Синергія Пу-пόгані, Зе-гиді і Ме-скверни

З моменту знайомства з терміном «синергія» ми наділяли його властивостями, які множать позитив. Щось на кшталт по-дитячому наївного ставлення до дзеркала, як джерела винятково сонячних зайчиків. Адже про те, що амальгамі все одно, кого віддзеркалювати, зокрема, й зморшкувату неголену пику, відчутно покоцану вжитими вчора надмірностями, багато хто з нас волів би не згадувати.

Синергетично об'єднували великі мрії з малими грошима, високу мету – із сумнівними засобами, залізні принципи – з «є компроміси і компроміси», принців на білих конях – з «аби не по голові». Дооб'єднувалися до спроби спростувати Антона Павловича Чехова, котрий настійливо не рекомендував запрягати воза конем і трепетною ланню.

З жалем констатуємо – синергія властива і негативним процесам. У підсумку суспільна шкода, заподіяна хапугою на посаді, буде завжди більшою, ніж збитки від окремо взятого хабарника і самого по собі найнікчемнішого присутственого місця.

От дивіться: від існування підприємця Девіда Брауна і Верховної Ради у паралельних світах Україна лише вигравала. Пан Девід, у вус не дуючи, штампував шаблони сайтів на радість вдячним юзерам. У статках батька грілися шість нащадків, наші хлопці у зоні АТО-ООС отримували допомогу від активного волонтера. Та й Верховна Рада якось давала собі раду.

І треба ж було безглуздому випадку звести засновника TemplateMonster з квартальними хихотунами! Хто вже тепер згадає, що звабило пана Брауна –  халявна шаурма, легкодоступність корабельних сосен, чи кучерявий лик отця-бенефіціара Приватбанку, але айтішний бізнес і волонтерська громада Девіда втратили. Про від'ємне сальдо-бульдо нащадків немає достовірної інформації, та й не наше те діло.

Натомість зашкалила синергія негативних начал – недоколисані амбіції новоспеченого політика, помножені на колективну недолугість слуг, породили Давида Арахамію. З усіма наслідками для країни, айтішного бізнесу і потерпаючих від  ухильника-головнокомандувача вояків.  

Та якщо погибель слуг-одноденок – справа часу, то синергізм диявольських сил, які на наших очах зливаються у руйнівний потік каламуті, загрожує, як на нестійкого іпохондрика, гапликом.

Оскільки середньому кобищанцю хоч два кілки на голові теши (притомні не довели б себе до вибору між Мамаєм і Іващенком), застерігаємо своїх – ми з вами вже найближчим часом будемо вимушені протистояти диявольській синергії щонайменше трьох ворожих навал.  

Перша навала – зовнішня. Російського пацюка ще не заганяли в куток. Від так званих санкцій його ні гріло, ні знобило – як тягнув, так і тягне свій Північний потік-2 до лібе фрау Меркель (хоча там з´явилися проблеми), як заселяв анексований Крим нащадками своїх поведених на #можемповторіть дєдов, так і заселяє, як нацьковував донбаську наволоч на Україну, так і нацьковує.

Тепер подивіться на сьогоднішнього пацюка, якого вже злютив недоотруєний Навальний і якому Джо хоч ще й не показав ні усієї краси, ні усієї сили, але, як влучно зауважив поет Василь Кузан, пішли «знаки не ті по узбіччю». Сама по собі ця чортяча мордорська сила – смертельна загроза.

Друга, наслана на нас вража потуга – лихом накликана зелена влада, недолугість якої за два роки означена і масово, і неспростовно. Чортополохом засіяні не лише Печерські пагорби – зілля нищить усе прогресивне на горах і по долинах від Сяну до Дону. Не знаємо, як вам, але нам висадка чергового «лопуха»-шоумена на сусідні черкаські землі по той бік Дніпра знову дах мало не зірвала.

Третя гидота підпрягається, вихопившись із-за спин блазнів. Не те щоби ми її не бачили раніше, чи не важили небезпеки. Анахтемська колона відома краянам з часів Василя Леонтійовича Кочубея та Івана Івановича Іскри. Почитайте про її сучасну іпостась у І.В. Діяка («П'ята колона в Україні: загроза державності»), автор ще у 2006 році у цієї гідри нарахував аж дев'ять голів – бюрократичну, комерційну, етнополітичну, слов´янську, номенклатурну, комуністичну, церковно-політичну, окупаційну, ренегатську.

Отримавши по гнилих зубах за попередника, п'ята колона частково розбіглася росіями, австріями та ізраїлями, було й тут принишкла. Явився шостий. А нас – від природи безпечних – приспати, що два байти переслати. Приспав.

Трускавецькі дипломанти, фотографи і весільні паяци, недобитки кримінального режиму, колядники усіх мастей у суддівських і прокурорських мантіях, валом повалили під зелені корогви. Їхня присутність у владі та біля неї синергетично посилюється п´ятою колоною.

Січневий, останній за часом рейтинг партій має ось такий реваншистський  вигляд: якби вибори відбулися найближчим часом, то партію «Слуга народу» підтримали б 21,6% тих, хто готовий голосувати і визначився з вибором; партію «Опозиційна платформа – За життя» — 17,4%; партію «Європейська солідарність» – 14,5%. І нас, знаєте, мало заспокоюють запевнення політологів, що п´ята колона вичерпає ресурс на 23-25 відсотках. А синергія?

Ну, а те обіцяне Зе, на що ми очікували так довго – вимкнення телевентилятора, який розбризкував антиукраїнське лайно – є тактичною перемогою. Та й чи перемогою, покаже найближчий час. Суди, куди звернуться російські лакузи, швидше за все, повернуть ліцензії медійному «вентилятору», бо демократія це нудна і повільна процедура, а не кавалерійський наліт.

Ось побачите, панове, рейтинг зажопників після нальоту на медвечуківську наволоч ще зросте, вату хлібом не годуй. Не близький, але знайомий криком кричав нам про «свободу слова», і способів пояснити йому, що «112 Україна», Zik і NewsOne до неї не мають ніякого відношення, не існує.