«Сіра» каса, «сірі» схеми. Як витрачає державні кошти Радикальна партія Олега Ляшка

До початку державного фінансування Радикальна партія жила дуже скромно. Один квартал статутної діяльності обходився в 100-300 тисяч гривень. В основному, ці гроші йшли на оренду єдиного зареєстрованого на балансі партії столичного офісу та оренди автівки. Зарплати не отримував ніхто.

«Сіра» каса

Судячи з документів, офіційно в партії ніхто не працював. А якщо і працював, то виключно на волонтерських засадах. Та й звідки партія могла взяти гроші? Фінансові звіти говорять, що членські внески тут ніхто не платить. Вряди-годи раз на квартал дві-три фірми кинуть на рахунок кілька тисяч гривень.

Керівники обласних осередків на умовах анонімності пояснюють: офіційно давати кошти партії люди не хочуть, бо це довга та складна процедура. До того ж, є спонсори, які не хочуть «світити» свою підтримку партії. Тому зазвичай фінансування відбувається за конвертним принципом – готівкою і без офіціозу.

До початку держпідтримки працівники районних та обласних осередків також отримували зарплату у конвертах. Та і тепер, після того, як держава надає кошти на зарплати, партія платить людям невеличкі зарплати по кілька тисяч гривень, а решту, за словам співробітників осередків, доплачує у конвертах.

Наприклад, керівник організаційного відділу Чернігівського обласного осередку РПЛ Сергій Крамаренко офіційно отримує від 2,5 до 3,5 тисяч гривень на місяць, працюючи на повний робочий день. Людина, яка працює із фінансовою звітністю та відповідає за матеріально-технічну базу всієї області, навряд чи погодилась би працювати за такі гроші. Тому Крамаренка рятує зарплата помічника народного депутата від РПЛ Олега Купрієнка.

З офіційних злиднів РПЛ вибралася лише у третьому кварталі 2016 року, отримавши державне фінансування. Ми проаналізували фінансові звіти партії, щоб з’ясувати, на що вона за один рік і дев’ять місяців витратила 68 млн 917 тисяч гривень.

Прибутковий офіс

Центральний офіс партії знаходиться в елітному районі Києва – на вул. Кловський узвіз, 7-а. Частина приміщень є власністю лідера партії Олега Ляшка, і він не бере грошей у держави за здачу в оренду.

Але за два місяці до початку державного фінансування партія почала орендувати додаткові квадратні метри у цій же будівлі у приватної компанії «Наутілус-Інвест 2006».

Так, у 2017 році та за перший квартал 2018-го компанія «Наутілус-Інвест 2006» отримала кошти із державного бюджету на суму 1,7 млн гривень.

Хто ж так вигідно здає свою нерухомість?

Власником «Наутілус-Інвест 2006» є офшорна кіпрська фірма OGMALIS TRADING LIMITED, яка зареєстрована в одному приміщенні із кінцевим бенефіціарним власником мережі торгівельних марок нардепа від РПЛ Сергія Рибалки.

Сергій Рибалка

Так за рахунок здачі офісу в оренду народний депутат додає до своєї офіційної зарплати більше 100 тисяч гривень на місяць.

Ми написали інформаційний запит до центрального апарату партії із проханням відвідати офіс партії, за який платники податків платять мільйони гривень. Але прес-секретар центрального офісу Радикальної партії Ляшка Ярослава (уже за зрозумілих нам причин) протягом кількох місяців відтягувала із відповіддю.

– Я поспілкувалася із співробітниками офісу, і вони проти, щоб ви приходили, – повідомила Ярослава.

– А що сказав керівник?

– Але я ще у нього не запитувала. Він дуже зайнятий.

Ключовий регіон

Чернігівщина – мала Батьківщина лідера партії Олега Ляшка, і тому вважається ключовим регіоном для РПЛ. Втім, навіть тут осередок не зареєстрований як юридична особа. Це означає, що державні кошти на оренду офісу тут не можуть використовуватися. А от зарплата, оплата реклами в ЗМІ та агітпродукція покривається за державні кошти – бо оплата іде через Київ.

Всього в офісі офіційно працює чотири особи: керівник прес-служби Павло Сухін («якщо приймуть в партію, то чому ні?»), юрист Марина Коверзнева («ще не задумувалася, чи вступати в партію»), керівник організаційного відділу Сергій Крамаренко (член партії з 2016 року) та керівник громадської приймальні Тетяна Климович.

