Шокуючі подробиці про сім’ю Петра Порошенка: біографія та вся правда про «шоколадного короля» України

У зв’язку з тим, що країни Заходу, а якщо більш конкретно, США вже зробили ставку на українського олігарха Петра Порошенка, президент «Фонду боротьби з русофобією» та політичний публіцист Георгій Рожко розповів про те, ким є насправді цей кандидат.

Петро Олексійович Порошенко – це, в першу чергу, один з п’яти найбагатших олігархів України (капітал оцінюється в понад 1.8 мільярдів доларів), спонсор Майдану і при цьому, як не дивно, одесит (народився та провів своє дитинство і юність в Одеській області).

Народився Порошенко 26 вересня 1965 року у Болграді. Закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету. З початку 90-х вся його родина пішла в бізнес (і батько, і нині покійний брат), започаткувавши корпорацію «Укрпромінвест», гендиректором якої став Петро Олексійович. До «Укрпромінвесту» входять десятки підприємств, такі як «Рошен», завод «Ленінська кузня» та інші.

За даними інтернет-видання «Версії», ще кілька років тому до складу концерну «Укрпромінвест» входили: ДП «Укрпромінвест-кондитер»: Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса (24,9 % акцій); Вінницька кондитерська фабрика; Кременчуцька кондитерська фабрика; Маріупільська кондитерська фабрика (49 % акцій); ООО «Укрпромінвест-авто» – офіційний агент АО «АВТО-ВАЗ», офіційний дистриб’ютор АВТТ «УАЗ», дилер ОАО «ГАЗ», найбільший постачальник автомобілів ИЖ, ЗИЛ до України, офіційний імпортер автомобілів КІА (Корея), HYUNDAI (Корея), ISUZU (Японія), SUBURU (Японія), SAAB (Швеція), скутерівта мотоциклів YAMAHA і KAWASAKI (Японія); ООО «Укравтозапчастини» (постачання та оптова реалізація запасних частин, вузлів, агрегатів, шин і т.д.); Торговельний Дім «Іста» (виробництво і реалізація акумуляторних батарей); ОАО «Черкаський авторемонтний завод» (випуск малих автобусів міського типу «Богдан», збірка мікроавтобусів на базі автомобілів «Газель», випуск аварійної майстерні для ремонту магістральних газопроводів на базі автомобілів КРАЗ-260Г та ін.); ОАО «Луцький автомобільний завод» (збирає автомобілі ЛУАЗ, УАЗ, ВАЗ); ОАО «Завод «Ленінська кузня» (будівництво судів типу «річка-море»); філіал «Транспортно-експедиційного підприємтва (вантажніта пасажирські перевезення по Україні, в державах СНГ, Балтії, Східнійта Західній Європі); компанія «Автоекспо» (організація найбільших в Україні автомобільних виставокзапчастин, сервісного обслуговування); таксопарк у Києві; три цукрових заводи; Липецька кондитерська фабрика «Ліконф» (Росія).

Окрім того, Порошенко контролює 5-й телеканал, «Ніко-фм» і газету «Правда України». Порошенко часто хвалиться, щопочинав він з какао-бобів. Так, починав він з какао-бобів, але, знаходячись біля керма,примудрився здобути серйозну частку всеукраїнського бізнесу.

Кримінальна сімейка

Петро Порошенко одружений з Мариною Порошенко, в них четверо дітей — Олексій, Євгенія, Олександра та Михайло. Хрещен ібатьки Євгенії та Олександри – Віктор Ющенко і Оксана Білозір.

Олексій Іванович Порошенко, колишній співвласник і гендиректор ЗАО «Укрпромінвест», нині герой України (Віктор Ющенко присвоїв званнягероя своєму родичу, як кажуть, за заслуги перед Майданом 2004), а раніше був судимий (у 1986 році він сів у в’язницю). Тоді колегія з кримінальних справ Верховного суду МолдавськоїРСР визнала його винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального Кодексу МРСР (розкрадання майна групоюосіб; придбання майна, здобутого злочинним шляхом; носіння, зберігання, придбання зброї). Олексій Іванович отримав 5 роківпозбавлення волів виправно-трудовій колоніїзагального режиму з конфіскацієюмайната позбавленням права посідати керівні посади строком на 5 років.

