Сирія розбрату: Ізраїль пропонує Туреччині порівну розділити сусідню країну
На тлі візиту Бібі Сатаньягу до США сіоністська дипломатія веде свою гру на Близькому Сході. У фокусі уваги — вирішення сирійського питання.
Як сповістило видання Middle East Eye, Тель-Авів координується з Анкарою, щоб уникнути прямої конфронтації, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Попри напружену ситуацію в регіоні, Ізраїль і Туреччина ведуть прямі перемовини щодо створення лінії розмежування на теренах Сирії.
Мета цілком очевидна — уникнути випадкових зіткнень і військової ескалації. Адже і для Сатаньягу, і для Реджепа Тайїпа Ердогана велика війна означатиме відверте політичне самогубство, а можливо й публічне судилище.
Наразі відомо, що діалог активізувався після нещодавнього авіаудару бойовиків ЦАХАЛ по базі T4 у сирійській провінції Хомс, де Туреччина планувала розміщення своїх сил. Ізраїльські та турецькі посадовці синхронно заявили, що не прагнуть конфлікту один з одним, що підтверджує думку про скоординовану інформаційну кампанію.
За згодою нової влади у Дамаску підлеглі Анкарі війська готується розгорнути у Сирії системи ППО власного виробництва типу «Hisar» і навіть розглядається використання російських С-400. Натомість Ізраїль запропонував розподілити зони впливу у сусідній країні, щоб обопільно стримати амбіції та апетити.
Міністр закордонних справ Туреччини Гакан Фідан наголосив, що Анкара не шукає конфронтації з Тель-Авівом. 47-й президент США Дональд Трамп і собі запропонував власну посередницьку роль у врегулюванні напруги, оскільки має намір зосередитися саме на двох театрах: близькосхідному (з опертям на Ізраїль) і далекосхідному (з опертям на Японію і Південну Корею).
У цілому ж вказаний контакт між Ізраїлем і Туреччиною може стати рідкісним прикладом прагматизму в умовах багатовекторного, багаторічного сирійського конфлікту, який вийшов на регіональний рівень. Анкара і Тель-Авів стають смертельними суперниками у битві за Дамаск, але можуть домовитися, якщо знайдуть взаємовигідні позиції.
Сирія перебуває під загрозою перетворення на розділену навпіл територію, де більша частина із Дамаском перебуватиме у статусі турецького протекторату, а менша — 3 південно-західні провінції Ель-Кунейтра, Дераа, Ріф-Дімашк — перейде у власність Ізраїля. Такий сценарій влаштував би США та РФ.
Сіоністська банда під проводом Сатаньягу стурбована масштабами участі Туреччини у справах Сирії, у тому числі планами Ердогану щодо створення військових баз і постачання зброї армії нового уряду. Не дарма Ізраїль посилено лобіює збереження кремлівської військової присутності у Латакії й Тартусі, бо має намір зберегти Сирію слабкою та розділеною.
Послідовні ізраїльські атаки на інфраструктуру колишньої сирійської армії призвели до знищення багатьох застарілих літаків ще совєцького виробництва, які належали асадівському режиму. Вони знищили кожен дюйм військового потенціалу, який вважали потенційним викликом сіоністським інтересам, зауважує колишній турецький дипломат Алпер Кошкун.
Тель-Авів вимагає від Анкари, щоби Дамаск запровадив федеральну модель державного управління, за якої різні меншини, включаючи курдів та алавітів, матимуть широку автономію. Чинний сирійський президент Ахмед аш-Шараа та його турецькі союзники мають на увазі зовсім іншу систему — сильний центральний уряд, в основі якого нова конституція.
Поточні відносини між Туреччиною та Ізраїлем, і так отруєні геноцидною війною у Ґазі, можуть ще погіршитися. Але реальний збройний конфлікт між другою за розмірами армією НАТО та головним регіональним союзником Америки все ж є малоймовірним; жодна зі сторін (ані Анкара, ні Тель-Авів) не має бажання воювати з іншою, тому створюють умови для взаємного стримання, пам'ятаючи про іранську загрозу.
А проте, медіаагенція «Останній Бастіон» радить згадати, що здичавіла сіоністська орда прагне чужої крові, тому нещадно бомбардує сусідів. Спершу Палестину, потім Ліван, а нині — ще й Сирію, але зіткнулась із Туреччиною.