А от заступник керівника обласного осередку партії Володимир Шкарпітко державну зарплату не отримує.

– Можу собі дозволити працювати на громадських засадах, бо я є ФОПом і фінансово незалежний, – пояснює він.

Володимир – фаховий юрист, в партії працює уже три роки. До цього він відповідав за формування державної регуляторної політики в Мінекономрозвитку. Спеціаліст пішов з державної посади, бо в рамках міністерства не міг задовільнити свої кар’єрні амбіції.

– Система відборів кадрів мені, простому хлопцю, не давала можливості зростати, – згадує Шкарпітко. – Мені зателефонував Олег Авер’янов, якого я знаю з 2007 року (я тоді був депутатом Дарницької у місті Києві ради від Блоку Тимошенко, а він на Чернігівщині від цієї ж партії працював). Ми разом працювали на виборах. Тому він мені запропонував попрацювати в Чернігові. Я зрозумів, що це найкращий вибір. Бо в моїх очах інші партії були дискредитовані, а БЮТ – це був пройдений етап.

Партійці не приховують, що на роботу приходять родичі Ляшка, його колишні колеги та просто люди, яким він довіряє. Але є і винятки із правил. Юрист Марина Коверзнева знайшла вакансію у партійному офісі на сайті безкоштовних оголошень, подала резюме, та за результатами співбесіди стала працювати в обласному осередку. Хоча зарплати тут невисокі – 5-6 тисяч гривень, зате робота цікава і перспективна.

Зараз у Чернігівській області близько двох тисяч членів партії. Але фінансує частину витрат невеличка група людей. Наприклад, за оренду чернігівського офісу платить ТОВ «Європейський шлях», яка зареєстрована у цьому ж приміщенні.

– Фінансування відбувається по-різному, – пояснює Володимир. – Хтось через громадську організацію підписує договір про співпрацю. Нардепи отримували приміщення як громадські приймальні, і надають їх нам під офіс. А ще є прихильники партії, які дають свої приміщення за символічну суму. Як, наприклад, в Авдіївці Сосницького району є фермер, який душі не чає в Ляшкові. До того ж, співпрацюючи з партією, використовуючи бренд Ляшка, вони можуть отримати певні дивіденди.

На найвиднішому місці в офісі висить величезна групова фотографія Олега Ляшка в оточенні кількох десятків дошкільнят. Партія уже готується до виборів та планує найняти людей, щоб зробити фаховий портрет їхнього виборця.

– Інтуїтивно виборець виглядає так: сердобольні бабушки, люди, пов’язані із простими робітничими професіями: доярки, пенсіонерки, працівники депо. Люди, які своїми руками створюють ПДВ, – каже Володимир Шкарпітко.

Немалі гроші партія платить за рекламу на телебаченні, радіо та пресі. Прес-секретар чернігівського осередку Павло Сухін довгий час працював на телеканалі «Новий Чернігів» заступником директора. А тепер співпрацює із цим телеканалом уже як людина, яка просуває інформацію про роботу партії.

– Давайте заголовочок змінимо трішки, – каже по телефону Павло. – Ось це «Олег Ляшко. Достойна робота. Гідна зарплата», – потім повертається до мене: «Вредних журналістів майже нема. Завжди знаходимо спільну мову. Щомісяця 20-50 журналістів. Співпрацюємо із радіостанціями та телеканалами «Новий Чернігів», «Дитинець», КБ «Прилуки», «Київ-Прилуки».

Третину грошей, які дає держава, партія витрачає на розміщення інформації в мас-медіа. Понад 80% рекламного бюджету «з’їдає» телебачення. Улюблені телеканали радикальної партії – «112-Україна» (їй РПЛ заплатила 5 млн 629 тисяч гривень державних грошей) та Newsone (3 млн. 65 тисяч гривен).

– Коли про кандидата пишуть у газеті, його більше обговорюють. Для політичної гри нам потрібні медіаресурси, – продовжує Сергій. – На Чернігівщині є три портали, і два з них належить політикам, які є нашими конкурентами. Там ми не можемо розмістити свої матеріали. Деякі місцеві олігархи прицілюються на мажоритарку 2019 року і викупають частку газети. Вони так купують бренд, а значить – авторитетне джерело інформації. «Бо в газеті написано» – в це бабусі досі вірять. А після виборів ці газети залишаться нікому не потрібними.