Просто трохи викрав, трохи фальсифікувавзвіти, трохи давхабарів, трохизберігав зброю…До речі, щодо зброї, перший значний капітал родина Порошенківздобула на контрабанді з Придністров’я, враховуючиі контрабанду зброї.

Придністровський скандал

«Він (Порошенко) використовувавобіймануним посаду секретаря Ради Національної Безпекита Оборони України(РНБОУ) для лобіювання персональних бізнес-інтересів, які мали яскраво виражений кримінальный характер. Окрім цього Петро Порошенко є лобістом інтересів кримінального режиму Смірнова-Антюфеєва в Україні. У свій час Смірнов платив Кучмі 2 мільйони долларів на місяць в обмін на те, щоб українськийкордон з придністровською ділянкою молдавського кордону існував у форматі спеціальних пропускних пунктів для контрабанди.

Серед усього різноманіття товарів, які провозять декількома незаконними схемами через цю ділянку кордону, чималу частину займають нелегальні постачання зброї, виробленої у Придністров’ї. Департаменту розслідування придністровської асоціації «PROEUROPA» вдалося знайти копії документів, що належать Обмеженій групі російських військ та підтверджуючих виробництво зброї на території Придністров’я, які організація надає українцям. Важливо відмітити, що постачання зброї відбувалося через дільницю Котовського загону Державної прикордонної служби України, далі через Іллічівський порт до місця призначення.

Іллічівський порт контролюється організованою злочинною групою, що представляє значний інтерес і для Петра Порошенка, який таким чином, фактично бере участь у нелегальному транзиті різних видів зброї через територію України.

Придністровська зброя постачалася незаконним абхазьким озброєним угрупуванням і міжнародними злочинними угрупованнями терориста Караджича, дії яких були віднесені до геноциду Європейським Парламентом. Зацікавленість Порошенка у найвищому вантажообігу порту призвела до того, що у порушена постанова влади України про порядок реєстрації комерційних транзитних операцій за участі економічних агентів Придністровського регіону Республіки Молдова. Після того, як в Іллічівську були затримані десятки «придністровських» ешелонів, Порошенко провів співвідносну «роботу» з керівниками Котовської митниці. Сьогодні контрабанда безперешкодно проходить через український кордон.

– Зацікавленість Порошенка у Державній прикордонній службі України презентує перший заступник Павло Шишолін, який особисто завідує недоторканістю придністровських вантажів, при цьому має нахабність заявляти, що прикордонники тримають кордон з Придністров’ям на замку, для чого використовують космічний зв’язок. Також до лобіювання інтересів має відношення керівник Одеської митниці Олександр Сімонов, – розповідає Борис Асаров, Голова придністровської асоціації «PROEUROPA».

Політична проституція заради бізнесу

Насамперед Петро Порошенко – звичайна політична повія. Він досить успішно збагачувався при Кучмі, збагачувався при Ющенкові, збагачувався і при Януковичі. Порошенко – це двічі міністр, один раз – секретар РНБО, тричі депутат та… мільярдер. Він майже з самого початку незалежності біля керма України. Усі економічні та політичні кризи України – це в тому рахунку і його заслуги.

Політична кар’єра Порошенка почалася у далекому 1998 році, коли він був обраний народним депутатом парламенту III скликання. Тоді він балотувався за мажоритарним округом №12 у Винницькій області. Увійшов до парламентської фракції об’єднаних соціал-демократів, був обраний членом політбюро партії на чолі з Віктором Медведчуком. Також був членом комітету Верховної ради з питань фінансів та банківської діяльності знову ж таки під Медведчуком і Кучмою. Так, він дружив з Кучмою та Медведчуком.

У 2000 році Порошенко вийшов з лав СДПУ та створив незалежну лівоцентристську фракцію «Солідарність».

Через рік він зіграв важливу роль у створенні «Партії регіонів», але трохи пізніше розійшовся з прибічниками Кучми і очолив кампанію опозиційного блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Тихо й спокійно заради бізнесу перейшов на радикально протилежний бік.

У березні 2002 року він пройшов до ВР IV скликаннявід «Нашої України» та очолив комітет з питань бюджету (до вересня 2005 року).

