Сучасні раби
Приховані механізми економічного примусу: як сучасне суспільство тримає людей у пастці праці
Економічний примус рабів до постійної роботи. Сучасний раб вимушений працювати без зупинки до смерті, оскільки засобів, зароблених ним за 1 місяць, вистачає, щоб сплатити житло за 1 місяць, їжу за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди лише на 1 місяць, він вимушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, оскільки раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у нього не залишається вільних грошей.
Другим механізмом прихованого примусу рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдопотрібні товари, які нав’язуються рабові за допомогою телереклами, піару, розташування товарів у певних місцях магазину. Сучасний раб залучений у нескінченну гонку за «новинками», а для цього змушений постійно працювати.
Третім прихованим механізмом економічного примусу сучасних рабів є кредитна система, за допомогою якої сучасні раби все більше і більше втягуються в кредитну кабалу через механізм «позикового відсотка». З кожним днем сучасний раб винен усе більше й більше, оскільки для того, щоб розрахуватися з процентним кредитом, бере новий кредит, не віддавши старий, створюючи піраміду боргів. Борг, що постійно висить над сучасним рабом, добре стимулює його до роботи навіть за мізерну плату.
Четвертим механізмом змусити сучасних рабів працювати на прихованого рабовласника є міф про державу. Сучасний раб вважає, що працює на державу, але насправді працює на псевдодержаву, оскільки гроші раба надходять у кишеню рабовласників. Поняття держави використовується, щоб затуманити мізки рабів, щоб вони не ставили зайвих питань на кшталт: чому раби працюють усе життя і залишаються завжди бідними? Чому раби не мають частки прибутку? І кому конкретно перераховуються гроші, виплачені рабами у вигляді податків?
П’ятим механізмом прихованого примусу рабів є механізм інфляції або періодично штучно влаштовуваних дефолтів, які не дозволяють громадянам економічно розвиватися, розорюючи їх і змушуючи наново починати свою справу з нуля. Зростання цін за відсутності зростання зарплати забезпечує приховане, непомітне пограбування рабів. Таким чином, сучасний раб убожіє все більше й більше.
Шостий прихований механізм змусити раба безкоштовно працювати — позбавити його засобів на переїзд і купівлю нерухомості в іншому місті або країні. Цей механізм змушує сучасних рабів працювати на одному містоутворюючому підприємстві й «терпіти» кабальні умови, оскільки інших умов у них просто немає, а втекти нема на що й нікуди.
Сьомим механізмом, що примушує раба безкоштовно працювати, є приховування інформації про реальну вартість його праці, реальну вартість товару, який він виготовив, і частку зарплати, яку забирає рабовласник через механізм бухгалтерського нарахування. Це відбувається через незнання рабів і відсутність контролю з їхнього боку над додатковою вартістю, яку рабовласник забирає собі.
Для того щоб сучасні раби не вимагали своєї частки прибутку й не вимагали повернення заробленого їхніми батьками, дідами, прадідами й прапрадідами, існує замовчування фактів розграбування рабовласниками ресурсів, які були створені численними поколіннями рабів упродовж тисячолітньої історії.
