгівлі зі срср (Поправка Джексона–Вейніка). У червні 1990 року у ході переговорів президентів США й срср сторони повернулися до обговорення боргу. Був встановлений новий строк остаточного погашення заборгованості — 2030 рік, і сума — $674 млн.
Після розпаду срср борг за допомогу був переоформлений на рф (Борис Єльцин, Андрій Козирєв). 21 серпня 2006 року рф достроково погасила радянську заборгованість.
Тобто весь час холодної війни всі погрози радянських лідерів сприймалися через призму їх заборгованості. Ще раніше коли Хрущов знімав з себе черевик та обіцяв показати якусь там мати ви можете уявити щире здивування та гумор в очах жителів США.
Чому Україні не потрібен ленд-ліз ?
Ми не маємо права зловживати допомогою наших партнерів, ми не маємо права в ультимативній формі чогось вимагати, та маємо дякувати за ті зразки озброєння, які нам надали партнери, нагадаємо саме вони допомогли змінити хід війни, а РСЗВ “Хаймарс” буде асоціюватися з початком переломного моменту війни.
Якщо на ситуацію з військовою допомогою дивитися раціонально, то все те, що ми зараз отримуємо дається нам на безоплатній основі, не підписано жодного закону про чинну військову допомогу та те, що нам надають, тобто в нашу перемогу вірять, нам довіряють та намагаються підтримати, та не все так солодко.
Китай став найбільшим кредитором ХХІ століття, саме швидкі гроші Китаю стали останнім цвяхом в економіки багатьох Африканських країн, вони брали гроші, а потім їх чекали суворі реалії відсотків та неможливість відтермінування платежів.
Знаючи корупційну історію України та інтеграцію грабіжницьких схем на рівні держави, можна чітко сказати, що в нашу перемогу на полі бою вірять, в здатність нашої влади здійснювати оздоровлення економіки, інвестувати та розвиватися на жаль ні, адже ми просто швидше всього не зможемо виплатити по рахунках, якби нам все давали за умов ленд-лізу.