У 2003 році Порошенко став засновником першого в Україні «пропомаранчевого» новинного телеканалу – «5 каналу», який вже на весь світ відомий своєю заангажованістю та брехливістю. Але про цей канал пізніше…

У 2004 році почався новий етап політичної кар’єри Порошенка. З липня він став заступником керівника штабу коаліції «Сила народу», одним із лідерів та спонсорів «помаранчевого путчу» і потенційним кандидатом у прем’єр-міністри. Але прем’єрська посада дісталася Юлії Тимошенко. Порошенко у січні 2005 року обійняв посаду секретаря РНБО України.

Під час політичної кризи в Україні, у вересні 2005 року під час розпочатих корупційних скандалів, Порошенко був звільнений особисто президентом. Тоді ж був відправлений у відставку і весь кабмін його головного політичного суперника – Тимошенко.

На парламентських виборах 2006 року Порошенко знову був обраний за списком «Нашої України», очолював парламентський комітет з фінансів та банківської діяльності.

З лютого 2007 року Порошенко очолював раду Національного банку України, його трирічний строк повноважень на цій посаді закінчився 23 лютого 2010 року. Проте Рада НБУ, на якій був обраний новий голова Ігор Прасолов, зібралася для проведення засідання тільки 26 квітня 2012 року.

9 жовтня 2009 року Порошенко був призначений Верховною Радою на посаду міністра іноземних справ, а через три дні Ющенко повернув Порошенко і до РНБО.

11 березня 2010 року разом з усім Кабінетом міністрів був звільнений новим президентом України Віктором Януковичем.

23 лютого 2012 року президент Віктор Янукович після зустрічі з Петром Порошенком надав йому пост міністра економіки. Порошенко повернувся під крило керівництва «Партії регіонів», у створенні якої він колись брав чималу участь. Все для бізнесу – все у родину.

З посади міністра був звільнений у зв’язку з обранням у депутати Верховної ради VII скликання. 12 грудня 2012 він заявив, що не збирається вступати до будь-якої фракції у парламенті та став членом комітету з питань європейської інтеграції. І тимчасово притих – хотів бути чистеньким перед виборами, як мінімум, мерськими у Києві, як максимум – президентськими.

Таким чином, ми чудово бачимо, як Петро Порошенко успішно «лавірував» між політичними угрупуваннями, паралельно заробляючи перший мільйон, перші десять мільйонів, перші сто мільйонів, перший мільярд, адже наразі його майно, нагадаємо, оцінюється у 1.8 мільярдів доларів. І все це було нажито за роки так званої «державної» служби.

Порошенко вважається близькою довіреною особою Віктора Ющенка, який є хрещеним батьком доньок Порошенка. Будучи найбагатшим бізнесменом серед прихильників Заходу, Порошенко був і є головним спонсором Помаранчевої революції 2004 року та Євромайдану 2013-2014. Сам він у жарт каже, що «спонсорує революцію їжею, водою, дровами».

У лютому під час загострення політичної кризи у Криму, Петро Порошенко прибув до Сімферополя у ролі представника нової української влади, де його цілком серйозно зустріли криками «Росія», «Беркут», «Геть з Криму!» та закидали різним сміттям. Порошенко тоді поспіхом уїхав на таксі, в яке його посадили міліціонери. Ось таку любов народу має цей політик.

А тепер щодо брудних справ…

Погрози Бродському

18 квітня 2001 лідер фракції «Яблуко» Михайло Бродський заявив, що Петро Порошенко погрожував йому у зв’язку з критикою в адресу голови ДНАУ Миколи Азарова. Петро Олексійович відкинув ці звинувачення. Цікаво, що вже у вересні 2005 року Михайло Бродський був одним з тих, хто публічно звинуватив секретаря РНБО Петра Порошенка в корупції.

Фальсифікація бюджету (весь у батька!)

13 березня 2002 року один з лідерів СДПУ Нестор Шуфрич звинуватив голову парламентського бюджету Петра Порошенка у фальсифікації бюджету-2003. За його словами, під час перерозподілу міських бюджетів Вінниці, Вінницької області та Черкас, були незаконно збільшені нормативи на 11 мільйонів гривень. При цьому 4,5 млн, стверджує Шуфрич, було направлено до округ, де обирався Петро Порошенко. Сам Порошенко спростовував ці звинувачення, називаючи їх дезінформацією.