Щоб не підлаштовуватися під власників тутешньої преси, партійний осередок вирішив зробити свою газету і розповсюджувати її безкоштовно за рахунок спонсора.

Авто-розвалюхи

Фінансові звіти яскраво демонструють: парламентські партії дуже по-різному уявляють призначення державного фінансування. На відміну від «Опоблоку» та БПП, «Радикальна партія Олега Ляшка» сміливо витрачає мільйони гривень на оренду та ремонт автомобілів, а також на пальне та мастильні матеріали.

Протягом одного року і дев’яти місяців з початку держпідтримки, РПЛ орендувала сім автомобілів.

У третьому та четвертому кварталі 2016 року партія щомісячно оплачувала лише 6 тисяч 440 гривень за оренду шикарного броньованого Cadillac Escalade вартістю 1,8 млн гривень – на ньому їздив лідер партії Олег Ляшко.

Та невдовзі партія зрозуміла, що автомобіль – це не просто засіб пересування, а й чудовий інструмент для заробітку. Тому, починаючи із 2017 року РПЛ почала офіційно орендувати ще кілька автомобілів у наближених до неї людей.

Навряд чи є збігом, те що:

1) Cadillac Escalade належить народному депутату від РПЛ Олександру Гулаку.

2) Nissan Patrol належить Валентині Амельченко – сестрі народного депутата від РПЛ Василя Амельченка.

3) Renault Traffic 2008-го та Renault Master 2008-го належить Андрію Купрієнко – сину народного депутата від РПЛ Олега Купрієнка.

4) Mitsubishi Pajero Sport належить Світлані Кириченко – дружині народного депутата від РПЛ Олексія Кириченка.

5) Renault Master належить Олегу Бардашу – за словами керівника організаційного відділу Київського міського осередку РПЛ Аліни Самсонової, він працює в офісі партії водієм, і згідно з офіційними звітами, отримує в партії зарплату за державний кошт.

Отримавши за оренду Nissan Patrol 67 тисяч гривень, Василь Амельченко пожертвував партії 56 тисяч гривень. А от Олексій Кириченко виявився не таким щедрим, і із зароблених 61 тисячі за оренду, пожертвував на рахунки партії всього 7 тисяч гривень.

В найбільшому плюсі від здачі свого авто в оренду опинився звичайний водій: в той час, як ринкова вартість його автівки складає 180 тисяч гривень, Олег Бардаш за 15 місяців заробив на ній 222 тисячі гривень.

Ще одна людина, яка збагатилася на орендованих автівках РПЛ – киянин Микола Храповицький, який займається технічним обслуговуванням авто. Хоча у нього немає навіть власного сайту, завдяки знайомству із партійцями із центрального офісу, він за рік та 9 місяців заробив на ремонті шести автівок кілька сотень тисяч гривень.

– Була ситуація, що у когось із партійців зламалася машина. Цей партієць прийшов до мене, ми по гарній ціні зробили ремонт. І з того часу почали співпрацювати, – розповідає Храповицький.

Лише у березні 2018 року Храповицький ремонтував Renault Master 2002 року випуску за 33, 7 тисяч гривень. Ремонт обійшовся у 20% вартості цього автомобіля.

– Чи нормально, на вашу думку, коли протягом двох років ремонт авто обходиться в 20% його вартості?

– Це не мені судити. Хазяїн авто сам вирішує, доцільно ремонтувати, чи ні, – каже автослюсар, і додає, – Я розумію, у чому ви мене підозрюєте. Не треба. Зверніться до партійного офісу, у них мають бути усі квитанції.

Храповицький відмовився називати види ремонтів, які він робив для партійних авто, пославшись на те, що це конфіденційна інформація, яку третім особам, в тому числі, журналістам, він розголошувати не може.

Враховуючи дорогезний каділак за 1,8 млн гривень, загальна вартість семи автомобілів, які орендувала та продовжує використовувати Радикальна партія – 3 млн 675 тисяч гривень. За їх оренду та обслуговування платники податків уже сплатили 1 млн 254 тисячі гривень. Тобто, третину вартості цих автомобілів.

В той же час, чимало партійців використовують свої автівки для офісної роботи безкоштовно. Наприклад, Сергій Крамаренко наніс банер партії на свій мінівен, і перевозить ним агітпродукцію за необхідності.

