Що таке НАТО ? Чи працює ця організація?
Країни НАТО чи рф ?
НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору – міжнародна організація, створена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки згідно з принципами 51 статті Статуту ООН.
Саме так звучить найпростіша схема пояснення, що собою являє організація колективної безпеки, проте після 24 лютого 2022 року все більше питань стосовно того чи працює НАТО зараз, та чи несе за собою зобов'язання які колись були дані членам альянсу.
Історично склалося так, що найбільшим злом у сприйнятті багатьох політиків епохи Другої Світової війни була не тільки Гітлерівська Німеччина, а й поряд або навіть більшою загрозою союзники бачили й радянський союз, тут тобі й факт розподілу Польщі який так непокоїв Європу, воєнні злочини під час входу радянських військ у Берлін та і в цілому безпросвітній тоталітарний устрій, який все більше змінювався в бік мілітаризму та являв собою антипод західних цінностей.
Особливе місце в історії створення НАТО відіграє Вінстон Черчилль, людина холодного розуму та палкого серця, той хто всією душею ненавидів як Гітлера, так і Сталіна. Вивчаючи нині розсекречені та скажімо так доцільні для вивчення архіви, особливе місце там займає прохання Вінстона Черчилля в бік сенатора-республіканця Стайлза Бріджеса, який 1947 року перебував з візитом у Великій Британії. Пан Черчилль хотів, щоб Бріджерс переконав президента США Гарі Трумена скинути ядерну бомбу прямісінько на кремль, мотивував він це ніяк інакше, як загрозою та викликом для всього світу у випадку отримання радянським союзом власної ядерної зброї, на той час Вінстон прогнозував, що це станеться через 2-3 роки.
Документ ФБР був опублікований у книзі американського журналіста Томаса Маєра "Коли ричать леви: Черчилль і клан Кеннеді", мотивував Черчилль такий поспіх саме загрозою розповсюдження комунізму на весь західний світ, та був впевнений, що як тільки радянський союз отримає власну ядерну зброю, він здійснить удар по території США, на думку Черчилля це відкинуло б світ назад у розвитку на багато десятиліть.
Саме розподіл світу по цінностях та його бачення і був передумовою створення НАТО, радянський союз звичайно не здійснив ядерний удар у 1949 році коли отримав власну ядерну зброю, але вже було очевидно, що світ очікують складні часи та холодна війна двох гегемонів.
Країни НАТО
Сьогодні членами НАТО є 29 країн: Албанія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Хорватія і Чорногорія.
Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето.
Багато людей знають про боротьбу НАТО та Організації Варшавського Договору (на момент створення у 1955 році Договір було підписано Албанією, Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною), але насправді радянський союз подавав заявку на вступ до НАТО у 1954 році, та отримав відмову, а ось про цей факт сучасна пропаганда рф мовчить.
Вся історія холодної війни трактується на заході не просто через призму конфлікту США та СРСР, довкола ситуації на Кубі, це реально був конфлікт двох політичних та військових систем. Вивчаючи іноземні джерела ми можемо помітити дещо відмінне трактування кризи. Якщо на території СНД заведено думати, що світ був на порозі ядерної війни, то США вели вивірену, дипломатичну політику з повністю холодною головою та тверезим баченням ситуації, саме це дозволило не просто уникнути ескалації, а повністю знешкодити та витіснити радянські ракети з Куби.
Варто нагадати, що навіть під час холодної війни, СРСР покірно здійснював платежі за лендліз який мав місце бути під час другої світової війни, а погасив його навіть не радянський союз, а сучасна росія у 2006 році, це про економічну велич і над державу.
Непряме фінансування НАТО
Коли Північноатлантична рада – головний політичний керівний орган НАТО – одноголосно приймає рішення про проведення операції або місії, усі держави-члени не зобов'язані робити внесок, якщо тільки не йдеться про операцію з колективної оборони в рамках статті 5, то очікування будуть іншими. У будь-якому випадку НАТО (як організація) не має своїх збройних сил, тому війська (сили) та техніку виділяють союзники. Вклади різняться за формою та масштабом, наприклад, від кількох солдатів до тисяч військовослужбовців, і від бронемашин, кораблів ВМС чи вертольотів до всіх видів обладнання, чи забезпечення – медичного, чи іншого. Ці внески пропонуються окремими союзниками та беруться з їхніх спільних оборонних потенціалів для формування спільного потенціалу НАТО, при цьому кожен союзник покриває витрати, пов'язані з його розгортаннями.