Несплата податків

У 2003 році Державна податкова адміністрація у Волинській області порушила кримінальну справу за звинуваченням керівників Луцького автомобільного заводу (ЛуАЗ), який Петро Порошенко контролює через «Укрпромінвест», в ухиленні від сплати податків. У липні 2004 року Апеляційний суд Волинської області визнав такі дії податників неправомірними. Нагадаємо, що у той час Петро Порошенко обіймав посаду секретаря РНБО (Ради національної безпеки і оборони) України – у силу своєї посади він міг вирішити будь-яке питання з правоохоронцями.

Спроби тиску на «5 канал»

У листопаді 2003 року була опублікована телефонна розмова, де звучали голоси, схожі на голоси Петра Порошенка та керівника правління «5 каналу» Владислава Лясовського. У ньому голос, схожий на Петра Порошенка, у грубій формі намагався поясними Лясовському, що журналісти не мали права висвітлювати відвідування Віктором Ющенком Донецька 31 жовтня 2003 року. Іншими словами, якщо вірити опублікованим записам, Порошенко намагався втрутитися у редакційну політику телеканалу.

Суть розмови полягала у тому, що Порошенко у непарламентських виразах вимагав «навести порядок» у новинній службі телеканалу, який він утримує на свої олігархічні кошти. Точніше, він дав наказ звільнити журналіста Андрія Шевченка за те, що він неналежним чином висвітлив події у Донецьку.

Надамо лише найвідоміший фрагмент бесіди:

Порошенко: Я тобі за годину знайду журналістів. За ці «бабки», що вони заробляють.

Лясовський: Якщо така позиція, вважайте, що це питання вже не стоїть. Будуть стояти нормальні люди, які будуть нормально висвітлювати, здається, раніше проблем не було.

Порошенко: Будь ласка, твоя програма, б…, так я не буду її ставити в ефір. В мене нема програми «Година з Андрієм Шевченком»! Зрозуміло? В мене власна інформаційна програма, на моєму каналі, за яку я плачу «бабки»!

Лясовський: Це я розумію.

Порошенко: Мене, б…, жодне «падло» не показало у Донецьку. Я «рачки» по барикадах лазив! Вони що, знахабніли, чи що, б…! Плющ та Червоненко там, б… у нас головні, на х…! Ви кого піарите, ї…вашу мать? Що, б…, робиться? Іде подія! Так може ти дупу підірвеш, поїдеш у Донецьк, б…, а не у Вінницю! Не Шевченко тільки винен, б…! У Донецьку ситуація! Поїдь у Донецьк, шановний! Тому що, б…, якщо вони «зірки», так ти там є! Розумієш?

Лясовський: Так. Я зрозумів. Безперечно, це моя провина.

Загалом, нічого дивного у такій манері спілкування між господарем і менеджером немає. Особливо за українськими мірками. Але скандал виник у зв’язку з ти, що дана розмова заперечує легенди про невтручання володаря каналу Порошенка у справи журналістів. І тут діючі особи історії опинилися у дуже незручному становищі – вони не можуть заперечувати (і не заперечують) факт розмови, але намагаються звести його до простого вирішення технічних питань, а не до цензури.

Інший скандал з «5 каналом» виник влітку 2013 року. Тоді «обличчя» каналу Тетяна Даниленко, дізнавшись, що у її роботодавців стала відпадати необхідність у її послугах як ведучої та журналіста, вирішила провести «каральну» акцію у ставленні до головного винуватця передбачуваного звільнення – Петра Порошенка.

Даниленко оголосила, що в разі звільнення, вона опублікує у засобах масової інформації та через журналістські організації інформацію про різні брудні домагання з боку Петра Порошенка разом з коментарями про те, що її звільнення стало наслідком ревнощів та національної нетерпимості з боку керівника каналу до Мустафи Найєма (з яким журналістка має стосунки). Також Даниленко мала намір привести суспільству більше сотні прикладів того, як Порошенко втручався у редакційну політику каналу, наприклад, про вилучення з ефіру матеріалів про президента Януковича та його оточення. Після цього інциденту тема затихла – сторони домовилися.