Дуже багато сувенірки

Попри існуючий міф, що РПЛ – це партія, яка існує лише на папері та на екранах телевізорів, у регіонах партійні офіси активно працюють з населенням. При цьому, існує установка – з порожніми руками в народні маси не йти. Тому партія закуповує величезні об’єми сувенірки: фірмові футболки, майки, чашки, сумки, м’ячі, календарі, блокноти.

Усю агітпродукцію для «радикалів» готують п’ять компаній. Деякі з них – відомі на ринку, а деякі – свідомо себе не рекламують.

Наприклад, про ТОВ «Степ 2 трейд» та ТОВ «Нові дисконтні системи України» звичайний замовник не дізнається: у них немає навіть персонального сайту. Загугливши «Степ 2 трейд», натикаємося на брокерську компанію з такою ж назвою.

ТОВ «Степ 2 трейд» зареєстрована у звичайному багатоквартирному будинку на проспекті Науки, 63. Ця адреса використовується як місце масової реєстрації приватних компаній – їх тут аж 68.

Тому не дивно, що Ольга АнатоліЇвна, директор компанії ТОВ «Степ 2 трейд», дуже здивувалася, коли ми зателефонували їй і запитали, чи можна оформити замовлення на календарі та листівки.

– Хто вас нам порекомендував? – запитала вона.

Так само ТОВ «Нові дисконтні системи України» зареєстрована у багатоквартирному будинку разом із 98-ма іншими компаніями на вул. Кіквідзе, 18-А. Жодна з цих компаній не рекламує себе в інтернеті.

– Компанія готова друкувати і в будні, і в свята – цілодобово. Якщо будете брати календарі формату А3 оптом, вийде 1 гривня 14 копійок за штуку. Тридцять тисяч можемо надрукувати за день, – порахував менеджер Володимир Репа.

Виходячи із таких розрахунків, Радикальна партія Олега Ляшка замовила у компанії більше 96 тисяч календарів.

– Ляшко нас катує, якщо ми з пустою торбою йдемо на захід, – жартує керівник організаційного відділу Чернігівського осередку РПЛ Володимир. – Він знає, що чим більше людей буде носити його футболки, тим більша у нього буде підтримка.

Дуже виручають партію спонсори-добровольці, адже, за словами керівника оргвідділу Сергія, тієї агітпродукції, яка купується за державний кошт, катастрофічно не вистачає.

– Якщо ви даєте виборцю футболку, він за вас не проголосує. Людям потрібна ідея. А футболка – це лише нагадування про партію. Агітпродукції у нас дуже мало – 1% від нашої потреби. У Сновську ми могли роздати тисячу футболок з легкістю. Ми були на п’яти точках, на кожній було по 200 осіб. Їздили на підприємство, там було 200 осіб. Там роздавали газети, календарі. Футболки розмели у школі, – каже Сергій.

Ми ж цікавимося цінами на агітпродукцію у компаній, з якими співпрацюють радикали. Марина Пондик, менеджер ТОВ «Барса», керувала замовленнями для РПЛ і партії «Самопоміч». За її словами, одна сумка при оптовій закупці коштувала 30 гривень.

Тобто, партія закупила у компанії (458 тисяч гривен:30 гривень/сумка=) 15 тисяч 266 сумок. Якщо розділити їх на усі обласні осередки, виходить близько 600 сумок на один регіон. Наші розрахунки збігаються із даними внутрішнього партійного документу, в якому видно, скільки агітаційної продукції отримав кожен районний осередок Чернігівської області. Серед іншого у рядку «сумки» бачимо кількість – 550 штук на область.

Керівники обласних штабів запевняють – 55 тисяч календариків та 550 сумок, 200 кепок, 14 тисяч наліпок, 2000 шапок їм навіть мало.

– Жодна із наших організацій не є юридичною особою, і не отримує кошти на ведення своєї діяльності. В нас навіть свого бухгалтера в області немає, – каже Володимир. – Всі нарахування із Києва – там кошти розподіляють. Виконком ставить нас в дуже жорсткі рамки. У нас є журнал агітаційних інструментів. В ньому чітко написано, скільки наметів прийшло. По акту прийому-передачі ці намети передаємо.

А ще на масових заходах не обходиться без прапорів та наметів.