Керівна вказівка про виділення 2% ВВП для інвестицій в оборону
У 2006 році міністри оборони країн НАТО прийняли рішення про виділення принаймні 2% свого валового внутрішнього продукту (ВВП) на оборону, щоб продовжувати забезпечувати військову готовність Альянсу. Ця керівна вказівка також є показником політичної волі країни робити внесок у спільні зусилля НАТО в галузі оборони, оскільки оборонний потенціал кожної держави-члена впливає на загальне сприйняття авторитету Альянсу як військово-політичної організації.
Спільно виміряне величиною ВВП багатство країн НАТО, за винятком США, майже дорівнює багатству Сполучених Штатів. Попри це, країни НАТО, за винятком США, витрачають на оборону менше половини коштів, які виділяють на оборону США. Цей дисбаланс є постійним, з відхиленнями, протягом історії Альянсу, і з часу трагічних подій 11 вересня 2001 року, після яких Сполучені Штати значно збільшили свої оборонні витрати.
Саме цей момент розриву у фінансах та в цілому відлигу на глобальному геополітичному вимірі можна вважати початком кінця НАТО, як реальної та потужної військової сили, додала ж масла в вогонь і суцільна більш демократична зовнішня політика Європейських лідерів. Тоді багато хто мав сумніви у необхідності нарощування оборонного бюджету та інвестицій у розробку нового озброєння, як це робили США.
Європа знаходилася у стані гіпнотичного одурманення дешевими енергоресурсами та умовною демократизацією рф, всім здавалося, що мілітаризм давно в минулому.
Що являє собою НАТО ?
Ще з 2000 років стало зрозуміло, що світ не встигає за темпами США, перший літак п'ятого покоління, єдині у світі літаки виконані по технології "Stealth", безапеляційний та унікальний авіаударний флот, який працював по розробленій США доктрині разом з 11 есмінцями, кожен з яких міг запустити 20 крилатих ракет (потенційно з ядерними боєголовками). "Abrams", котрі випередили свій час, F-22 який досі не має аналогів, F-35 Lighting 2 більше схожий на інопланетний апарат, унікальні БПЛА, все це дискредитувало Європейський мілітаризм.
Звичайно у Європі були спроби створити унікальний літак, на жаль сталося, як сталося, отримали Єврофайтер Тайфун, який вже потребує модернізації. В цілому НАТО почав нагадувати орендну платформу, де країни робили внески, щоб на своїх територіях мати змогу утримувати найновітніші зразки оборонної промисловості США, та навчати своїх вояків працювати з такою технікою.
Коли почалася війна в Україні (2014 рік) весь світ чітко зрозумів, що таке теза “Занепокоєння”, Європейські лідери намагалися заспокоїти агресора в особі рф, та пояснити Україні, що відтяти частину свого тіла це нормально, можна жити й так. Ситуація критично загострилася у 2023 році, під час ракетного терору критичної інфраструктури ми бачили, як ракети рф били по території Молдови, пролітали над Румунією і відповідь була мовчазним прийняттям таких ситуацій.
У 1949 світ пам'ятав виклики війни, лідери пам'ятали ціну яку вони заплатили за умиротворення ворога в особі Гітлера, пізніше світ прийшов до пацифізму, антимілітаризму та деякої стагнації оборонної промисловості, зараз, як показують соціальні опитування лише третина німців готова під час війни захищати свою країну, люди стали інші, всі хочуть просто жити, на жаль війна більш прозаїчна.
Окремо можна виділити в цілому не справні міжнародні гарантії, такі, які були дані Україні у вигляді Будапештського меморандуму, все більше світ розуміє, що нічого не гарантує твою безпеку так, як власна, сучасна та мотивована армія, бо коли завтра на твій двір прийде ворог, умовна Албанія може надати тобі 100 гвинтівок сказавши про те, що інші на модернізації, саме таку ситуацію зараз ми бачимо зі снарядами, САУ "Archer", ППО та танками. Західні зразки зброї технологічні та над сучасні, але якщо нам завтра потрібно отримати 5 полків сучасних ОБТ (основних бойових танків) у вигляді Леопарда 2А7, то перші танки військова промисловість зможе видати лише через 2-3 роки, при умовах відсутності саботажу від постачальників напівпровідників та ресурсів.
Швидше за все НАТО або чекає переосмислення, з більш глибинною інтеграцією в процеси військової промисловості, коли шпигунство буде грати й проти твоєї армії та оборонної здатності, або НАТО зникне і кожна країна повернеться на геополітичну арену з доволі застарілою армією і почнеться нова, сучасна гонитва озброєнь.
Той хто не годує свою армію буде годувати чужу, ось чому Україна має, як ніколи думати про розвиток оборонної галузі, а не сліпо жити надією постачання західних зразків озброєння.