Ось такий коханець та борець за вільну пресу цей шоколадний король…

Справа «Ленінської кузні»

Генеральна прокуратура України звинувачувала директора ОАО «Ленінська кузня» (яке, за деякими даними, контролює Порошенко) Петра Блиндаря у розкраданні та привласненні 17 млн грн. За даними прокуратури, 23 квітня 2001 року Блиндар уклав фіктивну угоду з фірмою «Багет» та після перерахування на її рахунок 1 млн грн у той же день витратив ці кошти. 30 серпня 2001 року згадана фірма була ліквідована та вилучена з державного реєстру.

Вимагання

Один з членів парламентської слідчої комісії, яка займається справою Колеснікова, на умовах анонімності розповів, що Борис Вікторович дав покази проти Петра Олексійовича.

«Він розповів, що був запрошений до Порошенка 1 квітня 2005 року на розмову. Секретар РНБО повідомив Колеснікову, що проти нього та Ріната Ахметова готується кримінальна справа. Мовляв, організатори хочуть отримати акції ряду ахметівських підприємств, а також телеканалів. Борис не конкретизував, чи вважає він, що Петро Олексійович діяв як друг, який попередив товариша, чи як вимагач. Якщо другий варіант – то справа має судову перспективу. Якщо провину доведуть, то Порошенко очікує до 12 років в’язниці за вимагання», – розповів інформатор.

Як відомо, коли ЗМІ писали про те, що генпрокурор України Святослав Піскун також давав показання ГПУ за «справою Колеснікова» і на допиті нібито розповів, що незадовго до арешту Колеснікова до нього прийшов Порошенко та заявив, що знає, «як заробити 2 мільярди доларів». Треба, мовляв, арештувати Колеснікова та брата Ахметова – Ігоря, «тоді Рінат за них обох все віддасть». Піскун, за його словами, відмовився. Після чого Порошенко сказав: «Ну тоді ми підемо до твого заступника Шокіна».

«Шоколадне зайченя» (син «шоколадного короля»)

Петро Олексійович Порошенко зовсім мало проробив на посаді міністра іноземних справ – з жовтня 2009-го по березень 2010-го року. Встиг, зрозуміло, що небагато. Проте саме в цей період його син – Олексій Петрович Порошенко у віці 24-х років став заступником голови торговельно-економічної місії України (ТЕМ) у Китаї.

А в грудні 2009 року на вінницькій фабриці «Рошен», яка, як відомо, належить сім’ї Порошенко, побував посол Китаю Чжоу Лі. Не будемо стверджувати, що до цього візиту доклав руку тодішній міністр іноземних справ Петро Порошенко. Можливо, гість із Піднебесної випадково зацікавився саме продукцією «Рошен». Але що достеменно відомо: під час екскурсії посла по «солодких» цехах активно обговорювалося питання про експорт цукерок на китайський ринок. У підсумку нічого не вдалося – китайцям продукція «Рошен» не припала до смаку – угода не відбулася.

Бізнес-план Петра Порошенка цілком зрозумілий. Швидко прогресуючий Китай з населенням близько 1.5 мільярди чоловік – чудовий ринок збуту для солодкої продукції. А хто краще пролобіює інтереси батька, як не рідний син?

Навряд чи хтось сумнівається, що Петро Олексійович прилаштовував сина з метою просування свого бізнесу у Китай. Тому діяльність Порошенко-молодшого не зовсім відповідає статусу державного службовця.

Сімейні володіння

Родина Петра Порошенка у 2009 році закінчила будівництво грандіозного маєтку у селищі Козин в Конча-Заспі, що у 10 кілометрах від Києва. Територія нового маєтку займає близько двох гектарів.

Раніше тут була база відпочинку для робітників «Чайка», яка належала Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса, володарем якої нині є споріднений концерн Порошенка «Укрпромінвест».

Центральний об’єкт – це великий білий дім, до речі, зовні схожий Білий дім у США. Доповнює ансамбль дім поменше, який стоїть у двадцяти метрах. Також на ділянці Порошенка є щось схоже на котедж для гостей, банний комплекс, дві альтанки біля води та колонада. Також у Порошенка є власна приватна каплиця.

Люди Порошенка відібрали землю у сліпих

Так невдало склалося, що поруч з володіннями Порошенка була база відпочинку української спільноти сліпих «Івушка» (на річці Козинка у Конча-Заспі).

