Суди України у фатí. Фатá – моргáна

Переконливим симптомом занурення країни у марево невизначеності, з-поміж усього іншого, є розчинення судової гілки влади. Потенційно підсудні («від тюрми і від суми…») зачаровано спостерігають, як зелена корова, що втекла з пересувного цирку, злизує язиком параграфи, абзаци і розділи Конституції, як ліниво і індиферентно ремиґає Кримінальним і усією рештою кодексів, зрідка випорожняючись шаурмою і кізяками на кшталт оpen space. Збайдужілу до всього, і по всьому – ялову, корову накриває теж зелена фáта моргáна…

Хтось з родичів члена Венеціанської комісії, начитавшись класиків римського права, у розпачі волає на усю Східну Європу: «Та що ж ви коїте, попандопули?!». Ще хтось у зашкварі від належності до натовпу творців перемоги побутового ідіотизму спішить висунутись кандидатом від СлуНа і, нарешті, вирубати сусідський вишняк на межі. Ті, хто тверезо сприйняв виборчу трощу і плекав ілюзорні надії на «перемолеться», знову заціпеніли.

На якомусь ток-шоу, а услідкувати за їх нескінченим перебігом посполитому просто неможливо, прозвучала раціональна, як на нас, думка. Так, сучасні попередники Володимира ІІІ Зеленого (давні Володимир І Великий – пр. 980-1015 рр., Володимир ІІ Мономах – 1113-1125 рр.) не встигли, а, можливо, й не прагли довести до ума судову реформу. Та, як би воно не було, до квітня недолюстровані, корумповані, недобиті, просто тупі від природи судді сиділи у запічку і пискнути не сміли.

Хронологія судової фата моргана і супутнього їй реваншистського маразму:

-повернення Коломойського: громадянин України лише в Україні може пересидіти гонитву ФБР, свій Бог-дан не видасть, свиня – не з'їсть.

18 квітня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Ігоря Коломойського до Національного банку і Кабінету Міністрів щодо націоналізації Приватбанку. Детективна агенція Kroll за підсумками аудиту Привату підтвердила, що фінустанова до її націоналізації в кінці 2016 року була об'єктом масштабних і скоординованих шахрайських дій, що призвели до збитків мінімум в 5,5 млрд доларів. Є у справі й полтавський слід: переведений Януковичем з Госпсуду Полтавської області на посаду судді Київського госпсуду Вадим Босий не лише плювати хотів на Господарсько-процесуальний кодекс України у провадженні справи «Беня проти народу України», а й збагатив юриспруденцію новаторським терміном «політичний тиск». З дивідендами новаторства не такого вже й босого Босого можна ознайомитися, заґуґливши прізвище новатора;

24 травня раптово збожеволілий суддя Баришівського районного суду Київської області зупинив ліцензію «першого українського лоукосту» SkyUp Airlines на перевезення пасажирів. «Позивачка» громадянка Оксана Пасенко з дитинства боялася не лише літаків, а й планерів, ніяких позовів до суду не подавала і літаками авіакомпанії ніколи не літала. Справа в тому, що квиток до Ніцци у літаку МАУ Коломойського вартував $500, а в SkyUp вартує $200. Наразі суддя зник, подейкують, що навіжений готує припинення Boeing Commercial Airplane;

25травня інший, але теж у присмерковому стані, суддя того ж Баришівського суду звільняє з посади Рожкову - заступника голови Національного банку, особистого ворога Коломойського, яка вела націоналізацію ПриватБанку, зупиняючи висмоктування української крови вампіром-олігархом. Де, скажете, село Баришівка, а де Нацбанк? Так і Крим з поповими грушами не під вікнами райсуду;