– Протягом 2016-2017 років було проведено близько 50 публічних заходів різного формату та масштабу. Наприклад – акції проти збільшення вартості проїзду в громадському транспорті, проти незаконного встановлення газових лічильників. Участь в таких заходах приймали партійці та прихильники партії, близько 100-200 осіб, – розповідає в.о. голови Сумської територіальної організації РПЛ Тетяна Головко, і додає, що, крім цього, партійці приходять на святкові загальноміські та обласні заходи.

Кожен керівник оргвідділу в області матеріально відповідає за агітпродукцію, яка приїжджає із центрального київського офісу. На умовах анонімності колишній працівник центрального штабу РПЛ розповів, що «на закупці сувенірки завжди сидить родич начальника центрального штабу». Але довести це нереально.

Партійний шопоголізм

Закон дозволяє партіям витрачати кошти на здійснення їх статутної діяльності. Відкриваємо Статут Радикальної партії Олега Ляшка і уважно читаємо розділ «Мета діяльності та головні завдання партії»: «проведення політичних реформ», «сприяння розвитку освіти і науки, медицини, культури, спорту, сприяння вирішення соціальних проблем молоді та сприяння європейській інтеграції…».

Але РПЛ сміливо витрачає кошти не лише на рекламу в газеті, телесюжети та агітаційні листівки. Складається враження, що в партії є негласне правило: пішов у магазин, візьми чек – його можна прикріпити у фінансовий звіт.

Хтось купив крісло офісне за 34,4 тисячі гривень, хтось – пакет для сміття та рушники за 5 тисяч 706 гривень, а хтось – полотно та рамку А4 за 7 тисяч 604 гривні, а хтось – ручний візок за 2тисячі 580 гривень.

У фінзвітах можна зустріти багато загадкових товарів на значні суми: «за обладнання», «за продукцію», «за приладдя» РПЛ заплатила дев’яти фірмам 643 тисячі гривень.

Крім того, партійці час від часу ходять до будівельного гіпермаркету «Епіцентр» і затарюються всім, що, на їхню думку, потрібне для виконання статуту партії: манометр, редуктор тиску, ящик, набір інструментів та ключів.

Також партія вкладає гроші у культурний та освітній розвиток (чий саме – невідомо). Є потреба чомусь повчитися? Киянка Аліна Самсонова організує і проведе семінар всього за 22 тисячі гривень. Хочеться розвіятися? Можна купити квитки в Національний палац мистецтв «Україна» на творчий вечір за 21,6 тисяч гривень. Потрібна юридична консультація? Іди до адвокатського об’єднання «Курчин і партнери» і плати спочатку 61 тисячу 050 гривень, потім – ще плюс 82 тисячі гривень, а згодом навіть аванс – 82 тисячі гривень.

Деякі нестандартні витрати, все ж, можна логічно пояснити. Приміром, під час місцевих виборів на «вила для села» від кандидата у депутати до Луцької міської ради Сергія Були партія витратила 48 тисяч гривень. Якщо зважати на нинішні ринкові ціни, то цих грошей вистачило десь на 600 одиниць.

«Тільки шляхом прибирання та викидання на смітник різного непотребу, сміття та бруду ми зможемо навести лад у своєму дворі та домі. Саме ці інструменти допоможуть позбутись непотрібних речей: свавілля, корупції та хабарництва чиновників», – заявив він під час зустрічі з виборцями Камінь-Каширського району. І до міської ради таки пройшов.

До речі, вірус марнотратства проявлявся ще тоді, коли партія була на самофінансуванні. Наприклад, у цьому ж кварталі 100 тисяч гривень партія заплатила за… надання сеансу відеоконференцзв’язку ПАТ «Укртелеком». Невже про існування безкоштовного Skype у партії не знають?

– Олег Ляшко захотів зробити селектрону нараду. І ми пішли з народними депутатами проводити комп’ютерну нараду через «Укртелеком», – згадує Сергій, керівник організаційного відділу, організовує роботу районних організацій. – Це була поточна партійна нарада з депутатами з різних регіонів. Навіть до рівня районних рад. Частина могла бачити відео, частина – тільки звук. Потім ми перевіряли, чи всі нас чули. Бо заплатили величезні гроші. Ми зв’язувалися із районними організаціями: ви чули, що казав Олег Ляшко? А потім сварилися із «Укртелекомом».

Ні дня без скандалу.

Любов Величко, журналіст