У лютому 2014 року прокуратура порушила справу з приводу загарбання земель баз відпочинку «Івушки». Тоді прокуратурою було відкрите кримінальне провадження з приводу займання одразу двох ділянок – землі бази відпочинку УОС, Української спільноти сліпих «Івушка», а також бази кондитерської фабрики імені Карла Маркса «Чайка».

Справу було порушено за фактом передачі бази відпочинку комерційній структурі ООО «Союз-Інвест», яка є ширмою для справжнього замовника рейду, яким, на думку постраждалих інвалідів, і є Порошенко. Підозрюваним є директор спільноти сліпих Олександр Крамнистий. У прокурорів виникло логічне питання – чи мав Крамнистий право особисто підписувати договір про спільну діяльність з ООО «Союз-Інвест» без погодження з президією УОС тексту договору, діяти всупереч інтересам УОС на користь комерційної фірми?

Найманці Порошенка викинули людей на вулицю

Але до інциденту з захопленням власності у інвалідів був ще один не менш гучний переповнений цинізмом скандал…

У 2008 році у примусовому порядку були виселені мешканці з гуртожитку на вулиці Сурікова, 5 – усього 4 родини. Своє виселення мешканці вважають незаконним. Основним власником акцій ОАО «Ленінська Кузня» (куди незаконно був віднесений гуртожиток на Сурікова, 5), є Петро Порошенко. Конфлікт з мешканцями гуртожитку продовжувався з 2005 року. 1 квітня того року президент Віктор Ющенко разом із Петром Порошенком особисто зустрічалися з мешканцями гуртожитку. Тоді вони дали обіцянку мешканцям, що їх ніхто не виселить… Але обдурили – викинули людей на мороз…

Грошові зв’язки Яценюка з Порошенко

У жовтні 2004 року, під час виконання Арсенієм Яценюком обов’язків голови НБУ (Національний банк України), банку «Мрія» був наданий стабілізаційний кредит на суму 50 мільйонів гривень під 11,5% річних.

Кредит був оформлений відповідно до таємної Постанови НБУ, прийнятій в одному екземплярі від 06.10.2004 року №473 під грифом «банківська таємниця». Кошти, як було зазначено, призначалися для оздоровлення АКБ «Мрія» ніби-то підірваного відтоком 11% вкладників фізосіб.

У той період, як відомо, відсоткова ставка на міжбанківському ринку була 20% річних і вище. Кредити по ставці 11,5% НБУ видавав тільки під заставу цінних паперів, емітованих державою, тоді як «Мрія» отримала кредит по ставці 11,5% на 8 місяців під заставу векселів та корпоративних прав підприємств.

Незабаром після того, що сталося, у 2006 році банк «Мрія» був проданий «Внешторгбанку) (РФ) за 70 мільйонів доларів США.

Таким чином, фінустанова, що нібито постраждала від 11% (!) відтоку вкладників, була оздоровлена за держрахунок, а потім продана. Зрозуміло, що прибуток від продажу отримала не держава. Але не зрозуміло, чому банк Порошенко отримав кредит за явно заниженою ставкою, та ще й під заставу не цінних паперів, емітованих державою, а неліквідних векселів «шоколадного короля».

Так і не зрозуміло, чому Яценюк оформив угоду за допомогою таємної Постанови та яка була його особиста роль у даній операції…

Порошенко не був позбавлений посади через корупційні зв’язки

Ще одна зі сторінок біографії Порошенка пов’язана з Радою національної безпеки та оборони України. Секретарем цієї вагомої структури він був з лютого по вересень 2005 року. Був позбавлений посади у результаті скандалу, пов’язаного з обвинуваченням найближчого оточення президента у корупції та лобіюванні особистих інтересів. Тоді все почалося зі скандальної прес-конференції Держсекретаря Олександра Зінченко. Найсильніший шквал критики припав саме на Порошенка та його колег по партії Миколу Мартиненка, Олександра Третьякова, Давида Жванію.

«Нашою ганьбою є на сьогодні звинувачення наших високопоставлених партійців у корупції», – було сказано у зверненні на одному зі з’їздів членів Ужгородської районної організації партії. «Прізвища Порошенко, Третьяков, Мартиненко, Зварич, Жванія, Червоненко компрометують чесних, порядних людей, які пов’язали своє майбутнє з Народним союзом «Наша Україна», компрометують і нову українську владу, і нашого президента».