-повернення Портнова: заступник глави АП Януковича Андрій Портнов, наляканий Революцією гідності, дременув до Росії. 19 травня ц. р. тріумфально повернувся до України. Покидьок-проноза, автор драконівських законів від 16 січня 2014 року, граючись, обійшов недолугі санкції недолугого генпрокурора недолугої генпрокуратури за «незаконне заволодіння» власною викладацькою зарплатою у… 800 гривень. Лише студентський спротив завадив одіозному регіоналу обійняти посаду професора кафедри конституційного права (!) юридичного факультету КНУ ім. Т.Г. Шевченка;

-подання на ПЦУ: як повідомив 18 червня синодальний юридичний відділ УПЦ МП, Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження за позовом Української православної церкви Московського патріархату щодо незаконності державної реєстрації Православної церкви України. Отут, панове, світоглядне. Будь направду сущим хоч би один з богів – чи Філаретів, чи Єпіфаніїв – руки б поодсихали у всіх писарчуків синодального юрвідділу УПЦ МП. Але оскільки наше припущення сумнівне, не виключено, що розкольник Філарет буде ще й свідком у інспірованій путінським православ'ям справі!;

-повернення Онищенка: 21 червня Шостий апеляційний адміністративний суд зобов’язав ЦВК зареєструвати нардепа-втікача Олександра Онищенка кандидатом у народні депутати на позачергові вибори до Верховної Ради по 93-му округу в Київській області, оскільки той з 2016 року й по теперішній час вимушено перебував поза межами держави, представляючи Україну на змаганнях із кінного спорту «у статусі вершника». Агов, юстиціє, ти при своєму умі?!;

-рішення Конституційного Суду про конституційність указу зелененького (тут свідомо вжита зменшувальна форма для гіперболізації дитячої складової у діях КоЗе) про розгін парламенту: 21 червня найвища апеляційна ланка українського правосуддя, догідливо зігнувшись у три погибелі перед майбутнім дуче, манкіруючи професійною честю, цицероновим постулатом dura lex, sed lex і відповідальністю перед онуками, перетворила наш КС на аналог російської госдуми з її «чево ізволітє?». 11 з 16 конституціалістів повелися на забаганку плебсу і самоусунулися від виконання службового обов'язку – за будь-яких обставин визначати конституційність прийнятого законного акту. Недолугі посилання правових угодників на волю народу є нічим іншим, як принизливим вилизуванням непотребства. О-о, як ми – дилетанти-аматори, сміливо! Та ні, ми лише дублюємо транспарентні висновки авторитетів. Формальна обов'язковість рішення КС не підлягає сумніву – позачергові так позачергові;

-21 червня українофоби з опоблоку внесли до КСУ подання щодо скасування Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: 51 народний депутат на чолі з уповноваженими чуперадлами Долженковим і Новинським просять перевірити закон на відповідність Конституції. Ми повністю на боці Миколи Княжицького, котрий чітко вказав на неможливість подібного демаршу медведчуківської п'ятої колони без підтримки українофобського оточення в КоЗе. Хтось із нас, колеги, насмілиться спрогнозувати рішення КС? Хіба що кіт Наталки Діденко;

-21 червня Печерський районний суд Києва дозволив екс-очільнику Одеської ОДА Міхеілу Саакашвілі балотуватися до Верховної Ради України: дишло закону про обов'язкове безперервне перебування на території України упродовж п'яти років т.з. суддями на догоду пану було легко спрямоване туди, куди треба близнятам-популістам. Тільки й різниці, що Міхо перебував за Сяном не у якості вершника, а вимушено полов тюльпани у Голландії.

І це – не реванш?!

Скільки там «чужих» ухайдокала Еллен Ріплі з Сігурні Уівер і без неї? Вісьмох? З дев'ятим, зеленим і надто «чужим» оце випало схреститися Україні. Дурню городимо услід за Рідлі Скоттом? Не скажіть. Бо ідеш вулицею, ніби усі ж нормальні люди навколо і не кожен з шаурмою, не чужі! Лише щодо власної тями, бува, виникають підозри. А накладеш рейтинги на народні маси – практично кожний другий потребує консультації психіатра. І шаурму тримає за спиною.

Вадим Демиденко