Спершу Москва спопеляє Київ, а затим Варшаву і Берлін

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Як великий прихильник українсько-польського зближення аж до тісного союзу скажу так. Те, що польське суспільство дозволяє купці мразоти вже другий місяць блокувати наш кордон, де померло вже кілька людей, під час страшної війни — це прям вирок.

Від сьогодні (18.XII.) гниль, на прізвище Меклер Рафал, обіцяє знову заблокувати пункт Дорогуськ-Ягодин. Це вирок всім історіям про нашого адвоката в Європейському союзі та величезний хрест на всій допомозі та добрим справам, які поляки нам надали й зробили.

Однак, на жаль, навіть прихід Дональда Туска до влади не призвів до припинення цього злочинного шантажу. На жаль, ця історія може реально «обнулити» наші стосунки.

Причому, у довгостроковій перспективі й у пам'яті лишаться не танки чи літаки, передані нам, а купка проросійської гиді. Гниді, яка намагається добити нашу економіку і паралельно створити проблеми новій польській владі — навіть ціною збитків для самих поляків.

Вбиваючи українських людей — і прямо, і опосередковано. А найгірше, що в утиль йде вся ідея польсько-українського союзу, який дійсно міг стати дуже могутньою геополітичною потугою.

Адже якщо люди здатні відправити у мусорне відро все через такі речі — то про які союзи може йти мова? Зараз українське суспільство може отримати докази того, що поляки нам — не друзі й буде дуже паршиво, якщо ми в цьому впевнимося.

Тоді у Москві відкоркують шампанське. Що ж, поляки знову мають шанс наступити на ті самі граблі, на які вони вже наступали у XVII-XX століттях, коли через польські примхи та бундючність українці опинялися у стані ворогів поляків із відповідним результатом для обох сторін.

Не маю сумнівів, що уроди-блокувальники не розуміють, що поки є незалежна Україна — то є і Польща, коли нема — тоді Польщу ділять сусіди й передовсім — паРашка. А от те, що польська еліта, здається, знову про це забуває...