Спрацювала міна під мільярдними закупівлями дронів, торік закладена Генштабом і Міноборони
Мільярдні FPV без «Прозорро»: що відбувається за зачиненими дверима оборонних закупівель
Цієї закупівлі нема і не буде серед найбільших тендерів у «Прозорро», бо це прямі угоди з українськими виробниками дронів. Однак розміри цих закупівель ще більші від цивільних, і ринок про неї чудово знає, оскільки мова йде про контракти «Агенції оборонних закупівель» на мільярди гривень. І «заточки» там трапляються такі ж як в цивільних історіях. Бо заруба ведеться за дуже високомаржинальні контракти з офіційно дозволеною маржою 25%, плюс хто що зміг неофіційно напихати в собівартість виробу.
Наприкінці минулого тижня «Наші гроші» отримали інформацію від одного з учасників ринку про те, що «АОЗ» опитує виробників «ударних безпілотних авіаційних комплексів та безпілотних літальних апаратів мультироторного типу, разових FPV на радіо зв’язку та волоконно-оптичній лінії зв’язку» щодо спроможності виготовити дрони в надзвичайно стислі терміни – за найближчі два місяці у лютому-березні.
Оскільки замовлення і доставка запчастин у постачальників з Китаю займає півтора місяці, то очевидно, що найбільші підряди в цих обставинах отримає той виробник, який магічним чином заздалегідь здогадувався би про майбутню закупівлю. І відповідно заздалегідь був би готовий максимально задовольнити «аозівців» по максимально вигідній йому ціні. Торік саме по такій схемі один виробник отримав мільярдні контракти на фпв-дрони, які виявились досить дорогими і зовсім не фаворитами у військових споживачів по якості.
Цього разу все розвивалось приблизно по такій же схемі.
Генштаб і Міноборони у 2025 році не змогли дати ради які дрони і у якій кількості замовляти на 2026 рік. Деяким людям хотілось щось дороге і безтолкове, але з маржею по самі вінця. А з іншого боку багатьом військовим відомий рейтинг дроноводів від команди Мінцифри. У ньому цілком очевидно які саме дрони завдають найбільших уражень ворогу, і яких саме дронів просять військові на виручені «є-Бали». І це не високомаржинальні ноунейми чи вискочки. Тож у ситуації «і хочеться, і колеться» вийшло «їбісьоноконьом, вообще нічо не будем контрактувать». Так і виникло провисання в планомірних поставках зброї. Новій команді Михайла Федорова тепер треба мінімізувати проблему в авральному порядку, аби не виник справжній дефіцит дронів на фронті.
«Нашим грошам» вдалось дізнатись, що окрім двомісячних контрактів «АОЗ» найближчими днями також повинен провести опитування щодо шестимісячних спроможностей виробників. Це дозволить підрядникам спокійно планувати закупівлі запчастин і формувати конкурентні пропозиції для військових.
Але якщо шестимісячних закупівель не буде – залишиться простір для цілком обґрунтованих здогадок про те, як той чи інший виробник отримав велике швидке замовлення на два місяці.
Простір для підозр існує тому, що військові абсолютно непрозоро формують перелік необхідної їм зброї. Дуже грубо схема виглядає так. Військові підрозділи передають свої потреби нагору в Генштаб. Там якісь генерали у певній співпраці з Міноборони визначають скільки яких дронів і у якій кількості їм треба. Також якось магічно затверджується ціна дронів, та відбувається їх кваліфікація за якістю.
Ціну дрона визначає сам виробник, він отримує на неї висновок у підходящій експертній організації, що його ціна знаходиться в межах якоїсь норми. І далі на цю ціну накидують 25% офіційно дозволеного прибутку. Хто і як ставить фінальний ОК – публічно не повідомляється. Однак цілком зрозуміло, що коли мова йде про мільярдні та багатомільярдні контракти – це не може бути рішенням низових генералів. Оскільки такі цифри є номенклатурою міністра оборони та Ставки Головнокомандуючого.
Якість дронів і відповідність характеристикам визначають певні комісії. Вони можуть формуватись з різних військових. Відтак на одній комісії можуть відмовити дрону у виконанні нормативів, бо він не літає з необхідною швидкістю, або з необхідною вагою. А інша комісія може дати довідку без зайвих питань нужному чєловєчку, а нєнужному (читай недоговороздатному) не дасть взагалі ніколи, щоб духу його на підрядах не було, бо через нього не хватить грошей для правильних міндічів.
За даними «Наших грошей», через таку побудову закупівель в державному секторі деякі закордонні донори допомагають ЗСУ взагалі в обхід вітчизняного корупційного діп-стейту. Вони дають гроші напряму українським виробникам саме тих дронів, які користуються попитом у бойових частинах. А попит верифікується не відповідністю якихось папірців якимсь нормам каліграфії, а буквально виїздами на фронт і опитуванням кінцевих споживачів. Оце б звірити дані щодо закупівель різних дронів з «є-балів», «донорського сектору», «дот-чейну», «русорізу», «прямого АОЗу»…
#Зеленський #Сирський #Гнатов #Умєров #Шмигаль #Федоров (Резнікова навіть тегать брезгливо, оскільки він взагалі не хотів купувати «весільні дрони», бо генерали казали йому що то бесполєзна вєщь, треба побольше снарядів, що ті цифровізатори панімають у війні, ага).
Юрій Ніколов, «Наші гроші»
