Спаплюжене міжнародне право і забуті уроки історії
Теперішні світові воєнні злочинці не мають ані совісті, ні честі, ні моралі. Вони переконані у власній богообраності, тож коять страшні дії.
Нарешті західна преса в особі редакційної колегії французького видання Le Monde розгледіла правду, яку не перший рік поспіль поширює медіаагенція «Останній Бастіон». Світ, який повільно відроджується із руїн старого міжнародного порядку, встановленого США після Другої світової війни, не зважає на будь-які принципи чи закони, лише на право сили.
Загальні міжнародні правила необхідні, щоби не допустити повернення до світу, роздробленого на сферу впливу й тим більше, що нещодавня історія показує, як нав'язані ззовні зміни режимів призводять до хаосу. Тут панує лише сила і ті, хто без обмежень нею користується.
Чинний прем'єр-міністр державного утворення Ізраїль, воєнний злочинець Біньямін Нетаньягу, впевнений у силі своєї армії, з 13 червня зробив подібний вибір, тепер щодо Ірану. Немає сумнівів, що його мета полягає не лише у намаганні зупинити загрозливу ядерну програму Тегерана, а й у тому, щоби спровокувати падіння самого режиму аятол, який вважається невіддільним від цього воєнного проєкту.
Власне, не йдеться про захист іранської шиїтської диктатури, посталої після державного перевороту 1979 року, яка більше не спирається ні на що, крім репресій проти своїх же громадян. Рахбар аятола Алі Хомейні спільно із Корпусом вартових ісламської революції надто довго грали згубну роль на Близькому Сході, створивши на противагу ізраїльському ЦАХАЛ свою маріонетку «Гізболла» у Лівані та озброївши ХАМАС у Палестині.
Однак зараз як ніколи необхідно нагадати про важливість міжнародного права в умовах, коли закон найсильнішого поступово стає нормою. Це право, яке порушується з усіх боків, свідчить, що превентивна війна не законніша, ніж одностороння зміна режиму, нав'язана зовнішньою силою.
Президент США, марнославний популіст Дональд Трамп — іграшка в руках войовничих узурпаторів: ізраїльського прем'єра Бібі Сатаньягу та кремлівського бункерного діда путіна. Проте, саме Америка була першою, хто зневажив і розтоптав міжнародне право у 2003 році, вдершись до Іраку сфальсифікувавши інформацію про розробку ядерної зброї режимом Саддама Хусейна.
У цей пролом згодом стрімголов увірвалися путін у Сакартвело, а згодом в Україні й Сирії, пізніше — Сатаньягу у Ґазі та Лівані. Тому йдеться не лише про необхідність загальних правил, щоби не допустити повернення до світу, роздробленого на сфери впливу ядерних наддержав, в яких народи поневолені автократами, що, втім, не заважає периферійним регіонам ставати ареною сутичок між претендентами на глобальну гегемонію: США, РФ, Індія, КНР.
Нещодавня історія показує, що нав'язані ззовні зміни режиму призводять до хаосу (яскравий приклад, — Афґаністан), а відтак очікування іноземних держав, які стоять за цими змінами, рідко збігаються з очікуваннями народів, яких вони торкаються. Отже, розпад апарату безпеки режимів, які зазнали таких змін, регулярно живить повстання і навіть громадянські війни (згадайте Лівію, Сирію та Ємен).
Поборник сіонізму Трамп може зіграти центральну роль в іранському питанні завдяки своїй давно проголошеній ворожості до військових авантюр, на якій він значною мірою побудував свою унікальність у Республіканській партії США. Однак замість того, щоби проявляти ініціативу, президент провідної наддержави світу виглядає іграшкою у руках своїх молодших партнерів: ізраїльського прем'єра та кремлівського бункерного діда.
У своїй інавгураційній промові 20 січня 2025 року Трамп запевнив, що його «успіх вимірюватиметься військовими конфліктами, яким запобігатимуть, і, що, можливо, ще важливіше, військовими конфліктами, які Америка не починатиме». Приєднавшись до позиції воєнних злочинців Сатаньягу та путіна, господар Білого дому навпаки, ризикує загрузнути у новому смертоносному болоті, причому рівночасно і на Близькому Сході, і на Сході Європи.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як розробка іранськими шиїтськими фанатиками у камуфляжі власної ядерної зброї (за підтримки КНР і РФ) лише привід для неспровокованої агресії. Подібне вже було нещодавно і не раз.