«Секретар РНБО Порошенко, перший помічник президента Третьяков, декілька їх помічників, зокрема, Мартиненко – цинічно реалізують свій план використовування влади у своїх цілях», – Олександр Зінченко.

«Запитайте у бізнесменів Криму, Одеської області…Вершина цинізму, прагнення Порошенка перетворити РНБОУ у повноцінне НКВД. У митницю повернули контрабандистів та вони сповна «платять» своїм благодійникам, поновлені тіньові схеми з приватизації», – додав Зінченко.

За його словами, перший помічник Третьяков «відтворює методи Сергія Льовочкіна», «він монополізував доступи до президента, відрізав його від потоку інформації, дезорганізував графік президента». «Порошенко, Третьяков і кампанія, призначують своїх, вільно відчувають себе в приватизаційних процесах, – додав він.

Проти ЄЕП та Митного союзу

Не підтримує він і створення Єдиного економічного простору та Митного союзу. Так у травні 2005 року Порошенко на посаді секретаря РНБО повідомив про безпідставність заяв Назарбаєва та Лукашенка про створення ЄЕП без України. «Створення ЄЕП у тому варіанті, в якому воно планувалося, без участі України неможливо та полишене економічного сенсу для усіх учасників інтеграційного об’єднання».

У липні 2005 року в ефірі «5 каналу» Порошенко сказав: «В нас є риса, ця риса – зона вільної торгівлі без створення національних органів та митного союзу» та зазначив, що на сьогоднішній день процес інтеграції України в ЄЕП проходить прозоро, чого не було за минулої влади.

А у листопаді, все ще на посту міністра, Порошенко додав, що Україна не планує вступати до Митного союзу: «28 листопада буде проведено перше засідання в групі торгового діалогу, яка була створена, в тому числі, з моєї ініціативи. Це офіційне інституціональне оформлення відносин України і Митного союзу… Якби Україна планувала вступити до Митного союзу, навіщо тоді б оформляти відносини між двома суб’єктами міжнародних економічних відносин?».
В січні 2013 року Порошенко в ефірі радіо «Свобода» сказав, що на сьогоднішній день відсутні умови для вступу України до Митного союзу: «Україна на сьогоднішній день демонструє поведінку, яка не містить небезпеки вступу України до Митного союзу. Цих умов на сьогодні не існує».

За репресії для конкурентів євроінтеграції

До речі, ще в березні 2013 року Петро Порошенко приступив до компанії з залякування конкурентів євроінтеграції санкціями і подібними репресіями. Він уже тоді, наче від імені Брюсселю сказав: «Якщо не буде руху в Європу, Європейський Союз буде приймати рішення про протягування до відповідальності тих, хто заважає цьому рухові». Це не обмовка. Потім він ще раз уточнив, що «це буде і питання відповідальності уповноважених осіб, які перешкоджають цьому рухові».

Порошенко за Україну в НАТО

Порошенко підтримує вступ України до НАТО, будучи міністром іноземних справ України, заявив в грудні 2009 року: «Я вважаю, що це можна зробити за рік, за два, якщо є політична воля, якщо є бажання суспільства, якщо є підтримка політиків які цим займаються, якщо є поняття і правильна інформаційна політика».

Короткий підсумок

Таким чином, цей кандидат не підходить України за наступними причинами:

1. Порошенко побудував свою імперію з радянських підприємств, які він скуплював задарма, отримуючи для цього доволі підозрілі кредити та використовуючи своє політичне становище. Батько Петра – колишній в’язень, а сам Петро був полишений державної посади через корупційні скандали.

2. Порошенко – політична повія. Кучма, Ющенко, Янукович – йому все рівно з ким і як – головне бути біля керма та лобіювати інтереси свого бізнесу.

Постскриптум

Порошенко – яскравий представник періоду правління Лазаренка, Кучми, Ющенка, Януковича. Він і служив їм по черзі. Перший корупційний скандал при Ющенкові почався саме з конфлікту Тимошенко та Порошенка. В принципі, Порошенко теж міг би сісти, як і практично кожен із впливових і нечесних політиків. Але він продовжує впливати на розуми та настрої народу, організовуючи собі чергову виборчу кампанію, даючи натовпу те, що він просить – хлібу та видовищ.